Сучасну російську політику все рідше можна назвати адекватною. Зростає підозра, що глава держави Володимир Путін і його сподвижники живуть у віртуальній реальності, яка має мало спільного з нашою дійсністю. Канцлер Німеччини Ангела Меркель ще на початку березня 2014-ого року під час телефонної розмови з президентом США Бараком Обамою висловила думку, що Путін втратив почуття реальності. Здається, що це положення тільки погіршилося. Існує чимало ознак, що вказують на неадекватну реакцію російської політичної верхівки на світові події. У цій статті спробуємо описати ці ознаки.

Промова Геббельса була присвячена оголошенню «тотальної війни» і одним з ключових питань в його промові було питання про соціальну справедливість під час війни: «…Тотальна війна стала справою всього німецького народу. Ніхто не має права ігнорувати висунуті нею вимоги. Мій заклик до тотальної війни від 30 січня був зустрінутий оглушливими оплесками. Тому я можу вас запевнити, що заходи, на які йде керівництво, перебувають у повній згоді з бажаннями німецького народу – як в тилу, так і на фронті. Народ готовий нести будь-яку ношу, аж до самої важкої, йти на будь-які жертви, якщо тільки це веде до великої мети – перемоги. [ Бурхливі оплески.] Це, природно, означає, що ноша повинна розподілятися порівну. [ Гучні схвалення.] Ми не можемо миритися з тією ситуацією, при якій тягар війни несе більша частина народу, в той час як його мала, пасивна частина намагається ухилитися від тягаря і відповідальності. Ті заходи, які ми прийняли, і ті заходи, які нам ще тільки належить прийняти, будуть наповнені духом націонал-соціалістичної справедливості. Ми не звертаємо уваги на клас або положення в суспільстві. Багаті і бідні, люди з вищих і нижчих шарів суспільства повинні розподіляти ношу порівну. Всі повинні виконувати свій обов'язок в цю важку хвилину – хочуть вони того чи ні».

2003 року тодішнім заступником керівника адміністрації президента РФ Дмитром Козаком було розроблено документ, який передбачав федералізацію Молдови та можливість для Придністров'я й Гагаузії блокувати рішення на національному рівні. Так Кремль пропонував вирішити придністровський конфлікт.

Ми вже не віримо у пролетарську волю до солідарності. Ми вже не віримо ні у світову революцію, ні в порятунок світу. Ми не віримо ні в що інше, окрім нашої власної сили. У неї ми віримо усе палкіше з цілковитим фанатизмом, з усією волею до майбутнього, яка горить в нас. Ніхто не врятує нас, окрім нас самих. Якщо хтось вважає, що зможе це зробити, ми не захочемо, бо ми гордо віримо, що можемо зробити це самі. Ми соціалісти, германські соціалісти. Ми не хочемо бути показними. Ми не задоволені переконанням. Ми хочемо зміцнити і поглибити переконання працею і невтомним прагненням.

Штурмові загони – це націонал-соціалістична революція! Продовження виступу рейхсміністра, начальника штабу СА Ернста Рема перед дипломатичним корпусом та іноземними журналістами, 18 квітня 1934 року.

Для жителів півострова, які не могли прийняти участь в українському відборі, результат голосування став доказом, що Україна про них пам'ятає. Джамала – символ ненасильницької боротьби кримських татар за свої права. Вона – символ майбутнього Криму.

Пауль Йозеф Геббельс був високоосвіченим інтелектуалом. Отримавши католицьку стипендію, він відвідував заняття в університетах Бонна, Фрайбурга, Вюрцбурга, Кельна, Франкфурта, Мюнхена і Берліна, де вивчав філософію, історію, літературу і мистецтво, а також латинську та грецьку мови. У 1921 році, у віці 24-х років, Геббельс отримав ступінь доктора філософії в Гейдельберзі. У 1922 р. Геббельс вперше почув промову Гітлера, приєднався до націонал-соціалістичного руху, вступив в партію. Через три роки почалася його стрімка кар'єра – вже з 1926 року він стає самим відданим соратником Гітлера, який у жовтні призначає Геббельса гауляйтером Берліна. Берлін в той час вважався «червоним», оскільки більшість виборців в цьому місті становили соціалісти і комуністи. і Геббельс, почавши з нуля, всього за рік з невеликим перетворився в одну з знаменитостей партії, безстрашно виконуючи свої обов'язки. Маючи гнучкий розум і складний неврастенічний характер, Йозеф Геббельс був пристрасним оратором і виголосив значну кількість промов, які дають яскраву характеристику його політичній діяльності.

Так називається стаття у " Financial Times", у якій йдеться про те, що прем'єр-міністр Російської Федерації наговорив у своєму виступі на Безпековому форумі в Мюнхені. Він заявив, що світ вступив у нову холодну війну.

Із спецповідомлення НКВД: "... З метою найбільш успішної боротьби з оунівським підпіллям в західних областях УРСР стан розколу оунівської організації в Кракові є найбільш зручним для широкого впровадження і підпорядкування нашому впливу бандерівського спрямування як найбільш реакційного ..." Народный комиссар внутренних дел УССР комиссар государственной безопасности 3 ранга Серов

Якщо українське політичне керівництво і надалі буде рухатися у руслі, накресленому німецько-російським компромісом, то ідея Балто-Чорноморського союзу не матиме жодних перспектив. Бо ця ідея прямо суперечить інтересам як сучасного Берліну, так і Москви. В сучасних умовах проект Міжмор’я можна реалізувати лише шляхом формування об'єднаного міжнародного руху його прихильників у формі громадського геополітичного стартапу.

Для справжнього розуміння душі і розуму Гітлера, а також його поведінки і політичних рішень, які він приймав, керуючи Німеччиною, необхідно виходити з концепції Вебера, який вважав, що людська поведінка свідома і вимагає не зовнішнього опису, а розуміння.

Особливість України в тому, що за зовнішніми ознаками - починаючи з архітектури міст і закінчуючи виразами облич - вона часом досить сильно нагадує Росію. Ось тому, напевно, хтось із приїжджих і плутає. А переплутавши, вирішує, що покликання України - стати "кращою Росією".

Записи із щоденника посла США в Німеччині (1933-1937) Вільяма Додда. Перед нами не мемуари у звичному значенні слова, які пишуться колись після зображуваних подій, а записи в щоденнику, зроблені по гарячих слідах.

Це було перше і винятково важливе для всієї подальшої політичної кар’єри Гітлера нагромадження досвіду психологічного впливу на слухачів. Хоча він і залишався у званні єфрейтора, призначення Гітлера офіцером-пропагандистом агітаційної команди рейхсверу означало для нього своєрідну «атестацію» на приналежність до офіцерського корпусу.

Перед нами не мемуари у звичному значенні слова, які пишуться колись після зображуваних подій, а записи в щоденнику, зроблені по гарячих слідах. Можливо, що сам Додд, сідаючи вечорами до письмового столу, щоб зробити замітки про те, що трапилося за день, навіть не мав на увазі колись публікувати свої записи.