Українські літератори вважають, що хартія занадто викручена у бік російської мови. Цей документ, на їхню думку, фактично затверджує панування російської у мас-медія та книговидавництві. Письменники порівнюють можливі наслідки хартії для українства із сумнозвісним царським “валуєвським указом” 19-го століття.

ДМИТРО ПАВЛИЧКО, літератор: У нас нема загрози для мов, які ми беремося ніби-то цією хартією захищати. У нас є загроза для української мови. Ані для російської, ані для угорської, ані для болгарської, ані для польської, ніякої.

Дмитро Павличко каже, що захищати за допомогою хартії треба мови лише тих народів, котрі не мають власних державних утворень, а себто й культурних центрів, за межами України. Йдеться про караїмів, кримських татар та гагаузів. У теперішньому вигляді ратифікований парламентом документ інтелігенти-протестувальники розглядають як реваншистський крок русифікаторів. Утім, проти хартії вони боротимуться тією самою хартією.

АНАТОЛІЙ ПОГРІБНИЙ, голова Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г.Ващенка: Ми все повинні зробити, щоб не допустити цього реваншу. І що треба робити? Знаєте, що в хартії написано? І за це ми будемо боротися. В хартії написано, що жодна з меншинних мов не може мати ні обмежень, але не може мати й жодних переваг. Це в хартії, я процитував хартію.

За словами Погрібного, відтепер вони стежитимуть, аби кількість російськомовної періодики та книжок не перевищувала 16-тивідсотковий ліміт, а саме 16 відсотків росіян в Україні зафіксував останній перепис населення. Як не парадоксально, але невдоволені хартією мов нацменшини й представники проросійських товариств. Щоправді ті впали в іншу крайність – мовних прав їм замало.