Зображення користувача Ігор Каганець.
Ігор Каганець
  • Відвідувань: 4
  • Переглядів: 4

Економічна реалізація арійських законів життя

Спецтема:

Опора на власні сили і простір, самобутній спосіб життя, вищість спільного блага та інші природні закони, сформульовані нацистами, були для них не абстрактною теорією, а прямими настановами до дії. 

150129_znannya.jpg

Істинні знання завжди активні
Істинні знання завжди активні

Попередня стаття: Три арійські закони життя

Найпоказовішим прикладом успішного застосування цих природних законів стала німецька економіка. Концентрований опис цього феномену дає білоруський історик, письменник і публіцист, автор багатьох книг Олександр Усовський:   

«Ріст економіки Третього Райху (і пов’язаний із цим ріст рівня життя) валив у шок будь-якого економіста Чиказької школи – та й усіх-інших економістів теж. Тільки з 1936 по 1939 рік обсяг загального промислового виробництва Третього Райху виріс на 37%, за 1939 рік Німеччина виробила 24 млн. т чавуну (що склало 22% загальносвітового виробництва), 22.3 млн. т сталі (24%), 333 млн. т кам'яного вугілля (17%), а по виробництву штучного каучуку й металообробних верстатів зайняла переконливе перше місце. Експорт чорних металів Німеччиною перевищив подібний американський показник учетверо.

Це було би зрозуміло, якби німці домоглися такого росту добробуту за допомогою іноземного інвестора, цьому самому інвесторові виділяючи левову частину прибутків. Але ж ні! Іноземний капітал був усунутий від розділу німецького пирога.

Німеччина відчувала настільки гостру нестачу робочих рук, що щороку приймала все нові й нові програми для стимуляції трудової міграції до Райху закордонних німців – і для всіх знаходилась робота. Для враженого важкими кризами західного світу це здавалося немислимим – хоча насправді нічого дивного в цьому не було.

У Німеччині бурхливо зростало виробництво озброєнь, проте німецькі економісти знайшли спосіб, як сполучити цей ріст витрат на танки, гармати й літаки з різким зростанням національного доходу і, як наслідок, з ростом купівельної активності населення. Найважливішою ознакою довіри населення до влади стало бурхливе зростання народжуваності.

Як вдалося націонал-соціалістам перетворити жебракуючу і принижену Німеччину на промислового гіганта? Шляхом введення часткової економічної автаркії.

Німці вирішили виключити зі своєї економіки іноземний капітал – як усередині країни, так і в зовнішній торгівлі – перейшовши зі своїми партнерами до клірингових розрахунків, виключивши в зовнішньоторго­вельних операціях ходіння іноземної валюти. А стимулювати зростання промислового виробництва вирішили шляхом масованих замовлень озброєння та бойової техніки. З 1934 по 1 вересня 1939 року військові витрати Німеччини склали 60 мільярдів марок, іншими словами – 59.1% витрат бюджету. Начебто жахливо багато? Насправді – не дуже.

Продуктивність праці й потенціал німецької промисловості в цей час були одними з найвищих у світі. Тобто теоретично німецька економіка могла в дуже короткий строк забезпечити бурхливо зростаючий вермахт і люфтваффе новітнім озброєнням. Але такому зростанню виробництва перешкоджало одне серйозне обмеження – фінансові можливості держави, замовника озброєнь. Та й населення (покупця швейних машинок, велосипедів і штанів зі спідницями) не можна було позбавляти можливості купляти промислові товари цивільного призначення.

Але чи можна зробити так, щоб, почавши масоване виробництво танків, гармат і літаків, не залишити це саме населення без останніх штанів? У той же час, не піднявши колосальну інфляційну хвилю?

Німецькі націонал-соціалісти за допомогою високопрофесійних економістів, що входили до їхнього руху, змогли вирішити цю проблему. Більше того – вони знову ж обійшлися без залучення іноземного капіталу!

