Пік антисемітизму в Німеччині припав на післявоєнний період, — той час, коли Адольф Гітлер зі своєю партією ще навіть не вийшов з невідомості на політичну арену.
Але де ж тоді шукати першоджерела антисемітизму, з яких Гітлер почерпнув свою нетерпимість до євреїв?
Коментарі
Усвідомила, що ненависть -
Усвідомила, що ненависть - хвороба. Як і жалість. Ненависть до росіян як рукою зняло. Випав камінь із-за пазухи, стало легше на душі. Дякую автору статті.
Несподіваний висновок...
Несподіваний висновок...
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Маєш сміливість Друже згадати
Маєш сміливість Друже згадати на сайті НО Григорія Петровича Клімова. Вітаю.
Вірю в те, що розумію.
Талановита людина... Не з
Талановита людина... Не з усім я з ним погоджуюсь, але багато чого в його творах правильне і корисне.
P.S.
А що на згадування імені Климова на "НО" існує "табу"?
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Та ні,але Тобі ж відома думка
Та ні,але Тобі ж відома думка Клімова про вище керівництво гітлерівської Німеччини.
У мене також деякі його ідеї викликають питання.
Вірю в те, що розумію.
Письменники іноді настільки
Письменників іноді настільки "заносить" і "підносить", що вони починають вважати себе пророками і втрачають почуття міри і такту. Так і з Климовим.
До речі, сучасний приклад - Юрій Нестеренко.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
До речі, у 1913 році майбутні
До речі, у 1913 році майбутні диктатори — Сталін і Гітлер живуть в одному місті — Відні.
У будинку на Шенбруннершлоссштрассе у XIV-му районі Відня, біля славетного імператорського палацу, Сталін наймає койку в кімнаті російського емігранта Олександра Трояновського (майбутнього радянського дипломата) і пише свою відому працю «Марксизм і національне питання».
У ці ж місяці Гітлер живе в іншому, далекому звідси XX-му районі в чоловічому гуртожитку на Мельдеманнштрассе.
Гітлер так-сяк животіє з вуличного продажу своїх акварелей, до яких росіяни-емігранти навряд чи прицінювалися; Сталін же, проживає на партійний кошт - гроші здобути шляхом експропріацій, тобто грабунків поштових карет царської Росії.
Сталін, не знаючи німецької мови, уникає прогулянок містом, тому мало вірогідно, що вони могли десь випадково зустрітися...
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Стосовно віденського періоду:
Стосовно віденського періоду:
«Це величезне місто стало мені видаватися чимось на кшталт утілення кровозмісного гріху».
(А. Гітлер. «Моя боротьба».)
***
Ця оцінка Гітлера разюче збігається з оцінкою Відня 1913 року, яку відомий радянський письменник Валентин Пікуль дав у своєму романі «Честь имею» (1989): «У Відні бенкетували тільки єврейські банкіри та міжнародні шахраї, що їм грошей не бракувало.
Славетна віденська чарівність, награна веселість мешканців, збуджених музикою, вином і красою віденських жінок, - це було немовби мішурним фасадом похмурого і переможного зла.
Габсбурги обплутали підданців масою указів, розпоряджень, законів, інструкцій, параграфів і незліченних до них доповнень, через що австрієць змолоду не вмів самостійно мислити. Одна лише аморальність не переслідувалася, і у Відні сама аристократія подавала приклад розпусти, улаштовуючи в Пратері оргії, гідні часів Сарданапала. Розпуста згори захопила і нижні поверхи імперії, отож кожна віденська служниця квапилася швидше завагітніти від пана, щоб потім жити на доходи з його аліментів.
...Чоловік в Австрії ставав самостійним лише перед тридцятьма роками, бо університети випускали переспілих неуків, та й то лише «кандидатами на посаду». Такі телепні подовгу «наживали» віковий ценз, а до цього годувалися подачками від багатих дам, які брали їх на утримання. Подібні порядки підтримувалися владою, щоб молодь не замислювалася над питаннями політики, щоб її хвилювало саме лише облаштування своєї кар’єри...
Самі віденці ставилися до росіян беззлобно, а от їхня преса, їхні газети... О-о, отут на Росію виливалося стільки бруду і стільки брехні... Без усякого сорому публікували статті про те, що Австро-Угорщина перебуває напередодні нападу Росії, яка давно мріє про поділ двоєдиної монархії, а усі російські туристи — це шпигуни, які бажають підкупити наших добрих і бідних офіцерів...».
