Трубопровід з Росії до Німеччини "Північний потік-2", лобістом якого у ЄС виступає офіційний Берлін, викриває тісні корупційні зв'язки Москви та Німеччини і може прокласти шлях до реалізації плану Путіна повернути контроль над Україною.

Автором цього тексту є Леонід Бершидський, який свого часу став видавцем російського перекладу прогностичної праці Джорджа Фрідмана «Наступні 100 років: Прогноз подій XXI століття». Наведена стаття засвідчує, що уважно вчитуватися в подібні матеріали таки варто. Наскільки можна пригадати, попередньою книгою з тієї ж категорії була «Велика шахівниця» Збігнєва Бжезинського. Але відтоді світ дещо змінився, тож маємо нові реалії й нові прогнози... що починають збуватися!..

Ми вже чули сотні й тисячі фейкових новини та історій, дивувалися винахідливості й фантазії російських «творців інформації», потрапляли під атаки «озлоблених фабрик тролів», фінансованих Кремлем. Тим часом, російська інформаційна війна далі завойовує нові території й за межами України: під приціл пропагандистської машини потрапляють і західні активісти, експерти, політики й журналісти.

Влада України має робити більше у боротьбі з корупцією, яка “з’їдає Україну, як рак”, сказав віце-президент США Джо Байден у своїй промові, проголошеній у Верховній Раді України 8 грудня.

Путін міг бути причетним до терактів у Парижі. Взагалі Захід робить те саме, що й Путін. Вони створюють одне одному проблемні фронти.

Маю підстави вважати висловлювання Гернота Ерлера політичною корупцією. Якщо російсько-український конфлікт не буде врегульовано, зв’язки між німецьким і російським бізнесом рано чи пізно зійдуть нанівець.

Є обставина, про яку потрібно нагадати, - система працює незалежно від цілей та уявлень її учасників. Це пояснює вічне здивування українців з приводу того, що коли їм доводиться мігрувати в «розвинені країни», вони майже завжди є мігрантами другого сорту.

Чому деякі міщани купились на імперську пропаганду і самі підключились до агітації? Мотивів декілька, і всі вони походять від міфів, нав’язаних вміло поданою пропагандою. Чим же промили мізки мешканців міста? Озвучу головні симулякри.

Усі без винятку олігархічні клани намагаються розчавити ВО «СВОБОДА» – єдину організовану політичну структуру, яка системно протидіє олігархічній політичній системі влади в Україні.

Учасники нинішніх місцевих виборів спекулюють загальнонаціональними проблемами. Хтось обіцяє професійну армію, а хтось – вигідніший контракт із МВФ. Чи варто дивуватися, чому обрані депутати так неохоче цікавляться поганими дорогами, іржавими трубами, холодними батареями і невивезеним сміттям. Як повернути кандидатів у мери столиці із всесвіту безмежного фентезі у світ суворого реаліті.

Вихідці зі Збройних Сил України можуть зайняти помітне місце в системі державного управління і в політичній системі країни. Українська армія може стати основою нової еліти.

В Україні нині мають місце процеси, так чи інакше притаманні двом попереднім авторитарним режимам - Кучми і Януковича. Це тривожні дзвінки, до яких суспільству варто поставитися дуже серйозно.

Лише кілька хвилин присвятив Україні президент Єврокомісії Жан Клод Юнкер у майже півторагодинній промові "Стан Євросоюзу". Щороку на початку вересня очільники виконавчого органу ЄС окреслюють нею найважливіші для організації поточні виклики та проблеми. Про "українське питання" Юнкер згадав після біженців, економічної ситуації в Греції та проблем з Британією.

Громадяни країн об’єднаної Європи – комфортної, розніженої добробутом і доброю організацією життя, навіть не помітили, що опинилися втягнутими у “чисту” війну, як досконалішу гібридну війну нового покоління.

Криза в Україні посилюється, незважаючи на певне затишшя на Сході України. Тотальна корупція та "кумівство" олігархів у верхніх ешелонах влади лише грає на руку Путіну. Захід має усі шанси допомогти українській державі із двома основними проблемами - корупцією та війною на Сході. Але чи захоче він це робити?