Дивлюсь на те, що зараз відбувається з урядовими сайтами, і дякую Богу за те, що минулоріч прочитав книгу "Мережі і мережні війни: Майбутнє терору, злочинності та бойових дій" Джона Арквілли та Девіда Ронфельдта. Вона дозволяє прекрасно зрозуміти, що зараз насправді відбувається в Україні.

«Був помаранчевий Майдан, потім – податковий, афганці та чорнобильці ламали паркан довкола парламенту. Тепер - майдан в Інтернеті. Регулярно в Україні, з періодичністю раз на два місяці, відбуваються масові акції протесту. І цим Україна відрізняється від Росії»,

Протягом довгого періоду історії термін «креси» несе у собі певне політичне, історичне, культурне та етнічне забарвлення. Нагадаймо читачам, що кресами поляки, як правило, називають колишні свої східні території, східні окраїни Другої Речі Посполитої, але у вужчому значенні цього слова, креси – це перш за все сучасна територія Галичини.

Щороку в Україні 22 січня на державному рівні святкуємо День Соборності. В офіційних промовах звісно згадують історичну подію, що відбулася саме в цей день у 1919 році. Йдеться про Акт Злуки, себто об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину державу УНР. Однак, щодо соборності, то далі кожен промовець трактує її на свій лад.

18 січня Галицький районний суд міста Львова виніс цілком прогнозоване рішення за позовом члена Української Республіканської партії Григорія Ангела щодо демонтажу так званого Монументу слави на вулиці Стрийській. Щоб оголосити вирок, який уміщається в один рядок (відмовити у зв’язку з безпідставністю вимог), суддя перебував у нарадчій кімнаті аж 45 хвилин, а до цього провів за кілька місяців не одне засідання.

«Розбити російський месіянізм – це значить не тільки відкрити семафор для експреса радісної творчости, який вітром свого руху почне дісну весну народів, але й звільнить московську молодь від вікових забобонів великодержавности» (М. Хвильовий, «Україна чи Малоросія?» твори в п’яти томах, т.ІV, 1926, ст.413)

На межі старого і нового року заведено підводити певні підсумки роботи, проведеної за рік. От і в Кіровоградській області влада вирішила відзвітуватись про результати своїх програм. Назва нашої програми, згідно корпоративного стилю синьої влади, «Центральний регіон 2015». Тож чи вдалося владі виконати свою програму і що говорять з цього приводу її представники?

Багатьом в Україні і за її межами здається загадковою нинішня ситуація в нашій державі. Ця загадковість полягає в тому, що при всій швидкій деградації українського суспільства, яка надзвичайно прискорилася за теперішньої влади, зовнішніх ознак революції поки що не видно.

Наприкінці минулого року (2011) були оприлюднені результати опитування «Герой року», проведеного порталом львівських новин «Вголос». На ниві «громадська діяльність» отримав найбільше голосів Дмитро Фірташ.

Нещодавно відзначено 20-ту річницю визнання української незалежності Польщею. Ця країна була першою з тих, хто визнав нашу державу. Від того часу українсько-польські стосунки ідуть по висхідній лінії. Однак у середовищі різних польських організацій є особи, які не розуміють важливості дружби двох країн і намагаються всіляко їи перешкодити, витягуючи на поверхню старі історичні міфи та непорозуміння.

Є сотні й тисячі достойних імен непересічних людей, які намагалися відкрити своїм нащадкам найцінніші і найбільш об’єктивні знання і правди про їхній родовід. До таких велетнів вчених слід зарахувати Михайла Грушевського. Народився він 17 (29) вересня 1866 у Холмі, нині Польща, помер 25 листопада 1934 року, у м. Кисловодськ, РРФСР.

Збираючи матеріали до статті «Долі професорів Богословської академії», ще у період розвалу тоталітарної системи і боротьби за відновлення нашої незалежності ми були захоплені високим інтелектуальним і професійним рівнем професорів цього вищого навчального закладу українців Галичини. Митрополит Андрей Шептицький і майбутній Патріарх Йосиф Сліпий зібрали справжнє гроно вчених і авторитетів богословської науки. Такими були і студенти академії. Спогадів чимало. Ніхто з них не скотився до ідеологічного невігластва чи фанатичних перверзій, ніхто з них не став епігоном вже тоді, модних течій – як ліберальних так і тоталітарних.

Окружний адміністративний суд м.Києва відмовив у задоволенні позову Григорія Ангела до голови ВРУ В.Литвина щодо забезпечення режиму обов’язкового подання інформації на сесійних засіданнях парламенту державною мовою.

Такі слова належать пораненому учасникові мирної протестної акцї у Сирії. Далі він сказав, що він знає, що ніколи більше ходити не зможе, але боротьба з диктатором, який наказав стріляти до власного народу мусить бути переможною.

В той час, коли Путін на цілий світ розповідав, нібито українці «тирять» у нього газ, керована ним Російська Федерація не стидалася користуватися незаконно вивезеними з України мистенько-культурними цінностями, подекуди видаючи їх за свої власні.