(Пикуль В. С. Честь имею: Роман, исторические миниатюры. — М.: Современник, 1989. — 716 с.)
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Пізнавальна стаття! З усім
Пізнавальна стаття! З усім цим психозом треба щось робити.
По-перше, сам термін "антисемітизм" помилковий, хоча б тому, що нині найбільшими антисемітами є семіти-араби.
По-друге, чи не найбільшими антисемітами (юдофобами) були євреї.
По-третє, "антисемітизм" - це зручний спосіб перевести стрілки на євреїв замість того, щоб дослідити і визнати справжні причини деградації.
Вихід я бачу є розвитку такої науки як соціальна паразитологія. Паразити активізуються тільки тоді, коли соціальний організм ослаблюється і деградує. Тому паразити - це не причина деградації, а її наслідок і прояв.
З цього випливає, що соціальна паразитологія має бути підрозділом ширшої науки, яка досліджує здоров’я і гармонійний розвиток соціальних організмів.
Щодо боротьби. Якщо вже з кимось боротися, то не з паразитами, а з паразитичними процесами. Проте у здоровому соціальному організмі нема паразитичних процесів. Тому в ідеалі треба не боротися проти паразитів, а творити здорове суспільство.
На мою думку, Гітлер не був юдофобом, проте як політик він не міг відверто піти проти масових антиєврейських настроїв.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Якщо Карл Маркс був системним
Якщо Карл Маркс був системним антисемітом, то існує прямий зв’язок між марксизмом і антисемітизмом.
Гарно сказано: Це — двійник Агасфера: вічний антисеміт, який блукає світом за ’’вічним жидом’’.
Антиреклама - це також реклама.
Антисемітизм (антиіудаїзм) - це антиреклама, яка насправді є рекламою семітизму (іудаїзму). Це дві сторони однієї медалі - два взаємодоповнюючі компоненти сатанізму.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Тобто антисемітизм придумали
Тобто антисемітизм придумали семіти.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Подібність між антисемітизмом
Подібність між антисемітизмом і семітизмом у тому, що обидва генерують негатив і тягнуть вниз - у простір страждань. Напару в них це виходить ефективніше, ніж поодинці. Тому нерідко "семіти" (професійні євреї) фінансують заходи "антисемітів".
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Загалом добірка постатей і
Загалом добірка постатей і цитат корисна. За це - подяка, без сумнівів. Проте, для осмислення історичних процесів і сучасності, як недолік для подібних матеріалів, є декілька моментів.
Перший (хоча тут, можливо, така і була задумка автора), усі оці особистості, які згадані у статті, важко вважати недоуками або тими, хто не вмів логічно мислити, аналізувати ту інформацію, яка була їм доступна. Тобто осмислення і розуміння цих діячів у свій час оцього питання, яке трактується як «антисемітизм», вказує зовсім на інше. Уярмлення людей у вигляді народів і взагалі людства у стан покірної голосу хазяїв «свійської тварини», яка навіть не спроможна осмислювати своє становище – саме проти спрямування цього діяння виступали ці особистості. І це не є «антисемітизм», «юдофобія». Власне кажучи, якщо таке протиставлення і ідейну відсіч щодо такого «уярмлення до тваринного стану» так визначати, то і ЙогоШую (ім‘я якого також піддали понятійному перекручу як Іісус) треба віднести до таких же «антисемітів».
І в цьому ми дотикаємося до другого. Яке майже ніхто не відзначає і, нібито, не бачить. Це стосується використання поняття «єврейство», як певної єдиної суспільної сили. Оце – єврейський народ. Якщо проаналізувати це питання через ті відомості, що надаються у Старому Заповіті, то структурна побудова, яка утворена була від імені Мойсея під проводом «левітів»-рабинів дозволяє цілком аргументовано визначити, що неправомірно говорити про таку єдність. Більше того, усі оті критичні звинувачення у ідеології паразитизму неправомірно обертати до такої єдності, використовуючи поняття «євреї», або «єврейський народ». Без осмислення, що собою насправді уявляє т.зв. «єврейський народ», його структурну побудову в силу певних ідей, зрозуміти, хто кого насправді пригнічує, експлуатує і на кому лежить відповідальність за впровадження по суті своїй анти людської, протиприродної ідеології існування суспільства – марна справа. Своє питання, чому оці борці проти суспільного «лихварства», які згадані у статті, до цього чомусь «не додумалися», але події 20 століття і сучасна історія робить майже очевидним усвідомлення цього.
