УКРАЇНЦІ ХОЧУТЬ «СИЛЬНОЇ РУКИ»

У порівнянні з жовтнем, кількість тих, хто не відчув на собі кризу, зменшилася з 10% до 5%. Найгірше почуваються люди на півдні та сході (80%), порівняно краще — на заході (66,5%).

— Очевидно, що це пов’язано із специфікою регіонів: на індустріальному сході переважає робітничий пролетаріат, якого сильно зачепило скорочення виробництва, а захід — регіон аграрний, де поширені приватні господарства, — пояснив Євген Копатько.

За даними дослідження, більше ніж половина жителів України (54%) вважають, що Україна тільки входить у кризу. В порівнянні з жовтнем минулого року, в Україні на 10% збільшилася кількість людей, які вважають, що країна на піку кризи: таких нині 34,7%. Вплив кризи на власне життя та діяльність відчули вже 72% українців. При цьому кількість таких зростає із заходу (59%) на південний схід (78%). Ознаки кризи практично однакові в усіх регіонах: зростання цін на продукти та послуги (91%), зменшення доходів членів сім’ї (51%), відмова від деяких товарів та послуг (32%), а також затримка з виплатою зарплати, пенсії, стипендії тощо (31%). Важливо, що 10% українців вже відчули скорочення на роботі, у 19% скоротився робочий день і аж у 30% скоротили зарплату.

Соціологи поцікавилися й тим, як люди нині поводяться і що робитимуть далі в умовах кризи. Цікаво, що з початку нового року кількість українців, які зрозуміли, що попередніх доходів їм вже не вистачатиме й потрібно десь підробляти, збільшилася на 7% і нині таких — 31%.

— Якщо подивитися на відповіді на запитання: «На що ви готові піти, щоб покращити рівень свого життя?», то змінити роботу готові 18% українців, професію — 14%, країну проживання — 7% і стільки ж — місце проживання в Україні. Це свідчить, що люди орієнтовані на принцип «добре там, де нас нема». Це не зовсім добре, — переконаний незалежний експерт Олександр Нарбут. — Бо ніхто не хоче себе змінювати, адже вивчити комп’ютер, іноземну мову чи відкрити свій бізнес готові 4-6% громадян.

Соціологи вважають, що нестабільність у країні, зниження рівня життя та страх перед майбутнім посприяли тому, що нині вже 80% громадян країни вважають, що Україні потрібна «сильна рука». При цьому 36% готові піти на обмеження своєї свободи слова, свободи волевиявлення та свободи віросповідання.

— Особливість ситуації в тому, що ми фіксуємо велику динаміку падіння рівня довіри до держави. В плані стереотипів масової свідомості — це зниження патерналізму. На цьому тлі — коли держава не допомагає і люди змушені виживати, як уміють, — виникає запит на «сильну руку». Ця загроза вже не просто реальна, а й очевидна, — вважає директор центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв. — У політиці фігурують яскраві авторитети, й до того ж, ми стикаємося з глибокою кризою нормативної культури: коли закони вже не тільки не працюють, а коли починають працювати неписані закони, пов’язані з регулюванням стосунків у суспільстві. Формується запит на контреліту як таку, яка може змінити умови життя.

Дослідники зазначають, що в регіонах кількість людей, орієнтованих на «сильну руку», практично однакова.


НЕЗАДОВОЛЕНІСТЬ ЖИТТЯМ І ПРОТЕСТНІ НАСТРОЇ

— Нині спостерігається динаміка зростання соціального напруження, воно, очевидно, наростатиме. Якщо нинішня політична еліта не робитиме в цьому напрямку різких та консолідованих кроків, ситуація може вийти з-під контролю, — попереджує Євген Копатько. Соціолог наводить такі аргументи. 28% українців вже готові підписатися під різними петиціями та вимогами, 26% — взяти участь у мітингах та демонстраціях і 13% — у страйках. Основною передумовою для третини з них буде ситуація, коли не залишиться засобів для існування, і для 17% — коли появиться новий лідер.

— Є загроза громадянського сепаратизму, коли інстинкт самозбереження підштовхуватиме людей створювати автономні системи виживання. Люди, звинувачуючи державу у всіх гріхах, орієнтуватимуться на такі системи виживання — як це було на початку тисячоліття, — каже Андрій Єрмолаєв.

Він вважає, що кількість громадян України, готових на радикальні кроки, вже дуже велика.

— Що стосується динаміки соціальних процесів, то думаю, що може бути два етапи. Перший — коли напруження у суспільстві наростатиме: люди відчуватимуть, що проблеми накопичуються (звільнення, скорочення зарплати, проблеми з банками). Ця динаміка триватиме протягом весни. І, зважаючи на те, як влада вирішує проблеми, зважаючи на загрози, люди можуть почати об’єднувати свої локальні соціальні групи, а це призведе до організованих соціальних дій. Грубо кажучи, соціальні групи почнуть боротися з владою як винуватцем своїх проблем. Ця загроза може реально виникнути восени цього року: в людей зникнуть заощадження, не буде роботи, зарплати, а автономна система виживання себе не виправдає. Українське суспільство буде не тільки підніматися, а й мстити, — вважає Андрій Єрмолаєв.

Головне, на думку дослідників, те, які уроки візьме нинішня сучасна еліта з такої інформації: чи нарешті консолідується, чи працюватиме на самознищення. Адже такі настрої людей небезпечно ігнорувати. Соціологи кажуть, що й так уже час втрачено — «нині можна говорити тільки про відносне управління цим процесом».