Важливість: 
4

Спецтема:

Категорія:

Референдум у Каталонії — урок для Європи

Ухваливши рішення про силове придушення каталонського референдуму, влада Іспанії навіть не задумалась про те, які глобальні процеси вона запускає.

У 1997 році я написав невелику статтю “Всезагальна дезінтеграція”, де розглянув дезінтеграційні тенденції у кількох країнах. Через пару років ми з Ігорем Каганцем повернулись до цієї теми, розвинули її і спільно написали статтю під тією ж самою назвою “Всезагальна дезінтеграція”, яку опублікували спочатку у “Розбудові держави”, а потім - у першому випуску журналу “Перехід-IV”. Незабаром я познайомився з роботами групи дослідників зі Львова під керівництвом Петра Жука, які ґрунтовно досліджували питання сепаратистських та інтеграційних процесів у різних точках світу. Вони досліджували це питання фактично паралельно з нами, але масштабніше — не окремі країни, а уся земна куля. У 2000 році вони випустили книгу “Етнополітична карта світу ХХІ століття", де дали  ґрунтовний прогноз змін кордонів країн на найближчі роки. Самі дослідники написали, що це прогноз лише на першу половину ХХІ століття, бо що віддаленіша переспектива, то менша точність прогнозу. 

Зауважу, що на даному історичному етапі є природнім процес приведення етнічних та державних кордонів до єдиного знаменника. У Східній Європі у ХХ столітті пройшли доволі болісні процеси постання етнічних держав. У Західній Європі, де процес постання етнічних держав почався раніше, він не був закінчений. І зараз в кількох західноєвропейських державах є проблемні регіони.

Отже, і ми з Ігорем Каганцем, і група Петра Жука передбачали майбутню незалежність Каталонії. Очікувалось, що Каталонія може мирно отримати незалежність (або мати з Іспанією якісь конфедеративні стосунки) і самостійно вступити у ЄС. Проте група П. Жука ще робила допущення, що у випадку спроби силового придушення каталонського прагнення до незалежності можливий зворотний ефект — тоді незалежність отримає не тільки сама провінція Каталонія, а й Болеарські острови та частина Валенсії, які говорять так само каталонською мовою і які приєднаються до незалежної Каталонії.

Те, що сьогодні сталось у Барселоні, свідчить про ініціацію саме такого сценарію.

Треба розуміти, що каталонці чимось схожі на українців. Пригадайте, свого часу акція “Україна без Кучми” тихо закінчилась сама собою. А у 2013 році так само міг тихо закінчитись студентський “Євромайдан”. Проте після звірячого розгону Євромайдану “Беркутом” акція не лише не закінчилась, а навпаки вибухнула Революцією Гідності, яка змела недолугу владу.

Замість того, щоб спокійно спостерігати за каталонським референдумом, а потім довго і нудно домовлятися з керівництвом Каталонії про умови і терміни виходу зі складу Іспанії, уряд Іспанії вирішив все закінчити одним махом. “Guardia Civil” (іспанський варіант “нашого” “Беркуту”) розгромив кілька виборчих дільниць і почав громити цивільних активістів, які намагались ці дільниці захистити. По маніфестантах одразу було відкрито вогонь гумовими кулями (навіть у нас “Беркут”  почав стріляти по Майдану не у першій день). Світові медіа обійшли кадри жорстокості “Guardia Civil”, коли тягнуть по землі літніх бабусь, б’ють бутсами по головам впавших маніфестантів тощо. На 19-ту годину за київським часом було відомо про понад 460 поранених цивільних.

Які наслідки це матиме для Іспанії, ЄС та України?

1. Як я вже відзначив, каталонці дещо схожі на українців. Тому таке силове придушення матиме протилежний ефект — багато мешканців Каталонії, які були байдужі до питання незалежності, тепер вийдуть на підтримку маніфестантів. І протистояння буде загострюватись. Тобто, Каталонія все рівно рано чи пізно вийшла б зі складу Іспанії. Цей процес міг би бути мирним і тривати багато років. Влада Іспанії різко прискорила події.

