Що найбільше болить кожного українця?

01/15/2014 - 18:45

Миро

Що найбільше болить кожного українця?

Світ

Спецтема

https://www.ar25.org/node/23875

Зменшення кількості шлюбів і збільшення кількості розлучень - це біда, яка торкається кожного українця. Навколо цього питання стоїть ще ряд вселенських бід, порівняно з якими економічні негразди зчезають. Це діти, які зачаті і народжені поза шлюбом. Це загублене покоління. Це діти, які виховуються в неповних сімях або одинокими матерями.

Юм казав, що закони моралі не є витвором людського розуму. Закони моралі не можна корегувати. І ви ніколи не переконаєте дитину, яка була зачата поза шлюбом, або виховувалася в сімї геїв, що розстріляти пару десятків своїх однокласників - це ДУЖЕ ПОГАНО.

Те саме стосується і 40 млн. зачатих в Україні з 1991-го, та не народжених дітей. Їх було абортовано тільки на підставі того, що вони не могли себе захистити. Але це були реальні люди, реальне покоління українців. Вони ненароджені, але в них є право бути зачатими і народитися в законному, благословенному Богом шлюбі.

Держава повинна захистити це право своїх майбутніх громадян. Будь-які дошлюбні статеві зносини порушують права реальних, але ще ненароджених громадян і повинні бути заборонені. Секс дозволено тільки в шлюбі. Я попрошу тих читачів, хто був зачатий поза шлюбом, поділитися своїми враженнями від цієї життєвої обставини - як, на їхню думку, це вплинуло на їхню долю.

Колись давно люди знали (почитайте Джейн Остін:)), що шлюб не може бути успішним, якщо молоді переспали перед весіллям. А гарантією успішного шлюбу є відсутність сексуального досвіду до шлюбу і велике урочиста весілля. Це таїнство, на якому двоє людей стають однією емоційною істотою, які вже не зможуть жити одне без одного. Але ті, хто цього ніколи не пережив, цього не зрозуміють.

Психіатри знають, що бичем сучасного світу є "паралельні". Є така пісня Меладзе "О паралельные, как вы достали меня". Справа в тому, що чоловіки і жінки в ліжку сплать не з тими, до кого вони доторкуються в реалі, а з тими, кого вони собі уявляють. Чоловік йде в ліжко до своєї дружини, вимикає світло, а в нього перед очима інша жінка. І не одна. Він трясе головою, намагається відігнати її... А в дружини те саме, всі колишні тут, в цьому ліжку. І це не маленька приватна проблема. Це зруйнована сім"я, покинуті загублені скалічені діти, які ніколи не зрозуміють, чому тато з мамою не змогли жити разом. І вони понесуть це смертельне прокляття далі...

Тому перше і головне завдання українців - захистити права незачатих, ненароджених українців. Показники наступні - статистика абортів - найменша в світі. Статистика чистих шлюбів (ложе непорочне) - найбільша в світі.

Одинокі матері (не вдови) не можуть отримувати жодної державної підтримки. Жінка не має права порушувати право дитини бути зачатою і народитися в законному шлюбі.

Останні записи

Опубліковано Альберт Саїн 15 January, 2014 - 22:45

В свій час у свої молоді роки коли я досліджував ці всі питання я зрозумів, що це є марана справа.. Коротко і ясно, запитую ще у ті далекі часи)) у цнотливих дівчат, про те чи хотіли би вони одружитися з таким же самим цнтоливим хлопцем їхня відповідь була чіткою і ствердною. а саме - НІ.. О_О На запитання, а чого так? Відповіді у всіх були трохи різноманітними, але в загальному сенс їхніх відповедей полягав у тому, що вони хотіли б мати вже досвіченого хлопця який знає що потрібно робити з дівчиною уліжку.. О_о Ну і опісля решту декількох соц. опитувань дівчат віком від 17-20 років, мені просто дали загальну картину того що дівчатам взагалі байдуже з ким хлопець мав справи до неї. аби тільки він вже був у неї останньою.. А ще що мене найбільше вразило що порядка 30% тих опитуваних мною дівчат були затято переконеними у тому. що вони повинні дотриматися своєї цнотливості до весілля зі своїм майбутнім чоловіком.. о_о но але вже його фізіологічна чистота їх абсолютно не цікавила.. Хих, за всі свої роки дослідження питання демографії нації, я зрозумів. що це реально втрачені люди з обрізаною пам"яттю своїх пращурів, які в свою чергу таких людей просто напросто виганяли з поселень.. ну і т.д. Радійте, але найбільеш мене убило те що москальки якби так само як і українки проти багатожонства через що вони забороняють своїм чоловікам мати до 4-ох жінок (що в давні часи можна було мати за певних обставин) але не дивлячись на все це вони сміливо собі закривають очі на їхні позашублі контакти позаяк вони і самі їх мають.. а одна москалька мало того ще й сама у росії шукає другу жінку для свого чоловіка турка.. У нації реально поламана психіка..

Опубліковано Аватар Арій 16 January, 2014 - 00:45

А що вважати початком шлюбного життя: штамп в паспорті, вінчання попом в церкві чи ще щось?

Опубліковано Альберт Саїн 16 January, 2014 - 12:27

Будь-що, це всього навсього лишень формальності, які абсолютно не заважають потім при потребі розвестися і повноторно знову одружитися)

Опубліковано Миро 16 January, 2014 - 12:31

Початком має бути весілля - ритуал освячення громадою нової сім’ї. Штамп у паспорті і вінчання в наших умовах є вторинними, тому що держава антиукраїнська, а церква іудохристиянська (антиарійська).

Опубліковано Арсен Дубовик 16 January, 2014 - 15:22

Будь-що, це всього навсього лишень формальності, які абсолютно не заважають потім при потребі розвестися і повноторно знову одружитися)

Якщо відноситися до шлюбу як до формальності, то це призводить до абсурду оговореного О.Торсуновим. Він наводив приклад США де функціонують спеціальні автомати для реєстрації сімейного стану: хочеш(те) зареєструвати шлюб - засунув(ли) два паспорти - ви одружені; хочеш(те) розвестися - знову два паспорти у щілину і вже "холостяки". :) !Але важливіше(!) - сердечна тяга один до одного підтримувана Богом і громадою. Вони допомагають витримувати кризові періоди в сім'ї, пам'ятати про відповідальність за власний вибір, дає силу поважати один одного - а значить зміцнювати почуття любові один до одного.

Опубліковано Альберт Саїн 16 January, 2014 - 19:13

Опубліковано Людімір 16 January, 2014 - 23:39

Шлюб (З-ЛЮБ) - це наступний рівень розвитку особи. До шлюбу ми гармонізуємо чоловіче і жіноче в собі. В шлюбі вчимося гармонізувати чоловіче-жіноче у взаємодії через любов. Т.зв. "гражданский брак" - найчастіше виникає від недовіри одне одному, від невпевненості у своєму виборі, або від неоголошених, таємних намірів. В такому випадку жінка не збагачує Рід чоловіка досвідом свого Роду, бо вона не прийнята в його Рід, чоловік її не показує, не фіксує в своєму Роді. Чоловік також не несе ніякої за неї відповідальності, навіть за дітей, народжених в такій сім"ї - в давнину казали: "Чий би бичок не скакав, а теля - наше". Рід жінки піклується такими дітьми. А чоловік і жінка живуть "чорновик" свого життя. Відсутність віри та совісті народжує ситуації та питання, що піднімаються в цьому матеріалі. Віра - це свідоме поєднання Прави, Яви і Нави - Розуміння напрямку, виконання руху і перевірки відчуттями того, що відбувається. Совість - це зв"язок людини з своїм родом. Ні мораль, ні етика, ні навіть закон не можуть домінувати над совістю. В совісті - ключ до призначення і роду і людини в цьому світі.

Опубліковано Арій 17 January, 2014 - 09:03

Злюб - дуже гарне слово. Хай буде в Сенсарі!

Опубліковано Арсен Дубовик 17 January, 2014 - 10:26

Цілком погоджуюся з Вами, пане Людимире! Була б можливість підтримав би цей коментар галами (прогалив би). +++

Опубліковано Альберт Саїн 17 January, 2014 - 00:29

Совість - це зв"язок людини з своїм родом. Ні мораль, ні етика, ні навіть закон не можуть домінувати над совістю. В совісті - ключ до призначення і роду і людини в цьому світі.

Ось і дійшли до більш менш загального висновку на рахунок даної тематики.. А саме вчити своїх дітей совісті перед Родом!!! А на рахунок штамку в паспорті, то ця дана формальність може бути просто гарною нагодою помітити у себе в календарику ще одне сімейне св"ято =) Так як самий ритуал осв"ячення і т.д. і т.п. з роками (50-80 років) можна чисто випадково і призабути конкретну дату проведення цього ритуала, о ось штамп у пасорті із свідоцтвом реєстрації шлюба, вже аж ніяк не призабудиш якщо воно зберігатиметься належним чином)))

Опубліковано Людімір 17 January, 2014 - 11:35

Оформити офіційно відносини - це цілком чоловіча відповідальність. Це його рід потребує подальшого розвитку. За звичаєм, молоді люди проходили цілу низку формальних, на перший погляд, етапів: знайомство з батьками, заручини, тощо. Але передувало цьому (ще в 12 років) перехід до стану дорослого - нарікання родового імені. З цим іменем дитина вважалася дорослою (починала вчитися бути такою) і отримувала розуміння напрямку розвитку свого роду. Варна не мала значення. Бо діти часто свідомо обирають трохи пізніше, коли спробують. І пара теж має неабиякий вплив на остаточний вибір.

Опубліковано Арсен Дубовик 17 January, 2014 - 13:15

!Знову погоджуюся з паном Людимиром!

Опубліковано Аватар Арій 17 January, 2014 - 13:36

нарікання родового імені.

Пане-брате Людимире, що мається на увазі, можна трохи детальніше?

Опубліковано Людімір 17 January, 2014 - 14:52

Із того, що знаю: у наших пращурів було за звичаєм три імені. Перше - вуличне, що отримувалося при народженні і його знали всі навколо. У мене це Сергій. Друге - родове. Його отримувала людина у 12 років, і з цього моменту несла відповідальність за свої вчинки. Якщо людина не отримала родового імені, то за неї несли відповідальність дорослі, а людина вважалася дитиною. Отримували ім"я від неявлених (тіх, щу вже в Славі) Родів з допомогою волхвів, старійшин або інших майстрів "супроводу". Інколи - без супроводу, самотужки. Це Ім"я називалося тим, з ким робиш щось спільне, важливе, у Славу Родів. Моє родове ім"я - Людимир (Людимір, Людимїр - залежить від мого рівня самоусвідомленості). Третє ім"я - ім"я душі, відкривається у кожного по-своєму, воно таємне, з його допомогою можна виходити на вищі рівні спілкування (у Прав, до Творця).

Опубліковано Анатолій Висота 19 January, 2014 - 09:51

Зачеплена тема є дуже важливою. Колись я в своєму дослідженні про ПОШУК СВОЇХ ПОЛОВИНОК прийшов до висновку, що майже всі біди українські від того, що більшість дітей зачаті без любові. Пан Альберт пише, що КОЛИ БУВ МОЛОДИМ, так, ніби він зараз є 100-літнім старцем. А який із перерахованих вами пунктів заважає вам одружитися? Я постійно спотикаюся об слово ПРИКОЛ. Поясніть, що воно означає?

Опубліковано Альберт Саїн 19 January, 2014 - 13:45

http://slovopedia.org.ua/57/53407/375616.html

Опубліковано Альберт Саїн 19 January, 2014 - 13:49

Пане Анатолію, скажіть який сенс одружуватися без любові? І чи можливо одружитися на любимій коли знаєш, що твоя хвороба тебе може відправити на той світ в будь-який час??

Опубліковано Людімір 19 January, 2014 - 16:29

Вибачте, пане-брате Альберте, що відповім на питання, що адресоване не мені. Справді, одружуватися без любові просто нісенітниця, а от хвороба, навіть смертельна - це не перепона. Кожен робить свій вибір і несе сам свою відповідальність. А от щодо слова "прикол" є в нашій родині історія, яку розповідав мій батько. Коли в 50-х роках він служив на флоті, на кораблі він був радістом, і, до купи, листоношею. Правила тоді були такі: молоді моряки повинні були відсилати листи додому хоча б раз на місяць, щоб рідні не турбувались. А пошта СРСР вимагала адресу писати тільки російською мовою. І от, одного разу батько, зібравши листи від молодого поповнення, почав перечитувати адреси. О - земляк! "Киевская обл., Переяслав-Хмельницкий р-н, село...? Приколи???" Знаходить цього бійця й каже: "Я теж з Переяславщини, але такого села не знаю." А той: "Так сказали ж російською писати, от я й переклав Пристроми, бо пристромить - приколоть... " Так до кінця сужби він і був приколістом.

Опубліковано Аватар Арій 19 January, 2014 - 17:10

Про всі свої хвороби потрібно чесно повідомляти того, кого любиш, і сподіватися на розуміння. З іншої сторони, можна померти у будь-який час і від нещасного випадку будучи при цьому абсолютно здоровим. Так що, все відносно. ;) P.S. Ех, набір смайликів не завадив би. :(

Опубліковано Альберт Саїн 19 January, 2014 - 17:12

Весела у вас пане Любомире історія склалася із цим словом:) На рухнок хвороби, то дякую візьму собі на замітку) Отож без любові й сенсу ніякого немає у тому щоби одружуватися, адже якби була любов. то дійсно і на хвороби би не зважав, і на її займаність, і на все, все на світі би не зважав окрім як того щоби її своєю дружиною зробити)) Так що я сподіваюся. що пан Анатолій вже нарешті зрозумів, що саме мені заважає у тому щоб одружитися)) Крім того я сам народжений в НЕблагополучній сім"ї у плані саме взаємовідносин. а не матеріально там соціаільного. І навіть не дивлячись на свою матеріальну забезпеченість я все одно виріс соціально недаптованим на відмінно від решти матеріально не забезпечених дітей.. Тож я то на собі добре знаю, що це таке коли народжуєш дітей без любові.. Вони немов як кара небесна для такого батька, один лишень тягар і вічні муки за те що бог його обдарував дітьми.. Ех, от я собі і дав слово ще коли був маленьким. якщо одружуватися то тільки по любові) ну або максимум по відвертому взаємному розрахунку, так аби лишень хоч якось підтримати демографію українців.. Тож кому треба то будь ласка до другога варіанта я цілком відкритий якщо знайдемо спільну мову у величезному списку пунктів))) На рахунок молодості-старості, то це я так люблю жартувати, і цей гумор я знаю що лишень для тих зрозумілий. хто також в моєму і по старшому віці є не одруженим)

Опубліковано Зоріна Небокрай 19 January, 2014 - 18:12

Друже Альберте, вас щось гнітить. Вам поряд потрібен хороший друг, це може бути і жінка. Захоплення, кохання можуть бути пройти, а хороша людина завжди залишиться хорошою. Це мені так підказали старші люди, які прожили життя, що красота мине, а характер чи душа залишиться.

Опубліковано Альберт Саїн 19 January, 2014 - 18:40

Пані Зоріна, ну так я ж це і сам про все це знаю)) того і полюбляю жартувати на тему старості молодості.. Чомусь всі вважають через відсутність моєї харизми. що я бовдур якого треба усьому вчити.. А я як не дивно виявляється ще з дитинства багато чого вже відчував на інтуїтивному рівні по відношенню питань стосовно того всього що стосується взаємовідносин між людьми.. Тому вам дякую за добре слово) але нині і друга навіть важко знайти вже не кажучи про любиму=) Ну хоча то не зовсім так. у неті впринципі зараз це дуже легко зробити чим і користуюся із задоволенням) але у реальному житті. такого ще немаю.. поки що.. А і ще одне, от чого, чого а як заробляти собі на життя, то я би із задоволенням слухав би в свою адресу. бо у цьому ділі я вже повний нуб( Я люблю те що було ще давним давно. а саме робити те що тобі довподоби. но нині це коштів на життя не дає. а напрочуд лишень ще більше робить дірку у кишені, що впринципі по великому рахунку мене і гнітить насправді..

Опубліковано Людімір 19 January, 2014 - 19:16

Йой, як воно закрутилося... Ще раз вибач пане-брате, не вчити жити хочу, а досвідом своїм ділюся. Любов починається з самого себе. Я теж гумор люблю, і частенько ховався від серйозних проблем завдяки жарту. І тікав. А потім знов і знов одні й ті самі обставини як колесо ловили й збивали з ніг. Допоки не почав себе міняти. Досі легше знайти винуватця в своїх проблемах зовні. Пам"ятаєте, як чудовий персонаж короля в "Обыкновенном чуде" казав:"і думаєте, це я винен? Ні! Все предки кляті!" А вік... У Ремарка, не пам"ятаю, правда, твору, був такий діалог чоловіка з дівчиною: - Скільки тобі років? - 18 + 80... - Мені теж, коли я повернувся з війни, було 33 + 80... - А потім? - А потім стало 40.

Опубліковано Альберт Саїн 19 January, 2014 - 19:31

=)) в літературі Синльникова, багато чого можна корисного для себе взяти:)) То про що ми тут мову ведемо? Про біль українців? Про древні традиції? Про моє не одруження))? Про те як треба....???

Опубліковано Людімір 19 January, 2014 - 20:15

І про те як воно було давно, і про те, як воно зараз, і про те, як хотілося, щоб було. А про одруження - я ж казав вже - кожен вирішує сам. Вольному - воля

Опубліковано Зоріна Небокрай 19 January, 2014 - 17:59

""Одинокі матері (не вдови) не можуть отримувати жодної державної підтримки. Жінка не має права порушувати право дитини бути зачатою і народитися в законному шлюбі. "" Мені здається, що тут палка перегнута. Все винна жінка. Помиляєтесь. Жінки і так виховують дітей без чоловіків, які повтікали і про дітей не згадують. І жінка дитину зачинає на від духа святого, а від якогось, хто втік. Майте мужність, чоловіки, утримуватися від статевих стосунків, то і зачаття не буде. Як в церкві перед попами, жінка-спокусниця, а чоловічий розум де?

Опубліковано Зоріна Небокрай 19 January, 2014 - 17:49

Я би зробила навиворіт, винен чоловік, який переспав з жінкою, бо здається, що чоловік перший, хто є активним і шукає жінку. Колись дивно перевернули, і обвинуватили жінку, а дія йде від чоловіка. Якщо жінка свідомо хоче народити, то хоч якусь радість в житті хоче мати, а чоловіка на все життя може і не найти, бо вони бояться. І вони не винні, бо система залякала, матеріальність-злидні наганяють страх. Виховання дівчаток і хлопчиків до 16 років повинне бути правильним, а далі вони вже самі знають.

Опубліковано Людімір 19 January, 2014 - 19:41

Пані Зоряно, винуватих б"ють :) Є дуже схожі поняття: "Я несу вину за все, що в моєму житті" і "Я несу відповідальність за все, що в моєму житті". Зовні схожі, а принципово - різні. Перше - це психологія раба, що скоїв щось не те, і чекає покарання, і покарання не забариться. Друге - творця, що має дух і силу змінювати все, що йому здається "не так" на краще. Протягом останніх декількох поколінь, навколишнє середовище викривляло нормальні, звичаєві відносини між чоловіком та жінкою. Ось схема, що нам залишилася у спадок від батьків-дідів: чоловік десь у втечі (на війні, у таборі, п"яний або на роботі від темна до темна), а жінка несе функції і чоловіка і жінки (народжує дітей, годує, працює, ще й вдома встигає комфорт навести). Але коли вона в одному і чоловік і жінка - вона і не чоловік і не жінка. Лише в.о. - виконуючий обов"язки. Як це змінити і що з цим робити - це вже інша, довга розмова...

Опубліковано Олег Подорожній 20 January, 2014 - 07:44

Було б цікаво почути Вашу думку, щодо того які взаємини, розподіл обов"язків між чоловіком і жінкою мають бути для гармонійного розвитку сім"ї пане Людимир.

Опубліковано Людімір 20 January, 2014 - 15:22

Взаємини прості - фундаментом відносин має бути любов (або бажання їй навчитися:) ). А щодо розподілу обов"язків, тут таке: Чоловік визначає напрямок руху. Свого, сім"ї, роду. Найчастіше зараз це відбувається від голови: "як я правильно вважаю, як мене навчили, тощо". І це пастка. Бо справжній шлях лежить через серце. Дружина слухає плани чоловіка і реагує чесно і з любов"ю: Тут чоловікові треба бути дуже уважним :) - бо жінка говорить часто не те, що відчуває, а те, що думає. А треба - те, що відчуває. В такій собі бінарній системі "туди - не туди". Якщо жінка не благословляє започаткування чоловіка, вона не наповнить своєю енергією те, що він робитиме, і найчастіше чоловіка в такому випадку чекають чергові "граблі". Найважче в розвитку сім"ї - вчитися чути одне одного серцем, а не головою. А голову використовувати пізніше, при розробці тактики. Все інше - за внутрішніми домовленостями.

Опубліковано Олег Подорожній 9 February, 2014 - 07:39

дякую

Опубліковано Анатолій Висота 20 January, 2014 - 10:15

Оце пішло справжнє спілкування між українцями! Згоден із Зоріною щодо перегину палиці.