За Україну — патріотичний вірш Миколи Вороного

Текст написав поет та один з засновників Української Центральної ради Микола Вороний (слова) навесні 1917 року, невдовзі після Лютневої революції.

Того ж року її опубліковано в одному з перших номерів «Народної волі», а невдовзі — і встрілецьких часописах (1922-го — з нотами). Музичну обробку згодом здійснив Ярослав Ярославенко. З часом оригінальний текст дещо видозмінився, й композиція стала також відома під назвою «О Україно, люба ненько».

Твір, сповнений віри у здійснення віковічних прагнень народу до соціального й національного визволення та розбудови незалежної держави, швидко став популярним по обидва боки Дніпра, пісня міцно ввійшла до репертуару багатьох тогочасних військових з'єднань українців: і галичан, і наддніпрянців.

 
(за посиланням НАШЕ (тексти пісень)

1. Весна 1917 р., м. Київ.
2. Текст за публікацією у часописі "Вістник СВУ" (Відень, 1917, 28 жовт., с. 695). Ноти – "Сурма" (1922, с. 147). Мелодія, вважав композитор і музикознавець Б. Вахнянин, запозичена (Вахнянин, 1937, ч. 48).

Від лютого до квітня 1917 р. Українські січові стрільці перебували на позиціях під селом Куропатники (тепер Бережанський р-н Тернопільської обл.). Саме там вони мали можливість не тільки бачити "противника" зблизька, а й спілкуватися з українцями царсько-російської армії. Очевидно, внаслідок взаємного обміну пресою, що швидко стало масовим явищем, потрапив до стрільців вірш М. Вороного. Марш був опублікований у 1917 р. в одному з перших номерів "Народної волі". Цей київський часопис обстоював позиції Української Центральної Ради й виступав за самостійницькі змагання. Того ж року текст передруковано у "Календарику для Січових стрільців і жовнірів-українців на 1918 р." (Відень, 1917, с. 31-33).

Ця патріотична пісня поета "з України" (із приміт.) була визначальною у дні вагань українського січового стрілецтва. Гостро стояло: "Кому присягати на вірність? Чи йти за Австрією, чи приєднуватись до молодої Української держави?" Слова: "О Україно! О люба ненько! Тобі вірненько присягнем!" – давали відповідь на болюче питання.

 

 

Поширившись серед стрільців, пісня міцно ввійшла у репертуар багатьох тогочасних військових з’єднань українців: і галичан, і наддніпрянців (із приміт. у "Сурмі"), бо актуальною залишалась головна політична мета, наголошена в рефрені – боротьба "за Україну, за її волю...".

Муз. обробки: Ярославенко, 1931 (соло, міш. хор), Вахнянин, 1937 (міш., чол., дит. хор), Чоловський, 1994, с. 53-54.
Сьогодні пісня займає чільне місце у репертуарі військовиків та їх молодої генерації, зокрема, побутує у середовищі курсантів Львівського юридичного інституту МВС України, Ліцею ім. Героїв Крут та ін.

За часів української незалежності мелодія на поєднанні мотиви «За Україну» Вороного та «Червоної калини» Чарнецького є офіційними фанфарами президента України, а також звучить на різних громадських врочистостях. Аранжування для військових духових оркестрів — як зустрічний марш та як один з мотивів «За рідну землю» Сапелюка — входять до репертуару ЗСУ та мілітарійних навчальних закладів, зокрема ЛДУВС.

Також твір широковідомий у виконанні хорових та музичних колективів України та за її межами.

o_ukrayino_o_lyuba_nenko_.mp3

Гравець: 
Арсен Дубовик

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка