Цього року Україна вперше оскандалилася в цілковито новій для себе сфері. У партії сої, призначеної для експорту до Італії, були знайдені генетично модифіковані боби.

Для італійських покупців таке відкриття виявилося цілковитою несподіванкою: адже Україна вважається територією, де на вирощують трансгенні культури. Та й ст. 18 Картахенського протоколу про біобезпеку, ратифікованого Україною 2002 року, припускає обов’язкове попередження країни-імпортера про ввезення на її територію генетично модифікованих організмів (ГМО) зі вказівкою мети постачання.

Насправді в цій історії ніякої інтриги нема. І Мінагрополітики, і зернотрейдери, і самі аграрії чудово знають про масове нелегальне вирощування в південних областях трансгенних сортів сої. За неофіційними даними, в 2005 році такі посіви досягли 200 тис. га (з 430 тис. га загальних посівів культури), що заслуговує беззаперечного першого місця в Європі.

Фермери своїх намірів займатися ГМ-СОЄЮ не приховують. «Ми три роки сумлінно вирощували звичайну сою, але, на жаль, результат був печальним, — каже Микола Гадицький, фермер з Миколаївщини, — оскільки на наших полях дуже багато бур’янів. А соя бур’ян не любить. Землю треба очистити, а за допомогою трансгенної сої і гербіцидів це робиться бездоганно. Адже ми хочемо, щоб кожна культура в сівозміні тільки покращувала поле. Тому було б коректним, щоб покупець просто знав, що він купує. І тоді все буде нормально».

За словами Віктора Тимченка, президента Української асоціації виробників і переробників сої, держава обрала мляву і невизначену позицію щодо проблеми нелегальної експансії ГМ-насіння. «У нас нема дозволу на ввезення трансгенного насіння сої, але нема і заборони, тому інформація про посіви не відстежується. Трансгенна соя приходить до України під виглядом дослідних або фуражних партій. Її постачанням займаються фірми, які пов’язані з постачанням насіння з Америки. І вже зараз, особливо на півдні України, такі посіви превалюють, тому що там працює багато іноземних фірм, зокрема з американським капіталом» — говорить Тимченко.

Точку зору компанії «Монсанто» — родоначальника трансгенних програм — озвучив її менеджер з реєстрації і впровадження нових продуктів в Україні, Болгарії і Молдові Микола Бойко: «Це не вина «Монсанто», навіть якщо українська соя до нас якось причетна. Люди ввозять її як товарне зерно, а не посівне, ніде не декларуючи походження. Звичайно, це якось пов’язано зі структурами, що торгують насінням «Монсанто» за кордоном, але в Україні їх зараз нема. І на сьогодні наша позиція щодо постачання до України така: поки не буде законодавства, поки не буде пройдено реєстраційний шлях, компанія і кроку не ступить в цьому напрямі».

Свого часу Українська асоціація виробників і переробників сої за завданням Мінагрополітики підготувала проект ухвали Кабміну про запровадження тимчасового мораторію на ввезення і переробку трансгенних сільгоспкультур. У ньому пропонувалося, що перед ухваленням рішення — чи ставати Україні 15-ю країною, що дозволила вирощування трансгенних культур — необхідно одержати наукові висновки про вплив таких продуктів на здоров’я людини.

Якщо їх вирощування буде дозволено, треба буде маркувати трансгенні продукти, щоб люди могли вирішувати, купувати їх чи ні. Проте законопроект так і не здобув підтримки в міністерстві.

Варто зазначити, що власних можливостей для виробництва «звичайної» сої і соєвих продуктів в Україні цілком достатньо. Так, потреби вітчизняного тваринництва можуть бути цілком задоволені генетично чистим шротом (побічний продукт олійноекстракційного виробництва, одержуваний після вичавлювання олії з насіння — Ред.) Перспективним є і ринок Європи, що споживає більше 30 млн. т сої, а вирощує всього 1,5 млн.

«Сьогодні треба ухвалити чітке рішення: або ми виходимо з чистою продукцією на ринок Європи і тим самим захищаємо інтереси свого товаровиробника, або не вирішуємо питання ніяк і сприяємо цим поступовому захопленню нашого ринку модифікованою сільгосппродукцією», — зазначає Тимченко.