Острів було нереально захищати без флоту. Задалеко. Замалий. Заплаский. Чесно скажу, я очікував, що росіяни займуть його без бою, пише Віктор Трегубов.
Але коли їхні кораблі підійшли до острова, загін українських прикордонників послав їх туди, звідки вони й прибули. Себто до місця вкрай неприємного. І відмовився здати острів.
Тоді росіяни просто почали з кораблів рівняти з землею всі будівлі на острові. Зв'язок з ним пропав. Кажуть, прикордонний загін було знищено, і тринадцять прикордонників загинули. Я все ще сподіваюсь, що це не так, але виглядає на правду.
Але такими бійцями міг би пишатися й Ахілл. І ними точно маємо пишатися ми. Послати до турецького султана ракетні крейсери, стоячи на пласкій скелі посеред моря - якщо це не героїзм і не стоїцизм, я не знаю, що ним є.
Можливо, ми сьогодні отримали свої Фермопіли. Буде про що писати в підручниках. Важливо, щоб ці підручники написали ми.
Прославимо українських військових на тому невеликому, але українському острові. Дивовижно, що оркам мало своєї землі. Їм потрібен був ще цей невеликий острів!
Коментарі
Герої не вмирають!
Радіймо життю граючи!
Командира крейсера "Москва" капітана 1 рангу Купріна Антона Валерійовича оголосити військовим злочинцем. І після війни вимагати його видачі для суду в Україні. Або в Гаазі.
Творю, отже існую.