Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
1617

Чи справді нема пророка у своїй батьківщині? – про 4 ворожі вставки в Євангеліє

Моя оцінка корисності цієї статті: 
5 - Наша стратегія

Сенс цієї поширеної фрази в тому, що люди начебто схильні довіряти чужим, а не своїм. Вважається, що це констатація реального стану справ, а тому своєрідна норма нашого життя і дороговказ. Та чи відповідає вона дійсності?

170525-isus.jpg

Радіймо, арії!
Радіймо, арії!

Ця фраза існує в 4 варіантах у різних місцях Євангелія:

  •  «Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома» (Матвій 13.57),
  • «Нема пророка без пошани, як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі» (Марко 6.4),
  • «Ніякого пророка не приймають у його батьківщині» (Лука 4.24),
  • «Нема пошани для пророка у своїй батьківщині» (Іван 4.44).

Пророк – це той, хто говорить, що буде, якщо діяти. Є ще віщуни: на відміну від пророків, вони говорять про те, що буде, якщо не діяти. Віщуни бачать можливе майбутнє, а пророки його творять.  

Отже, згідно з цією фразою, люди начебто не слухають своїх, а слухають чужих. Якщо вдуматися, то її сенс досить дивний, адже насправді майже завжди у ролі брехунів і шахраїв виступають саме чужі. Натомість відповідальну пораду і реальну підтримку можна отримати лише у своїх.

– Але ж ця фраза записана у Євангелії!

– Так, але не в первинному тексті Доброї Новини, а у фарисейських вставках. Всі чотири варіанти цієї фрази – це вставки.

У синоптичних Євангеліях є оповідання про те, як Ісус відвідав свій рідний Назарет і як радісно його там прийняли:

«54. Прибувши в свою батьківщину, Він навчав їх на їхньому зібранні, так що вони дивувалися і говорили: Звідкіля в нього ця мудрість і сила чудодійна? 55. Хіба він не син майстра? Хіба не його мати зветься Марія? І його брати Яків та Йосип?» (Матвій 13).

«1. І, вийшовши звідти, прибув у свою батьківщину, і слідом за Ним пішли Його учні. 2. Він почав навчати на зібранні громади; багато з тих, що Його слухали, дивувалися, кажучи: Звідкіль оте в нього? Що то за мудрість, що йому дана, і такі чуда, що діються його руками? 3. Хіба він не майстер, син Марії? Брат Якова і Йосипа?» (Марко 6).

«16. Прибув Він у Назарет, де був вихований, увійшов своїм звичаєм на зібрання громади і почав до них промовляти. 22. І всі погоджувалися з Ним і дивувались словам ласки, які виходили з уст Його, і говорили: Чи Він не син Йосипа?» (Лука 4).

З усіх цих трьох фрагментів однозначно випливає, що Ісус у Назареті навчав мудрості і здійснив чудеса. Всі з цього раділи і гордилися, що Ісус є родичем членів їхньої громади, що він є для них своїм. Людей опанувало високе відчуття солідарності та ентузіазму. Але це дуже не сподобалось фальсифікатору, тому він одразу ж дописав дещо цілком протилежне:

«57. І зневірювалися в Ньому. Ісус же сказав їм: Пророк не має пошани лише в своїй батьківщині та в себе вдома. 58. І не зробив там багато чудес через їхню невіру» (Матвій 13).

«І зневірювалися у Ньому. 4. Але Ісус промовив до них: Нема пророка без пошани, як тільки у своїй країні, між власною родиною та у своєму домі. 5. І не міг зробити там ніякого чуда, лише вилікував деяких недужих, поклавши на них руки; 6. і дивувався їх невірству. І обходив Він навколишні села, навчаючи» (Марко 6).

«23. Він сказав їм: Ви, певно, скажете мені приповідку: лікарю, вилікуй себе самого. Про що ми чули, що сталося в Капернаумі, зроби те й тут, у твоїй батьківщині. 24. І він додав: Істинно кажу вам: ніякого пророка не приймають у його батьківщині. 25. Та я вам кажу по правді: багато вдів було в Ізраїлі за днів Іліяху, як зачинилось було небо на три роки й шість місяців, і великий голод лютував по всьому краю; 26. однак ні до однієї з них не був посланий Іліяху, тільки в Сарепту, що в Сидон-краю, до вдови жінки. 27. Та й прокажених теж в Ізраїлі було чимало за пророка Єлисея; однак ніхто з них не очистився, крім сирійця Наамана. 28. Почувши це, всі на зібранні сповнилися люттю 29. і, вставши, вигнали його геть за місто і вивели на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб скинути його додолу» (Лука 4).