Говорячи про якусь відповідальність «єврейського народу» треба, в першу чергу розуміти, що більшість цього народу, яка по суті відноситься саме до іудеїв, є ті, хто були уярмлені самими першими, кого перетворили, фактично, у стан «свійська худоба». Саме це перетворення треба розуміти, як початок нищення іудеїв, початок «Холокосту». Вони складають ту більшість «євреїв», які жодним чином не несуть відповідальність за усю ту мерзоту лиходіянній, вони є, насправді, найбільше постраждалим народом серед усіх інших народів.
Тому суттєвий недолік в тім, що під поняттям "євреї", "єврейський народ" приховується та справжня сила лиходіянія, яка гнобить і висотує кров і з тих, кого визначають "єврейський народ". Якраз до Біблії – відповідні місця з тексту Тори дають можливість зрозуміти, що початок геноциду іудеїв відбувся в "часи Мойсея" - за ті самі "40 років ходіння по пустелі" неодноразово (десь 3 чи 4 рази) т.зв. священики з коліна "левитів" тисячами вбивали тих чоловіків-іудеїв, які повставали проти їх вчення та того підпорядкування цьому клану-рабинів, який за ці 40 роки було впроваджено в середовище цієї людності. Фактично, це діяння є саме започаткування геноциду народу іудеїв в результаті чого утворилась штучно створена спільнота, яку не правомірно визначати поняттям "народ".
Проаналізуйте ці місця в Біблії, де прописані канони, як мають підкорятись і слухати саме "левітів" всі інші «коліна»: в разі нападу на їхню «пустельну» спільноту, всі – і чоловіки, і жінки, і діти – отих "колін» мають утворити коло, в середині якого мають зібратись "всі з коліна левітів" (не тільки їх жінки-діти, але й чоловіки, тобто саме рабини), які не повинні воювати. А всі інші, ще раз наголошу і жінки, і діти також, - повинні захищати отих у центрі кола з усіх боків. Це і є структурний принцип побудови того, що нині йменуємо «єврейський народ».
Прогляньте, як прописано щодо їжі - найкращу частину будь-якого харчу правовірний має віддати священику-рабину, без цього його їдло не буде освяченим ( сучасний варіант про кошерність – усі надумки, що це по особливому приготовані страви, вирощене зілля чи вигодувані тварини, по особливому заколені-порізані, є замилювання очей значно пізніших часів, чого не існує у текстах Старого заповіту й, гадаю, у Торі).
Це приписи, які були впроваджені саме в той час, як певна система навіювання, психологічна обробка. Якщо до цього додати, що проповідування цього "навчення" левітами (Аарон - глава клану левітів, який фактично й говорив завжди від імені Мойсея, який був чи й розмовляючим взагалі) водночас супроводжувалось із запровадженням механізму т. зв. "обрізання" саме на 8 день після народження. Це специфічна психо-фізіологічна методика пригнічення, "обрізання" і чоловічої і жіночої статті застосовували ще з більше давніх часів - проти так званих "чандалів", недоторканих - але не на 8 день, а зразу після народження. В цьому своя "новація" тих рабинів-левітів для підкорення і абсолютного послуху тих, до кого ця методика "перетворення" застосована. Звідси цілком ясним буде, що "єврейський народ" є результат такого штучного відбору, селекції. Додайте до цього, що "єврейськими священиками" можуть бути тільки ті, хто належать до "коліна левітів" з усіх тих 12 колін, самі ці равини-рабини "обрізанню" не підлягають... Подібний принцип організації і взаємодії, про що тут схематично було відзначено, вказує, що т.зв. єврейський народ - є справді найбільш нещасним людом, Холокост яких розпочався і продовжується вже багато століть. При цьому організаторами цього Холокосту були і залишаються саме ті, хто виступає в ролі пастирів "єврейського народу", ті самі "сини Левіта" - їх священики-рабини.. Всі "ростовщики", а українською - лихварі (!), а зараз це і є банкіри, бо система банків - це та ж схема лихварства за своїми принципами, різні "меценати", політичні діячі тощо - то все з тих, хто має "стояти по колу і ціною і свого майна, і життя захищати тих, хто ховається від ворога у центрі кола". До речі - якщо пригадати сучасні наукові уявлення про ракові клітини, то це дуже схожий структурний принцип організації саме цього "організму". Бо зараз вже зрозуміло, що онко-організм це є "організм в організмі".. З цієї аналогії - випливає цікавий висновок щодо можливості подальшого розвитку суспільства, як також певного "організму".