2. Оскільки процес загострюється, то стає можливим загострення ситуації у сусідніх регіонах, а саме спалах націоналізму і прагнення незалежності (з подальшим приєднанням до Каталонії) каталономовних регіонів -  Болеарських островів, північної частини Валенсії та департаменту Східні Піренеї у Франції.

3. Одночасно може статись спалах напруження у Країні Басків та у зазвичай спокійній Галісії.

4. Країна Басків і зараз є такою собі "іспанською Чечнею". У сучасній Росії Чечня в обмін на показну лояльність отримує великі преференції. Сьогодні федеральні дотації в Чечню у кілька разів перевершують дотації у будь-який регіон РФ. Зменшення цього потоку загрожує негайним виходом Чечні зі складу РФ. Так само сьогодні Країна Басків має податкові та інші преференції, яких не мають інші регіони Іспанії. Під час каталонського напруження Країна Басків може спробувати “вибити” собі ще більші преференції в обмін на показну лояльність. Якщо цього не станеться, то Країна Басків теж вдасться до “прагнення незалежності”. Адже підстав у неї навіть більше, ніж у Каталонії.

5. Спалах насильства в Іспанії матиме вплив на сусідню Францію. Адже південні департаменти країни Східні Піренеї заселені переважно каталонцями, а Атлантичні Піренеї — басками. Спалах національної самосвідомості у Каталонії та Басконії неодмінно матиме вплив на ці французькі регіони.

6. Крім того, Франція має ще й інші проблемні регіони — це італомовна Корсика та кельтомовна Бретань. У випадку загострення подій в Іспанії, а потім на півдні Франції, ці регіони теж можуть зробити черговий “стрибок” до незалежності.

7. Крім того, в Європі є ще “етнопроблемні” країни. Це Бельгія, що складається з голландськомовної Фландрії та франкомовної Валонії (а також невеличкої німецькомовної провінції), та Британія. І Франція, і Бельгія, і Британія мають дуже уважно вивчити досвід сьогоднішніх подій в Каталонії, щоб уникнути подібного у себе. Процес утворення етнічних держав триватиме, тож європейським країнам варто не “давити” ці процеси, а  зробити так, як Чехія та Словаччина, які примудрилися розійтися без війни, із збереженням взаємних добрих стосунків. Обидві ці країни вступили до ЄС.

8. Заворушення і можливий розпад у Іспанії (а також можливий подальший розпад у Франції та Бельгії) може послабити ЄС. Добре чи погано це для України? Це залежить насамперед від нас. Дезінтеграційні процеси у Західній Європі, послаблення ЄС (у так званій “старій Європі”) дає шанс на посилення розгортання проекту “Міжмор’я”, де основну роль гратиме вісь “Україна-Литва”. Наше головне завдання — не змарнувати цей шанс.

9. Болісним для нас є питання Британії, адже сьогодні англосаксонський світ є для нас природним союзником у побудові Міжмор’я. Проте дезінтеграційні процеси, що почались у “старій Європі”, матимуть вплив і на Британію. З одного боку, Шотландія нам дуже близька і через менталітет, і через історичні паралелі, і через подібне до нашого прагнення волі й незалежності. З іншого боку, сучасна Англія є нашим союзником у побудові Міжмор’я. Тому тут ми можемо тільки сподіватись на розум і англійських, і шотландських політиків, які не допустять повторення каталонського сценарію, натомість знайдуть розумний вихід. У майбутньому Україні дуже бажано мати добрі стосунки і з Англією, і з Шотландією.

Наші інтереси: 

Кризові процеси у "старій Європі" дають шанс на прискорення проекту "Міжмор'я", де головну роль матиме вісь "Україна-Литва". Наше завдання - не змарнувати цей шанс.

Гравець: 
Володимир Щербина
 
Форум Підтримати сайт Довідка