Якщо у двох попередніх вставках фальсифікатор не задоволений тим, що Ісус зробив малувато чудес (зцілення недужих рукопокладанням – це для нього взагалі не чудо), то у третій вставці він цілком відпустив віжки своїй хворобливій фантазії. Судіть самі: щойно «всі погоджувалися з Ним і дивувались словам ласки», аж вже за мить ці статечні господарі невідь-чому осатаніли і захотіли вбити Ісуса. Погодьтеся, що так не буває. Навіть у зовсім фантастичних оповіданнях.

Сенс усіх цих вставок у спробі переконати читачів, що давні іудейські пророки до чужих ставилися краще, ніж до своїх – і це нормально. Тому й галілеяни начебто не сприйняли Ісуса, коли він спілкувався з ними, прийшовши у свою батьківщину – Галілею. Загальна настанова, яку дає фальсифікатор: «Не май справи зі своїми, йди до чужих».  

Ця настанова присутня і у вставці в Євангеліє від Івана (4), проте тут  фраза про пророка наведена в іншому контексті – наче батьківщиною Ісуса є Іудея, але свої іудеї його не прийняли, зате прийняли чужі галілеяни: «43. По двох днях він вийшов звідти в Галілею. 44. Сам бо Ісус посвідчив: «Нема пошани для пророка у своїй батьківщині». 45. Коли він прибув у Галілею, прийняли його галілеяни, бачили бо все, що він учинив був на святі в Єрусалимі, бо й вони ходили на те свято». Суперечність цієї вставки з трьома попередніми вставками – звична ситуація для потоку дезінформації. Відсутність логічної цілісності є важливим індикатором брехні.  

Які висновки можна зробити з усього викладеного вище?

Євангеліє і ворожі вставки мають протилежне спрямування. Головна мета Євангелія – вдосконалення людини і спільноти, піднесення їх у простір волі, який позначається терміном «Царство боже». Головна мета вставок – зруйнувати євангельську гармонію і заблокувати процес людської еволюції. У даному випадку це робиться за допомогою деструктивної ідеї про те, що нема пророка у своїй батьківщині.

Насправді все навпаки. Пророк може реалізувати себе лише серед своїх, у середовищі духовно близьких людей. Саме так відбулося з Ісусом, вчення якого сприйняли передусім галілеяни. Тому протягом кількох століть прихильників вчення Ісуса Хреста називали «галілеянами» і «хрестиянами» (термін «аріяни» набув поширення з кінця третього століття – для того, щоб чітко відрізнятися від «християн» – прихильників іудохристиянства).  

Виразна тенденція повноцінної реалізації лише серед своїх підтверджується всім людським досвідом, тож її можна вважати емпіричним узагальненням і системним принципом. Вочевидь, йдеться не про якийсь «бізнес», а про щось велике, пророче. Наприклад, для емігрантів можливість досягнути серйозних висот зазвичай з’являється тільки у третьому поколінні – для дітей тих, які народилися вже у новій батьківщині і успішно асимілювалися.

Цей системний принцип корисно знати сучасним українцям. Справжня пророча самореалізація і щастя від неї можливі тільки в середовищі своїх – в Україні і серед українців.    

Не можу, не хочу на рівні обцаса,
Не звик, не навчили, не личить.
І не біомаса,
а раса Тараса
Мене на князівство покличе!
(Сергій Пантюк)

Свій серед своїх

Свій серед своїх. Митрополит Андрей з членами Українського Центрального Комітету. Праворуч від нього – Володимир Кубійович (голова УЦК), ліворуч – Василь Сімович. 1943 рік.

Тримайся за своїх! Бо я розкрив багато таємниць

І головне, дізнався, звідки наша міць —

Поки ми разом, у небі плескають вітрила

Поки ми разом, з нами Вища сила! 




З пісні ТНМК «Сила» (аудіо, 4.44 Мб)
Наші інтереси: 

Тримаймося за своїх! 

Коментарі

Зображення користувача Володимир Федько.

