Стільське городище - залишки найбільшого в Європі мегаполіса VIII-X століть

Стільське городище є руїнами найбільшого на європейському континенті ранньосередньовічного міста VIII-X століть - столиці давніх слов’ян - карпатських хорватів. Воно розташоване в басейні Верхнього Дністра, у центральній частині Слов’янського світу VIII-X ст. і водночас у центральній частині фізико-географічної Європи. 

moye_foto.jpg

Орест Корчинський, автор відкриття і багаторічний дослідник Стільського городища
Орест Корчинський, автор відкриття і багаторічний дослідник Стільського городища

Через цю територію з найдавніших часів пролягали важливі трансконтинентальні шляхи, що вели з мусульманського Сходу у Західну Європу і з Півночі через Карпатські перевали в Панонську долину на Балкани і в Середземномор’я.

Давнє городище збереглося в селі Стільсько Миколаївського району Львівської області і займає величезне, заліснене плато Бібрсько-Стільської височини, вкритої буково-грабовим лісом. Його поверхня порізана великою кількістю глибоких ярів та балок, дном яких стікає численна кількість потоків, що впадають в ріку Колодницю, котра омиває західний високий берег плоскогір’я і є лівою притокою ріки Дністер.

Місто складалося з трьох основних частин: дитинця площею 15 га (укріпленої князівської фортеці), що знаходився на домінуючій висоті, укріпленого передмістя площею 235 га, що оточувало дитинець з усіх боків. На ньому проживали і працювали різні верстви міського населення: ремісники, купці, служителі релігії та ін. Тут знаходилося торговище та торгові комори. В межах укріплень міста містилися два річкові порти.

Довкола укріпленої частини міста, в радіусі до 15 км збереглися руїни численних приміських та сільських поселень, некрополів, святилищ та печерних храмів, що розташовані на площі близько 200 км².

Важливою складовою цього комплексу був штучно споруджений, наприкінці VIII - на початку ІХ століття, водний шлях на ріці Колодниці, який за допомогою потужних земляних гребель та шлюзів давав змогу невеликим річковим суднам безперешкодно рухатися як з міста низ по течії ріки до Дністра, так і у зворотньому напрямку.

В результаті багатолітніх археологічних досліджень (1982-2012 рр.), було встановлено, що укріплена частина давнього міста сягала 250 га, а загальна довжина оборонних стін-укріплень – 10 км.

На розкопаній площі городища, понад 12 000 м², виявлено і досліджено рештки більш як трьох десятків житлових, господарських та військових будівель. Отримані в процесі розкопок речові знахідки представлені предметами повсякденного вжитку, господарськими виробами зброєю та обладунком вершника та верхового коня.

На особливу увагу заслуговують святилища давніх слов’ян, розташовані в селах Ілів та Дуброва, а також печерні храми на околицях районного центру Миколаєва, які функціонували напередодні прийняття християнської релігії.       В результаті досліджень встановлено, що з приходом на ці землі християнства, як офіційної більшість з цих об’єктів були зайняті монахами-скитниками. Вони і були переобладнані до християнських канонів.

Згідно з давніми переказами, більшість яких підтверджена результатами археологічних досліджень, під городищем існувало “велике підземне місто”. Оскільки відкриття таких підземель, що знаходяться на різних глибинах вимагає великих коштів, то вчені в даний час, задовольняють наукові інтереси різними методами їх пошуку та картографуванням з рівня сучасної поверхні.

Отримані археологічні матеріали дають підставу стверджувати, що Стільське городище є рештками найбільшого на європейському континенті міста-мегаполіса VIII-X століть і досі немає собі подібних аналогів.

Окрім описаної пам’ятки на території Верхнього Подністров’я (15 000 км²) були відкриті інші аналогічні комплекси, що дає підстави стверджувати, що державність на цій території виникла і сформувалася не пізніше, як на початку VIII століття, а це спростовує різного роду ворожі концепції про економічне та політичне відставання карпатського регіону України.

Дуже шкода, що українська офіційна наука (Національна академія наук України), взяла до уваги ворожої Україні і українській історії думки окремих академіків-українофобів і в 2012 році ліквідувала  Верхньодністрянську археологічну експедицію, яка упродовж трьох десятиліть проводила широко планові археологічні дослідження пам’яток княжої доби у Верхньому Подністров’ї.

Проте, українська прогресивна громадськість не залишилася осторонь цієї неординарної події, а об’єдналася довкола цієї проблеми і заснувала Громадську організацію “Інститут наукових досліджень Стільського городища та його довкілля”. Інститут значно розширив спектр наукових досліджень цієї унікальної пам’ятки. Оскільки держава не виділяє зараз жодних коштів на наукові дослідження пам’ятки, то наразі доводиться їх збирати в різний спосіб. 

Для реалізації своїх планів наукових досліджень та з метою якнайширшої популяризації Стільського городища та його довкілля в контексті історичного минулого карпатського регіону України, Громадська організація “Інститут наукових досліджень Стільського городища та його довкілля” відкрила розрахунковий рахунок для доброчинних внесків у:

відділенні ПАТ “Кредобанк” в м. Львові, код ЄДРПОУ 09807862, код банку 325365 за адресою м. Львів пр. Чорновола, 57 а.

Отримувач: ГО “Інститут наукових досліджень Стільського городища та його довкілля”, (скорочена назва ГО ІНДСГД) р/р 2600601638316, код ЄДРПОУ 39121475.

Імена всіх жертводавців будуть внесені до спеціального переліку, який буде вміщений в щорічному виданні журналу інституту.

Орест Корчинський
Директор Інституту наукових досліджень Стільського городища та його довкілля
археолог, кандидат історичних наук                                      

тел. 067 908 55 77 

Гравець: 
Орест Корчинський
2906

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка