Провладні партії протягують закон, який би гарантував їм перемогу на наступних виборах. Опозиційні сили (ними у ВРУ подано аж 13 законопроектів!) дбають про норми у законі, що дадуть їм змогу бодай частково повернутися у депутатські крісла 2012 року. А що це дасть для народу, який вже відчув усі “принади” правління перших і других?

Тому проблему слід поставити з хворої голови на здорові ноги і розглядати за логікою, а що необхідно отримати в результаті виборчої кампанії. Почнемо з азів.

Стаття 5 Конституції України стверджує, що джерелом влади в Україні є народ, який здійснює цю владу безпосередньо або, зокрема, через органи державної влади. Стаття 6 Конституції до таких органів державної влади відносить також законодавчу владу. Стаття 75 Конституції єдиним органом законодавчої влади визначає парламент – Верховну Раду України. Стаття 24 зазначає, що громадяни мають рівні конституційні права і не може бути привілеїв чи обмежень, в тому числі за етнічним походженням чи майновим станом.

Як ці норми прямої дії з Конституції через призму чинного виборчого законодавства на практиці втілені у життя в депутатському корпусі нинішнього скликання. З частини 1 преамбули Конституції відомо, що український народ складається з громадян України всіх національностей. За національним складом, згідно з останнім переписом населення 2001 року, в Україні проживає 78% етнічних українців і 22% національних меншин. Однак, в парламенті ситуація склалася з точністю до навпаки. Українцями за походженням визнали себе (неофіційні дані) лише 22% депутатів. Тобто, наяву серйозний перекос в сторону національних меншин і грубе порушення конституційних прав етнічних українців в українській державі. До речі, невідповідний відсоток українців спостерігався і в парламентах попередніх скликань, але такого низького представництва українців у вищому законодавчому органі влади ще не було.

За статистикою ООН в Україні минулого року 78% (разючий збіг з відсотком українців) населення проживало за межею бідності. Водночас, за неофіційними даними в Україні налічувалось близько 20 тис. Мільйонерів (0,05% населення). Однак, серед народних депутатів маємо обернено пропорційну картину. Кількість парламентарів-мільйонерів наростала швидкими темпами: 2-е скликання – понад 20 осіб, 3-є скл. – 110 ос., 4-е скл. – понад 200 ос., 5-е скл. – понад 250 мільйонерів, а у нинішньому складі ВРУ їх кількість сягнула майже 350 осіб ( близько 78%, що дивним чином співпадає з відсотком нацменшин у парламенті). Тобто, частка мільйонерів в українському парламенті у 1,5 тис. разів більша (!) ніж в українському соціумі. Сказати, що це банальне для когось порушення конституційних прав громадян, означає нічого не сказати.

Із теорії конституційного права відомо, що однією з головних функцій будь-якого парламенту світу на рівні із законодавчою є представницька функція. Це випливає також із згаданої уже ст.5 Конституції України про здійснення влади народом. Але, чи представляє сучасний український парламент український народ? Вищенаведені дані підтверджують, що цей парламент, як до речі і попередні, не є віддзеркаленням ні національного, ні соціального складу населення України. Саме в цьому і криється головний політичний конфлікт, що неминуче має бути розв’язаний на законодавчому рівні. В іншому випадку нас очікує національно-соціальна революція. Але чи здатні у Верховній Раді України ухвалити виборчий та інші закони аби відновити національну і соціальну справедливість? Вочевидь добровільно цього так звані народні обранці не зроблять – хто ж пилятиме гіляку, на якій сам сидить та ще й дуже непогано вмостився?!

Отож, ствердно можна заявити, що Верховна Рада України усіх скликань і, зокрема, останнього 6-го, не стала представницьким органом українського суспільства, і відповідно закони, що ухвалюються українським парламентом апріорі не можуть відповідати потребам українського народу. А попросту - чинна ВРУ, як і попередні парламенти, не виконує своїх головних функцій. Тобто, по-суті український парламент, що обирається згідно виборчого законодавства ним ж ухваленого, перманентно діятиме всупереч Конституції.

Читати повністю ТУТ