Вони будь-якими методами намагаються довести – столицею України може бути тільки Москва. В іншому разі і громадяни країни, і іноземці замість процвітаючої заможної держави бачитимуть на місці України суцільну нікчемність та злодійство – те, що можуть бачити зараз.

«24 серпня президент РФ Дмитро Медведєв заявив, що Росія не готова запропонувати Україні особливі умови членства у Митному союзі - або нехай вступає на загальних підставах, або до неї може бути застосований інший режим.» - повідомляли ЗМІ.

«Путін: Митний союз вигідніший Україні, ніж єврозона», - це далеко не перший і, на жаль, не останній заголовок, який свідчить лише про одне – сценарій позбавлення України статусу незалежної держави запущено на повну потужність. Причому, як і у попередні часи, принаймні більша частина України розглядається Російською Федерацією як власна вотчина.

З подібними зазіханнями на свою територію з боку Російської імперії час від часу стикаються всі її сусіди. Але сьогодні саме Україна аж кишить політиками, які, прикриваючись різноманітними «загальнолюдськими цінностями», сумлінно виконують настанови Путіна. Причому, Україну готуються взяти не підступом, як за часів Богдана Хмельницького, не силою, як за часів Скоропадського, Петлюри, а потім – Бандери і Шухевича, а, так би мовити, голими руками. Тобто, очікується, що українці, як урядовці, так і пересічні громадяни, самі себе віддадуть у рабство. Підгрунтя для реалізації цього сценарію, в основному, вже готове. Щоб переконатися у цьому, достатньо відповісти лише на кілька елементарних запитань:

- Чи здатна діюча українська влада розвивати громадянські свободи та поліпшувати соціально-економічну ситуацію, яка в Україні є найгіршою на Європейському континенті?

- Чи здатне невдоволене суспільство змінити владу на кращу, коли в країні сформована потужна колона прихильників «русского міра» (ці тягнутимуть нас до Путіна за будь-яких умов), більшість населення знаходиться у тривалій депресії, а найактивніша частина українців масово емігрує в останні два десятиліття?

- Чи знайдеться політична сила, здатна перемогти на наступних виборах чи навіть очолити революцію або, принаймні, надати українцям ще один шанс сподіватися на поліпшення їхнього становища у власній незалежній країні?

- Чи європейська спільнота або т. зв. західний світ розглядатимуть Україну як самостійну незлежну державу (бодай у найближчій перспективі), чи нас віддадуть на поталу Москві, як це вже було у минулому сторіччі?

Коли ми на всі поставлені запитання отримаємо відповідь «ні», то маємо зрозуміти, наскільки мізерними виглядають шанси вистояти у геополітичному протиборстві. Відтак, доводиться обирати між тихою капітуляцією та жорсткою боротьбою на всіх напрямках.

Читати повністю ТУТ