Добре досліджено!

Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!

Зображення користувача Андрій Ясун.

Це вже 53% вставок?
Український Центральний Комітет. Була ж якась єдність у людей, прагнення, ціль у житті!? Хотіли жити у своїй країні, працювати для себе і для людей. І сатанинська сила все це знищила, переконала кілька поколінь людей, що такого не було і не могло бути. Нема пророків у своєму краї...Треба ж так!?

Si vis pacem, para bellum

Зображення користувача Миро Продум.

Український державотворчий проект УГКЦ-ОУН був знищений разом з німецьким націонал-соціалістичним проектом.

На сучасному етапі український державотворчий проект твориться в союзі з США. Це постіндустріальний проект. Хоча про це ще не думають ні в Києві, ні у Вашингтоні.

Андрій Ясун каже:
Це вже 53% вставок?
Український Центральний Комітет. Була ж якась єдність у людей, прагнення, ціль у житті!? Хотіли жити у своїй країні, працювати для себе і для людей. І сатанинська сила все це знищила, переконала кілька поколінь людей, що такого не було і не могло бути. Нема пророків у своєму краї...Треба ж так!?

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Зір Чіткий.

Фраза "нема пророка в своїй батьківщині" стосується віровчення Сидхартхи Гаутами, так званого буддизму. Це вчення пропагувало втечу з реального світу і тому не прижилось в Бгараті. Зате послідовники Гаутами знайшли собі широке поле діяльності на чужині, в Китаї. Таким чином буддизм став інформаційною зброєю для сповільнення розвитку Китаю. До середини 20-століття це працювало, але потім китайці відкинули неприродне вчення і з того часу активно розвиваються і поки що випереджають Індію-Бгарату за низкою показників.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Явсе Світ.

Так,ми (сучасна українська влада і так звані експерти у своїй більшості)завжди спираємося на думку Європи,США,МВФ чи навіть більше "ой що скажуть московитські ЗМІ"...це не завжди є прийнятним для України в сучасних реаліях...

Що до пророків,то тут діє певний стереотип.Наприклад людина,котра жила звичайним життям до певного віку,запам'ятовується для ближніх як звичайна проста людина.Та коли в такої людини сталася подія,що призвела до підняття у вищі простори,то мудрість такого пророка ближніми не сприймається,бо його сприймають із оглядкою на минуле...Та коли за порадами до нового пророка звертаються ті,котрі його не знали як хобіта,то вони його сприймають як пророка...

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Миро Продум.

Людина, яка піднялася на вищий рівень, зазвичай не сприймається усіма - і родичами, і неродичами. Просто на несприйняття родичів ми реагуємо чутливіше.

Але скільки їх, цих родичів? Натомість вставки говорять про несприйняття пророків у своїй країні.

Явсе Світ каже:
Що до пророків,то тут діє певний стереотип.Наприклад людина,котра жила звичайним життям до певного віку,запам'ятовується для ближніх як звичайна проста людина.Та коли в такої людини сталася подія,що призвела до підняття у вищі простори,то мудрість такого пророка ближніми не сприймається,бо його сприймають із оглядкою на минуле...Та коли за порадами до нового пророка звертаються ті,котрі його не знали як хобіта,то вони його сприймають як пророка...

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Михайло Харачко.

Аж дивно, як давно почали в людей формувати думку довіри чужим "експертам", "лікарям"і "вченим". На перший погляд здається, що так є насправді, але такі випадки є результатом інформаційних маніпуляцій.

Всім хто хоче вберегти всою свідомість від ворожих маніпуляцій корисно ВИВЧИТИ фільм "Звичайні зомбі"

Коли зазомбовані люди дійсно більше довіряють брехливому телебаченню чи лікарям,котрі мають лише ті знання, які їм подали в університетах. А про те, що сучасна медицина сповідує погляди протилежні до Гіпократа мало хто здогадується. Лише окремі справжні Лікарі відчули, що тут щось не так шукають і знаходять справжню інформацію. Така схема обману використана в абсолютно всіх дисциплінах включно з точними.

Але все-таки генетично люди більш здатні довіряти близьким і знайомим іх досить багато. Це звичне природнє явище.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Михайло Харачко.

Клас! Добра Новина стає простішою і зрозумілішою, вдячний за працю!!!

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.