Вони створили паралельні внутрішні гроші. Призначені винятково для фінансування виробництва озброєнь, без права вільного обігу на фінансовому ринку поза Німеччиною. Говорячи простою мовою, створили дублюючу кровоносну систему німецького господарського механізму (як відомо, гроші — кров економіки).

Спочатку, в 1934–1935 роках, такими грошима були векселі Металургійного науково-дослідного товариства (Mefo). Їх емітували для оплати озброєнь фірмам-постачальникам, вони гарантувалися державою й були нормальним фінансовим інструментом. Але з одним застереженням: вони могли використовуватися лише промисловими підприємствами, що працюють на війну.

З 101.5 мільярда марок витрат німецького бюджету в 1934–1939 році, не менш 20 мільярдів марок були векселями Mefo, тобто інвестиційними грошима, що не мають ходіння на ринку, а тому не створюють інфляційного тиску на економіку.

Але це був тільки початок. З 1938 року замість грошей імперське кредитне управління почало виплачувати фірмам-виробникам «грошові перекази за поставку» зі строком погашення в шість місяців. За рік таких переказів було виплачено більш ніж на шість із половиною мільярдів марок, проте жодна з них не пішла на закупівлю новеньких «Мерседесів» для топ-менеджерів військових концернів або на придбання шикарних особняків чи яхт. Всі вони були цільовим чином витрачені на зброю для вермахту.

З 1939 року 40% військових замовлень оплачувалися так званими «податковими квитанціями», якими підрядники (творці озброєнь) мали право розраховуватися з постачальниками. Усього до початку війни таких квитанцій було виплачено 4.8 мільярда марок.

Щоб абсолютно перекрити «втечу капіталів» за кордон, в 1937 році було видано «положення про німецькі банки», згідно з яким була скасована незалежність державного банку, припинявся вільний обмін марки на інші валюти. А «Закон про державний банк» 1939 року зняв всі обмеження з надання державного кредиту – потреба в паралельних грошах відпала, відтепер марка забезпечувалася втроє зрослим надбанням Третього Райху! З 1934 року за так званим «Новим планом» зовнішня торгівля перейшла під повний державний контроль, а всі підприємства ввійшли до складу семи «імперських груп промисловості».

Грошовий обіг Німеччини, таким чином, залишався збалансованим, фінансування ж військових замовлень керівництво Німеччини здійснило шляхом створення інвестиційних грошей, стимулюючи зростання вироб­ниц­тва без шкоди для добробуту нації.

Настільки успішна економічна модель розвитку базувалася на ідеології націонал-соціалізму. Причому в цьому випадку ідеологія – це не сукупність якихось абстрактних принципів, а комплекс практичних заходів в економіці, політиці, соціальній сфері, або, іншими словами, світогляд, переведений у площину практичної політики (як про це сказано в «Майн кампф»).

Націонал-соціалізм Гітлера цілком базувався на німецькому націоналізмі. Але націоналізм — це ще не ідеологія. Ідеологією Гітлера був націонал-соціалізм, і саме цей світогляд, переведений у площину практичної політики, зміг витягти Німеччину із кризової трясовини.

У своєму соціалізмі Гітлер повністю відмовився від головних догм Маркса: від класової боротьби й інтернаціоналізму, замість них головною метою для німців назвавши благо німецької нації. Відповідно, він відмовився від запропонованої лівим крилом НСДАП націоналізації приватних підприємств. Він не відбирав їх у капіталістів. Але він поставив капіталістів у тверді рамки єдиного державного господарського плану й під твердий контроль за їхнім прибутком. При ньому власники підприємств не могли перевести й сховати гроші за кордоном, надмірно витрачати прибуток на створення собі зайвої розкоші – вони зобов'язані були свій прибуток вкладати в розвиток виробництва на благо Німеччини.

