З усіх наявних варіантів найліпше підходить "ельф", адже воно прямо походить від первинного індоєвропейського "альбос" і підкріплене всесвітом Джона Толкіна, де доволі реалістично розглядається життя, побут, мислення та інші властивості ельфів. 
Найдавнішою формою цього слова вважається протоіндоєвропейське (пізньотрипільське) *albʰós («білий»), де звук «б» читається приглушено – як придиховий приголосний, звідси гелленське «ἀλφός» (альфос, білий) і давньоанглійське «elfet» (лебідь, буквально «білий птах»). 

В українській мові є слово "спас" (той, що здійснив спасіння, тобто палінгенезію), але воно позначає не конкретно ельфів, а триплексів, тобто разом  ельфів і синів божих (ельфи – це початкові триплекси).  

Наталка Скрипка wrote: Варто б вигадати український відповідник до поняття «ельф». Як гадаєте? І «ельф» і «лебідь» мають певні привʼязки і їх важко позбутися.

Цю статтю Залужного варто перечитати повністю. На мою думку, найважливішою у ній є теза про те, що в сучасній війні фактично відбувається повне розмиття меж між фронтом і тилом. Відповідно, війна стає тотальною (цілісною),  армія стає народною, а народ стає розподіленою армією. Звідси пропозиція Залужного застосовувати приватні військові компанії, що в умовах тотальної війни по суті означає трансформацію всієї соціальної структури.  

Дякую, Ігоре! Справді картинка дуже промовиста. А звідки вона, чи це ти її скомпонував?

З живим наставником усе було б значно простіше, але у нас його нема. В ролі колективного наставника виступають тексти Гіперборійської традиції, передусім Євангеліє, а також мова Сенсар. Ймовірно, що з цим інструментарієм ми зможемо здійснити палінгенезію власними силами. 

Наталка Скрипка wrote: Чи потрібен тут наставник і вчитель?