Нерозуміння цього, цієї соціальної структурності призводить до хибного ставлення до більшості тих, хто сьогодні визначає себе євреєм (зненависть, заклики до їх знищення, а в кращому разі, бажання їм щось пояснити, пробудити голос „розуму і совісті”). Треба розуміти, що проти них довготривало застосовується механізм глибинного (від покоління в покоління) психічного навіювання (пороблення) з використанням певних фізіологічних прийомів.
Взагалі, відома історія людства не знає більше жорстокого геноциду жодного народу в розумінні психічного зламу, підпорядкування, а, насправді, пораблення на рівні свідомості, психології особистості, яка дотикається до змін у тому, що визначається поняття сутність („душа”). Застосована левітами практика – це діяння на такому рівні. Це гірше, ніж стан рабства в часи стародавнього Риму чи Єгипту.
Але оті суспільні відносини і рабство, і кріпацтво, і фінансові є певними кроками, є певними правИлами, уздами, через які мають бути приведені до уярмлення більш суттєвого.
Оце й понині маємо можливість спостерігати і переживати…
А щодо Гітлера, чому саме його "висунули" і з якою метою та цілями на цій "хвилі" спротиву механізмам уярмлення, і що за процеси відбулися тоді - це окрема тема.. Але розуміти це як прояв "антисемітизму" - є концептуальна помилка. Гітлеризм був використаний якраз зовсім у протилежному напрямку, він покращив і посилив можливості уярмлення..
Хай Буде!
VitaYou!
Чудовий коментар! І багато в
Чудовий коментар! І багато в чому я з Вами згідний...
В той же час я не можу погодитися з твердженнями:
1)
Гітлер був надзвичайно талановитим лідером і на той час виражав настрої і сподівання переважної частини німецького народу. Його не "висунули", він сам піднявся на Олімп влади.
2)
Можливості уярмлення змогли посилитися завдяки перемозі радянсько-англо-американського блоку, який провів судилища в Нюрнберзі і наклав на Німеччину і її народ колективну відповідальність за розв'язання Другої Світової війни.
Звинувачення у Голокості на певний час закріпили уярмлення та розвинули його.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Звичайно, говорити, що маю
Звичайно, говорити, що маю документальне підтвердження цим логічним висновкам, - я не можу. Це треба мати доступ до архівних документів, свідчень, але.. Як на мій розсуд з того аналізу подій і певних документів (не оригінали, а у переказі з чиїхось публікаціях), з якими у мене була можливість ознайомитись, досить впевнено можна стверджувати:
1. Гітлер стрімко просунувся до влади за рахунок підтримки відповідних «банкірів». Що ці «світові фінансисти» були зв‘язані із отим сіонським рухом у той час – документів таких у вільному доступі не знайти, але все що стосується грошей – Ви самі наводили цитати того ж К.Маркса.
2. Про «перемогу радянсько-англо-американського блоку».. Це якраз ще один приклад перекручу (приховання) реалій подій. Свого часу (близько до розвалу Рад.Союзу) розмірковуючи над тим, що вважати т.зв. «радянський народ» - народом переможців на народом Германії у війнй 41-45 р.р. вже на той час розвитку історії можуть тільки люди, які нічого не бачать, навіть, коли їм цей час вже настільки повернув голову і розтягнув повіки очей. Чого не могли так добре бачити ті, хто, як мій батько, мав ордени-медалі із інвалідністю, і вважав себе, що ми перемогли. По рівню життя тих, кого визначали «переможцем» і тих, кого «перемогли». Переможці не можуть жити гірше, ніж переможені. Це, як на мене, майже аксіома. Якщо ця аксіома не працює – це означає, що ми не усвідомлюємо, де саме працює ця аксіома.
Задавшись питанням: а хто ж тоді переміг, - я для себе визначив ознаки перемоги у війнах. Не знаю, наскільки для когось це переконливо, але основними такими ознаками, на мою думку є: А) завоювання нових земель – заселення власною людністю з винищенням чи витисненням місцевої народності; Б) кращий рівень життя представників народу переможців у порівнянні з переможеними; В) культурні прояви – панування однієї національної культури і пригнічення іншої.
Мені здається це три основні ознаки аби визначити, хто є переможець.
Коли я задався питання, а який народ по цим ознакам таки переміг, хто, насправді, завоював для себе нові землі, хто отримаф грошовий профіт (не обманюємося варіантами – американські банкіри) і, відповідно, можливості через цей механізм спрямовувати енергію людей для покращення свого життя – то відповідь кого вважати переможцями очевидна. Як на мене.
