Упродовж 23 років існування незалежної України армію методично вбивали, посадивши на довгий «голодний» ланцюг. Та війна, яка почалася після перемоги Майдану, зробила цікаву, але небезпечну для української влади річ. Війна уможливила злуку професіоналів зі спецслужб і радикалів із тих політичних спільнот, які політкоректно можна назвати або ультраправими, або ж консервативно-революційними спільнотами.
Ті, що вбивали одні одних під час лютневих кривавих подій на Печерську, наразі стоять на одних блокпостах і гинуть від куль та мін одного і того ж ворога. Їх зраджують в тилу, їм дають незрозумілі накази, хтось в тому ж таки тилу робить незлецькі гроші, розкрадаючи військове спорядження, — і цей невидимий хтось починає вперто асоціюватися і для колишніх майданівців, і для бійців «Омеги» із теперішньою владою.
Про такі реалії на Донбасі повинен знати п’ятий Президент України. Це допоможе йому розібратися із ситуацією в силових відомствах та зробити правильні кадрові висновки.
Національна гвардія, блокпост 3а і 4а під Слов'янськом. Журналіст Громадське. Кременчук разом із волонтерами навідались до бійців, які розповіли про своє перебування там.
Розповідають про нестачу рацій для спілкування між собою. Як наслідок зв'язок між блокпостами відсутній, от і виходить - часто обстрілюють своїх. Ті рації, які дарують волонтери, не здатні кодувати сигнал, тому терористи спокійно прослуховують ефір. Також бракує засобів нічного бачення і тепловізорів, є один, але його призначення - полювання, розповідаються бійці нацгвардії. Не довіряють вони і якості армійських бронежелетів, тому багато хто з них користується власними. А на деяких постах стоять люди, які не вміють користуватися гранатометом.
З харчуванням теж проблема - їжа завозиться нерегулярно, тому доводиться їсти, що залишилось або ж привезене волонтерами. Військові показують видані мапи, їх друкували 1985 року, там чимало невідповідностей із сучасною місцевістю. Воюючи в таких умовах, деякі солдати ще й ніяк не оформлені, їхні контракти втрачені. Дізнаються про це переважно, коли привозять премії - з'ясовується, що декого просто немає у списках.
Громадське. Кременчук, автор - Олександр Максименко