Формула соціалізму Гітлера в першу чергу звернена була до духовного в кожній людині. «Хрестоматія німецької молоді» в 1938 р. учила: «Соціалізм означає: загальне добро вище особистих інтересів. Соціалізм означає: думати не про себе, а про ціле, про націю, про державу. Соціалізм означає: кожному своє, а не кожному те саме».

Гітлерівський націонал-соціалізм за дванадцять років свого існування рішуче сприяв згуртуванню німців навколо своєї держави й свого фюрера. Коли почалася війна, то зрада військовослужбовців воюючих з Німеччиною держав була звичайною справою – на сторону німців переходили сотнями тисяч і мільйонами (хтось хоче посперечатися? Радянських громадян у складі вермахту та СС налічувалося, за різними оцінками, від мільйона до півтора). На стороні Німеччини боролися бельгійські, голландські, норвезькі, датські, французькі добровольці в складі дивізій СС, поляки й чехи – у складі вермахту, хорвати, словаки, угорці, румуни, фіни – у складі своїх національних армій. А німців проти Німеччини воювало всього 615 чоловік, і з них – жодного офіцера!

Головне в побудованій націонал-соціалістами економіці: економічний підйом Третього Райху відбувся без іноземних інвестицій, без залучення іноземних кредитів, без поневолювання національної економіки світовою безнаціональною фінансовою олігархією!

Така економічна самостійність і така відверта зневага правом спекулянтів мати частку прибутку з усієї господарської діяльності людства повинні були бути покарані, а в ідеалі – знищені під корінь. Для цього безнаціональна фінансова олігархія вирішила використовувати інструменти зовнішньої політики. Був і бойкот німецьких товарів, були й прямі заборони на імпорт із Німеччини – але «прокляті арійці» на кожну витівку світового капіталу знаходили свою адекватну відповідь.

Навіть Польща, що була готова боротися з Німеччиною не на життя, а на смерть – і та в торгівлі з потенційним супротивником «дала слабину»: в 1939 році вона збільшила свій експорт до Райху на 14.4%, німці ж збільшили експорт своїх товарів у Польщу в цьому ж році на 27%.

В економічну орбіту Німеччини все щільніше входили Угорщина, Румунія, Болгарія, Югославія, прибалтійські країни. В торгівлі з ними німці щосили використовували безвалютний принцип торгівлі, кліринг – що для цих бідних на золото, фунти або долари країн було справжньою панацеєю в зовнішній торгівлі.

Німеччина у своїй зовнішній торгівлі широко й щедро використовувала такий привабливий інструмент як низьку ставку кредиту. Для «дружніх» держав ця ставка могла бути взагалі 4.5% річних, причому віддавати цей кредит ніхто не вимагав грошима. Німці з задоволенням ішли на створення Клірингових палат, поставляли слаборозвиненим аграрним державам Східної Європи в кредит свою техніку й устаткування, в обмін задовільняючись польським зерном, болгарським тютюном, угорським м’ясом або югославським вином.

Німці старанно переводили на безвалютну основу всю свою зовнішню торгівлю, справедливо вважаючи, що валюта (швейцарські франки, англійські фунти або американські долари), яка бере участь у міжнародній торгівлі, приносить справжній дохід лише своєму емітенту, державі, що запустила її у світовий оборот. А тому, щоб не передавати в чужі руки дохід від зовнішньої торгівлі, німці й заводять всю цю тяганину з клірингом. Довго – зате надійно! Знову ж відтинаючи від цього жирного шматка світової торгівлі міжнародний капітал» – пише Олександр Усовський[1].

Чи може з цього досвіду щось бути корисним для сучасної України? Звісно, що так. За оцінками експертів, «на руках в українців 200 мільярдів доларів плюс 170 мільярдів гривень. Ці гроші виведені з економіки й запхані під подушку. Люди не довіряють владі. Розуміють, що та вкотре хоче обібрати їх. І збагатити тих, хто осідлав схеми Януковича»[2]. В Україні не дефіцит грошей, а дефіцит довіри до корумпованої влади.

Україна має все для самодостатності. Чого їй зараз найбільше бракує, то це правильної ідеології. Якщо з’явиться правильна ідеологія, то одразу ж знайдуться талановиті люди, спроможні її реалізувати. А все тому, що істинні знання завжди активні. Як тільки людина їх засвоює, то вона спочатку змінюється сама, а потім починає перетворювати навколишній світ. 


[1] Олександр Усовський. Економіка самодостатності. Світовий досвід опори на власні сили. – https://www.ar25.org/node/12793

[2] Володимир Цибулько: «У західних партнерів враження, що ні Порошенко, ні Яценюк з ними не щирі» – https://www.ar25.org/node/29130

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

«Євангеліє Ісуса Хреста» (Львів, «ПІРАМІДА», 2017 - 596 с. Зладив Ігор Каганець)

Подарунок на Різдво – «Євангеліє Ісуса Хреста» (Ігор Каганець, 2017) для нових прихильників AR25.ORG

Даруючи книги, ми розширюємо коло однодумців. Для придбання цієї книги насамперед треба визначитися з варіантом палітурки книжки (тверда чи м’яка) і кількістю примірників, порахувати загальну...

Останні записи

Коментарі

Зображення користувача Володимир Самотий.

Очевидно, що були і помилки в цій політиці, бо її очільники програли боротьбу. Цю помилку не варто повторювати, бо найдосконаліша ідеологія буде сплюндрована. ОАЕ не повторюють помилки Третього Рейху, тому є однією з найуспішніших країн.

ВС

Зображення користувача Миро Продум.

Головна помилка нацистів у тому, що вони недооцінили можливості сталінської агентури. Це можна пояснити тим, що нацисти в цілому були ідеалістами і шляхетними людьми, тому мали відповідні уявлення про межу підлості. Для Сталіна такої межі не існувало.

Скоріше всього, не існує надійних методів захисту від зрадників. Єдиний спосіб - підняття керівної структури у Простір волі, де зради не існує за визначенням, бо там - у Царстві божому - усі друзі.

Володимир Самотий каже:
Очевидно, що були і помилки в цій політиці, бо її очільники програли боротьбу. Цю помилку не варто повторювати, бо найдосконаліша ідеологія буде сплюндрована. ОАЕ не повторюють помилки Третього Рейху, тому є однією з найуспішніших країн.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача ДЗен ДЗелень.

Хрестос умів читати думки інших людей - це і є захист від зрадників.

Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)

 

Зображення користувача Миро Продум.

Не допоможе. Трансформ-агенти зраджують бездумно. І роблять це з найліпшими намірами.

Арій Хрестовий каже:
Хрестос умів читати думки інших людей - це і є захист від зрадників.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Володимир Самотий.

Згідний, але скільки нас там буде. Напевно головним завданням на сьогодні підняти якомога більше людей у цей простір.

ВС

Зображення користувача Миро Продум.

Керівне ядро має бути у Просторі волі.

Володимир Самотий каже:
Згідний, але скільки нас там буде. Напевно головним завданням на сьогодні підняти якомога більше людей у цей простір.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Доброслав Велесовий.

Слова Гітлера:

З Майн Кампф

Цитата:
«Мы должны избрать ВЫСШИМ ПРИНЦИПОМ нашей внешней политики: установление надлежащей пропорции между количеством народонаселения и размером наших территорий! Уроки прошлого еще и еще раз учат нас только одному: целью всей нашей внешней политики должно являться приобретение новых земель».

Із наради Гітлера 1941 року:

Цитата:
Итак, мы будем снова подчеркивать, что были вынуждены захватить ту или иную область, чтобы навести там порядок и обеспечить нашу безопасность... Ни в коем случае не надо показывать, что это сделано навсегда. Тем не менее, все необходимые меры - расстрел, переселение и т.п. - мы все равно сможем и будем осуществлять и дальше...

Крым должен быть очищен от всех чужих и заселен немцами. Точно так же станет территорией рейха и староавстрийская Галиция... Фюрер подчеркивает, что территорией Германии должна стать вся Прибалтика».

Із іншої наради 1939 року

Цитата:
«Рост народонаселения требует большего жизненного пространства. Моей целью было добиться разумного соотношения между численностью населения и величиной этого пространства. Тут без борьбы не обойтись...

Цілком можливо, що Гітлера могли спровокувати на війну, але ідея загарбання територій у нього була ще задовго до того, як він прийшов у владу.

Зображення користувача Миро Продум.

Цитати треба ретельно перевіряти, особливо якщо це з "Застільних розмов Гітлера", "Щоденників Гітлера" та інших відомих фальшивок.

Доброслав Велесовий каже:
Слова Гітлера:
З Майн Кампф

Цитата:<blockquote class="bb-quote-body">«Мы должны избрать ВЫСШИМ ПРИНЦИПОМ нашей внешней политики: установление надлежащей пропорции между количеством народонаселения и размером наших территорий! Уроки прошлого еще и еще раз учат нас только одному: целью всей нашей внешней политики должно являться приобретение новых земель».
</blockquote>

Із наради Гітлера 1941 року:

Цитата:<blockquote class="bb-quote-body">Итак, мы будем снова подчеркивать, что были вынуждены захватить ту или иную область, чтобы навести там порядок и обеспечить нашу безопасность... Ни в коем случае не надо показывать, что это сделано навсегда. Тем не менее, все необходимые меры - расстрел, переселение и т.п. - мы все равно сможем и будем осуществлять и дальше...
Крым должен быть очищен от всех чужих и заселен немцами. Точно так же станет территорией рейха и староавстрийская Галиция... Фюрер подчеркивает, что территорией Германии должна стать вся Прибалтика».</blockquote>

Із іншої наради 1939 року

Цитата:<blockquote class="bb-quote-body">«Рост народонаселения требует большего жизненного пространства. Моей целью было добиться разумного соотношения между численностью населения и величиной этого пространства. Тут без борьбы не обойтись...</blockquote>

Цілком можливо, що Гітлера могли спровокувати на війну, але ідея загарбання територій у нього була ще задовго до того, як він прийшов у владу.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Тарнай Стрілець.

Залишається питання:
Як, у разі, навіть задекларованого, переходу України у режим самодостатності, уникнути протистояння з "ображеними" світовими паразитами"?

Зображення користувача Доброслав Велесовий.

Зробити так, щоб боялися ображатися :)

Тарнай Стрілець каже:
Залишається питання:
Як, у разі, навіть задекларованого, переходу України у режим самодостатності, уникнути протистояння з "ображеними" світовими паразитами"?
Зображення користувача Миро Продум.

Щоб уникнути протистояння з ворогом, треба розірвати з ним енергетичний зв’язок. В арійській бойовій стратегії це називається "полюбити ворога", точніше, "помилувати ворога", бо гелленському "агапе" відповідає українське "милість".

Тарнай Стрілець каже:
Залишається питання:
Як, у разі, навіть задекларованого, переходу України у режим самодостатності, уникнути протистояння з "ображеними" світовими паразитами"?

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Аватар Арій.

Відверто кажучи, не зрозумів про безвалютні розрахунки, хоча й маю економічну освіту. Адже, в кінці кінців всі векселі забезпечуються валютою (грошима). І чим надійніші векселі (гарантована оплата за них), тим вони дорожчі.

<b>За добро заплатимо добром,</b>
<b>а за зло — по-справедливості.</b>

Зображення користувача Миро Продум.

Розрахунки можна вести в будь-яких умовних одиницях, про які домовилися. Фактично, йдеться про розвинений бартер.

Аватар Арій каже:
Відверто кажучи, не зрозумів про безвалютні розрахунки, хоча й маю економічну освіту. Адже, в кінці кінців всі векселі забезпечуються валютою (грошима). І чим надійніші векселі (гарантована оплата за них), тим вони дорожчі.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!