Ще один логічний посил – як правило, ті, хто починають війну – вони і перемагають. Було б цікаво з‘сувати статистику такого твердження в огляді нам відомої історії.
Якщо до цього додати все-таки не повністю приховані свідчення з документів про існування кадрованої дивізії СС з одних тільки євреїв, які на протязі з 33-го року до 37-го (чи 38-го) займались організацієї виїзду євреїв з Німеччини, проводячи селекцію, хто їде в Америку, а хто в Палестину – більшість, - а загоняти в табори почали тільки після 1938 р. тих, хто «відбився від стада» і не став слухати своїх пастирів-равинів.
Якщо до цього долучити ті свідчення (це від родичів і знайомих чув свого часу), про які майже ніде не зустрічав якихось документальних даних – що у Рад. Союзі десь за три місяця до початку війни євреї в Західній Україні, Білорусії почали масово продавати житло і сім‘ями виїджати на схід – оті «Ташкент, місто хлібне». За спогадами, не можна було нікому купити квитка на поїзди десь з березня 1941р, що їхали на схід, - всі вони були заповнені єврейськими сім‘ямі з речами.
Що подібне є спонтанні процеси – виїзд євреїв вже за нашої пам‘яті дозволяє зрозуміти, що подібне є організований рух.
Якщо сюди додати про т.зв. «5-й український фронт», як тоді називали ті, хто воював і посміювались між собою, як пригадував мій батько, коли на прикінці 44 року, коли ще не зовсім Україну звільнили, але вже перейшли кордони, то із тих «Ташкенті» посунувся отой 5-й фронт і заселялися вони у такі міста, як Харків, Київ та подібне, хоча до цього проживали у містечках та селах західних..
Про утворення Ізраїлю і яку на розвиток виплачувала Німеччина на протязі, здається, десь біля 20 років починаючи з 1947р., чи щось таке, - про яку «перемогу радянсько-англо-американського блоку» можна говорити, шановний?
Хай Буде!
VitaYou!
Відверто кажучи, з подивом
Відверто кажучи, з подивом прочитав, що жидівські пастори є необрізані. Хто-хто, а вони, мені здавалося, в першу чергу мають бути обрізаними. Я завжди вважав, що обрізана людина нездатна до духовного розвитку. До інтелектуального — так, до духовного — ні. А тут виходить тепер (у моєму розумінні), що найзапекліші духовні дегенерати якраз і можуть духовно розвиватися, а загальне «стадо» — ні.
За добро заплатимо добром,
а за зло — по-справедливості.
Війна - це рішучі дії,
Війна - це рішучі дії, спрямовані на зміну поведінки противника. Зміна поведінки противника у потрібному напрямку, нав’язування йому власної волі - це головний критерій перемоги. А вищий рівень життя і вищий рівень культури - речі бажані, але не обов’язкові. Особливо, коли перемагає народ з низькою культурою.
Німці досі є переможеним народом, тому що їм зламали природний стереотип поведінки, нав’язали комплекс вини за неіснуючі злочити, вкорінили страх щодо свого минулого.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Друже Євгене…
Друже Євгене…
Почнемо з того, що в липні 1932 року на виборах у рейхстаг НСДАП під керівництвом Гітлера одержала 13,7 млн голосів і 230 місць із 608 і стала найсильнішою партією у Німеччині.
Виборам передували наймасовіші і найкривавіші вуличні сутички в Німеччині від часів останніх днів Першої Світової війни. І комуністи, і націонал-соціалісти мали власні добре вишколені вуличні загони, але коричневосорочечників СА тепер було вже 400 тисяч, і завдяки зв’язкам Рьома в армії на додаток до залізних прутів і кийків (якими вони, як і їхні супротивники, звичайно билися) у них з’явилася уже і вогнепальна зброя.
Тільки в одній Пруссії за перші дванадцять днів червня 1932 року відбувся 461 рішучий бій на вулицях, який забрав 82 життя при 400 поранених. У липні серед 86 забитих у вуличних сутичках значилися 38 націонал-соціалістів і 30 комуністів. Найжахливішим днем виявилася неділя 17 липня, коли націонал-соціалісти під охороною поліцейських рушили маршем через робітничий район Гамбурга Альтону і були атаковані комуністами. У лютій битві 19 чоловік були застрелені і 285 поранені.
У результаті виборів НСДАП стала основною політичною силою в Німеччині, одержавши 37,4% голосів і, повторимо, 230 місць у парламенті. Соціал-демократи залишилися далеко позаду, одержавши 26,1% голосів (133 місця). У комуністів було 14,5% голосів і 89 місць, у центристів — 12,5% голосів і 75 місць.
