Через війну й бусифікацію економічна активність населення в Україні катастрофічно зменшилася

Тому про ситуацію та сучасні тренди у сфері формування і використання робочої сили можна робити висновки, послуговуючись окремими дослідженнями, пише Національний інститут стратегічних досліджень, презентуючи своє дослідження "Економічна активність населення в Україні: сучасні реалії, проблеми та перспективи".

Серед чоловіків найбільша частка економічно неактивних (66 %) – учні та студенти.

62% жінок є економічно неактивними через хатні обов’язки.

78% економічно неактивних осіб – це пенсіонери, студенти, інваліди.

200 тисяч осіб – депресивні, зневірені, психологічно підірвані.

Через податковий рекет і бусифікацію різко зросла тіньова зайнятість – до 30%.  2,5 млн працюють неофіційно в тіні. 

358 тисяч – офіційно безробітні. Неофіційних безробітних – буде значно більше.

Держава надала 2,8 млрд грн мікрогрантів для розвитку власного бізнесу (скористалися  10600 осіб).

Торік було працевлаштовано 2400 інвалідів, що є дуже низьким показником насправді.

Низький рівень економічної активності та зайнятості населення формує серйозні негативні наслідки та загрози, зазначає Національний інститут стратегічних досліджень.

    Економічні:

        Дефіцит робочої сили – нестача кадрів у секторах економіки, що обмежує здатність підприємств працювати.

        Гальмування економічного прогресу – зниження пропозиції робочої сили безпосередньо впливає на обсяги виробництва та економічне відновлення.

        Скорочення податкових надходжень та підвищення фіскального тиску – скорочення чисельності працюючих зумовлює зменшення доходів державного та місцевих бюджетів, що обмежує можливості для забезпечення соціальних зобов’язань та спричинює підвищення податків.

        Зниження інвестиційної привабливості – економічна нестабільність зменшує бажання інвестувати.

        Розбалансування ринку праці – поглиблення невідповідності між попитом та пропозицією робочої сили.

    Соціальні:

        Зростання демографічного навантаження – збільшення кількості непрацюючих зумовлює посилення навантаження на пенсійну систему та соціальні фонди.

        Зниження рівня життя – зменшення трудових доходів спричинює зниження добробуту домогосподарств, поширення бідності та соціальної диференціації.

        Знецінення людського капіталу – тривала професійна бездіяльність призводить до втрати освітньо-кваліфікаційних та професійних навичок.

        Соціальна напруженість – брак сприятливих умов для працездатних людей реалізувати себе впливає на зміну суспільних настроїв, що може переходити у форму деструктивної соціальної реакції та створювати загрозу суспільній злагоді, формувати загрози національній безпеці.