Що цікавило монополістичну буржуазію в Гітлері, так це антикомуністична, імперіалістична програма і мільйони виборців, що стояли за НСДАП. До того ж протягом 1932 року з’ясувалося ще виразніше, що стабілізація капіталістичного ладу без залучення нацистів неможлива.
19 листопада 1932 року великі промисловці і землевласники направили на ім’я райхспрезидента Пауля фон Гінденбурга Меморандум, в якому говорилося:
«Ми заявляємо про те, що не дотримуємось якоїсь вузької партійно-політичної орієнтації. Ми убачаємо в національному русі, що охоплює наш народ, багатообіцяючий початок, який тільки і створить, завдяки подоланню класових суперечностей, необхідну базу для нового піднесення німецької економіки. Ми знаємо, що це піднесення вимагатиме великих жертв. Ми віримо, що ці жертви можуть бути охоче принесені тільки у випадку, якщо найбільша група цього національного руху (мається на увазі НСДАП) братиме участь в уряді як керівна сила. Довірення відповідального керування президентським кабінетом, складеним із найкращих у діловому й особистому відношенні кадрів, фюрерові найбільшої національної групи усуне недоліки і помилки, властиві в силу обставин будь-якому масовому руху, і дозволить повести за собою мільйони людей, які нині стоять осторонь, зробить їх надійною силою.
У цілковитій довірі до Вашого Превосходительства мудрості і Вашого Превосходительства тісного зв’язку з народом ми вітаємо Ваше Превосходительство з найбільшою повагою.
Д-р Яльмар Шахт, Берлін
Барон Курт фон Шрьодер, Кьольн
Фридрих Тиссен, Мюльхайм
Граф Еберхард фон Калькройт, Берлін
Фридріх Райнхарт, Берлін
Курт Вьорман, Гамбург
Фридрих Байндорф, Гамбург
Курт фон Айхборн, Бреслау
Еміль Хельферіх, Гамбург
Евальд Хеккер, Ганновер
Карл Вінцент Крогман
Д-р Ервін Любберт, Берлін
Ервін Мерхнув, Гамбург
Йоахім фон Оппен-Данненвальде
Рудольф Вентцкі, Еслінген (Вюртемберг)
Франц Генріх Вітхьофт, Гамбург
Аугуст Росстерг, Берлін
Граф Роберт фон Кайзерлінк, Каммерау
Фон Рор-Манце
Енгельберт Беккман, Хенгстай та інші…
Промислові магнати, які підписали меморандум до президента Гінденбурга, репрезентували разом більш ніж 160 найбільших компаній з капіталом понад 1,5 млрд марок (загальний капітал усіх акціонерних товариств Німеччини у 1933 році становив 2,2 млрд марок).
Висновки робіть самі!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Із заяви під присягою банкіра
Із заяви під присягою банкіра барона Курта фон Шрьодера на Нюрнберзькому процесі у справі концерну «ІГ Фарбеніндустрі» (1947 р.):
«4 січня 1933 р. Гітлер, фон Папен, Гесс, Гіммлер і Кепплер зустрілися в моєму будинку в Кьольні...
Зустріч між Гітлером і фон Папеном була організована мною 4 січня 1933 р. у моєму будинку в Кьольні після того, як фон Папен попросив мене про це приблизно 10 грудня 1932 р. Перш ніж почати такий крок, я переговорив з деякими поважними особами з економічної сфери і в принципі дістав уявлення, як керівники економіки ставляться до співробітництва. Загальне устремління цих панів зводилося до того, щоб одержати сильного фюрера, що утворив би уряд, здатний залишатися при владі протягом тривалого часу. ...Загальний для цих кіл інтерес обумовлювався страхом перед більшовизмом і надією, що націонал-соціалісти, у випадку їхнього приходу до влади, створять стійку політичну й економічну базу в Німеччині. Інший загальний інтерес зумовлювався бажанням здійснити економічну програму Гітлера, причому суть питання полягала у тому, що економічні сили повинні були самі скеровувати справу до розв’язання проблем, поставлених політичним керівництвом... Крім того, очікувалося, що виникне сприятлива економічна кон’юнктура завдяки розміщенню великих державних замовлень».
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Друже Євгене…
Друже Євгене…
Твердження про фінансування НСДАП певними банкірами дещо перебільшені!
Реалії виглядають так:
На 30 січня 1933 року НСДАП налічувала у своїх лавах близько 850 тисяч чоловік. В основному це були вихідці з міщанського середовища. Робітники складали одну третину від загального числа, близько половини з них — безробітні. Протягом п’яти наступних місяців чисельність партії зросла утричі і досягла 2,5 мільйонів. Серед нових членів було багато службовців і вчителів.
Тріумф Гітлера був тим більше вагомий, оскільки партія перебувала на межі розколу і згиналася під вагою боргу у 12 млн марок. Фінансова криза нацистів досягла таких розмірів, що члени СА змушені були збирати пожертвування на вулицях Берліна та інших великих міст.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
мова була не про фінансування
мова була не про фінансування (пряма і явна дія), а про просування, тобто допомога по створенню певних умов.. До створення таких умов - фінансові труднощі партії, збудження бажань мас допомогти, "розкручування" інтересу, коли одні глашатаї-газетярі ображають, а інші захищають - є не пряма фінансова підтримка, але дієві способи соціалізації певних представників. Я про таке більше мав на увазі. Проте, ще раз зазначу - це не має якихось документальних підтверджень.
Це певне відтворення логічності подій, як певна логіка і пояснення начебто неможливого за тим, що настирливо поширюється про ідеологію винищення євреїв "фашистами". З такої логіки антисемітизму Гітлера зовсім нелогічним виявляється, чому саме єврей займав у тому Райху генеральську посаду якраз у тій службі, яка здійснювала репресії у концтаборах, і проти євреїв, які туди потрапили, чому у найбільших показових стратах євреїв у Білорусії і у Бабиному Яру командували цим два рідних брати, хоч і різні прізвища мали, і які були напівкровками-євреями. Не знаю, але схоже, що саме за материнською лінією.
Але якщо на це подивитись з точки зору саме отієї "пустельної методології" відбору/селекції тих, хто слухається, як заповідано вченням, голос своїх рабинів, то саме ті, хто не слухаються команд - їх відбраковують. Це цілком відповідає отим методам левітів, які у Моїсеєві часи власноруч брали мечи і вирізали неслухів, а у часи Гітлера вже робили це руками інших. Але керівники на ключові позиції все ж таки призначалися з числа своїх "слухняних".
Але, справді, певні висновки кожний повинен зробити сам, оскільки знищення (безслідно пропалі (?) документів, контроль за розповсюдження через ЗМІ певних свідчень - це все один механізм затьмарення розуму і засоби "відведення" очей від бачення реалій подій.
На моє розуміння Гітлер, як і Троцький-(Ленін)-Сталін були більше інструментами, ніж діячами, через яких були реалізовані стратегічні задуми.
Це ті стратеги "розвитку" людства, хто насправді організували винищення певної маси євреїв, які саме їх перестали слухатись. Зберігши і покращивши життя тим, хто не порушив традиції слухатись команд-порад своїх пастирей у відповідності до Мойсєєвих завітів. Водночас на порядок більше вони винищили тих, кого відносять до гоїв.
В усякому разі, за таким варіантом стає логічним всі ті "нелогічності" подій, які не складаються за варіантом, що "ми" перемогли, що "фашисти" нібито хотіли не залишити живим жодного єврея, а при цьому була ота дивізія, причому дивізія СС.. При тому логічним висновком стає те, що винними за Холокост є якраз самі оті "духовні вчителя" євреїв, а не "німецький" народ та інші подібні твердження.
І це, як маю здогад, далеко не всі факти, якщо б була можливість витягнути все це на світ. Але навіть такі уривчасті дані дозволяють за логікою подій та певних історичних результатів зрозуміти хто і чому почав ту бійню на території Орійських народів і які результати хто отримав. На даний час..
Хай Буде!
VitaYou!
Друже Євгене, Ви безумовно
Друже Євгене, Ви безумовно маєте право на висловлення будь-яких версій!
Але, як автор і дослідник, Ви повинні хоч якось ці версії обгрунтовувати. :-)
Якщо Ви вважаєте, що є:
то наведіть їх.
"Документи знищені"... "свідків нема" - не є аргументом у науковій дискусії.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
"наведіть їх".. із наданням
"наведіть їх".. із наданням поіменого переліку всього кадрового складу з нотаріально завіреними витягами з особистих справ по графі "національність"
:) Ви мене розвеселили трошки цим, досить, часто зустрічаємим аргументом.
Взагалі, для мене подібна тема - не має наукового інтересу. До цього я досить давно не приймаю участі у "дискусіях" чи "диспутах".. Але у форматі обміну думок, певних висновків дозволяю собі висловити своє розуміння з певних питань у силу моїх здібностей до аналітичного мислення і відповідного життєвого досвіду (прочитане, почуте, побачене). Ті питання, які мені уявляються цікавими і важливими, я дотримуюсь отих правил цитувань та посилань. Хоча зі свого досвіду зазначу, це все рівно не стає якимось непереборним доводом для тих, хто не хочить сприймати певну інформацію, особливо незвичну, не загальноприйняту.
Але "єврейське питання" як саме питання мене давно не цікавить взагалі, вже не кажучи, як наукове дослідження.
Втім я не сумніваюсь щодо своєї пам"яті (поки що) про такого штибу дивізію, можливо, хіба що там було не СС, а СД чи якось інше..
Для мене, в межах моєї дотичності до цієї теми, це не принципово - логіки пояснень подій це не порушує. Як на моє осмислення.
Хай Буде!
VitaYou!
Цитата:Втім я не сумніваюсь
Друже Євгене...
СД (Sicherheitsdienst, - дослівно "секретна служба") - служба безпеки, розвідувальне управління СС, було створено у 1934 році для забезпечення безпеки А. Гітлера і вищого керівництва Рейху. З 1936 по 1942 рік СД очолював Рейнгард Гейдріх. Ніякого відношення до справ євреїв СД не мало.
Я ж назвав у коментарі, які організації відповідали за єврейську еміграцію і хто безпосередньо цим опікувався - Адольф Ейхман.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Друже Євгене...
Друже Євгене...
За 20 років я перечитав безліч книжок і статей про Німеччину і Третій Райх, але не знайшов жодного посилання на існування "кадрованої дивізії СС з одних тільки євреїв", про яку Ви згадуєте!
1) Почнемо з того, що в СС не було євреїв і не могло бути! За расовим принципом. З цього правила не було виключень, крім одного, яке стосувалося Еміля Моріса, друга і соратника Гітлера з самого початку націонал-соціалістичного Руху, створення НСДАП і СС (партквиток № 39; членський квиток СС № 2). Але коли кадрова служба СС вияснила, що Еміль Моріс має єврейські корені (його батьки походили з Франції), то його ім'я не було внесено в родову книгу СС. Але за заслуги перед партією і СС він був визнаний "почесним наци".
2) Питаннями переселення євреїв в Палестину з 1934 року займався Адольф Карл Ейхман, співробітник відділу з єврейських питань в складі Гестапо; в 1938 році він очолив Відомство по єврейській еміграції у Відні, створене під егідою СС (через відомство з Австрії в Палестину емігрувало близько 15 000 євреїв). В жовтні 1939 р. Ейхману було доручено очолити Імперське центральне відомство з єврейської еміграції у Берліні...
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
про таку дивізію було і
про таку дивізію було у матеріалах, які досить давно друкувались у журналі МАУП. Там серія статей була. Прізвище автора не пригадаю - він був тоді викладачем. Це за часи того ректора МАУП, якого потім "змішували з лайном" і за ці статті також. Проти нього і його статей потім були свої "звинувачення". Шукати ті журнали, вибачте не буду. Але у одній з тих статей було про це із посиланням на якісь накази про створення і подібні дані цілком переконливого вигляду, якщо, звичайно, той чоловік не "злісний фальсифікатор".. Там і інший фактаж був.
Хай Буде!
VitaYou!
Я багато читав матеріалів
Я багато читав матеріалів МАУП... Але "дивізія" це вигадки пропагандистів на кшалт, що "Гітлер був євреєм"...
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
До теми фінансування НСДАП...
До теми фінансування НСДАП...
В червні 1921 року газета «Мюнхенер Пост» надрукувала сатиричний памфлет «Адольф Гітлер, вождь і зрадник», спрямований проти Гітлера і НСДАП. У памфлеті йшлося про таємничі джерела фінансування партії, про незвичайний антисемітизмі Гітлера і навіть про можливе його єврейське походження.
Гітлер особисто порушив проти газети судовий позов, звинувативши журналістів у фальсифікації фактів і образі. Суд визнав позов Гітлера обґрунтованим і задовольнив його. За вердиктом суду «Мюнхенер Пост» змушена була сплатити 600 марок штрафу.
А в 1923 році у НСДАП з'явилися впливові покровителі: в Мюнхен приїжджають дві людини, індустріальні володіння яких були справді грандіозними. Це - господар Сталевого тресту Фріц Тіссен і генеральний директор концерну Стиннеса Міну. Тіссен виділив для нацистської партії 100 тис. золотих марок. В епоху інфляції це була величезна сума!
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!