До виборів народних депутатів Верховної Ради України залишилися лічені дні. І від того, як пройде голосування, якими будуть його результати, значною мірою залежить як подальша доля цілої української нації, держави Україна, так і доля кожного окремого її громадянина.

Столичні кандидати-мажоритарники, що балотуються від Партії регіонів, всіляко намагаються не афішувати свою приналежність до осередку влади. Інші члени Партії регіонів взагалі вирішили не асоціювати себе з рідною партією та пішли на вибори як самовисуванці.

17 жовтня 2012 року з 11:00 до 13:00 в Інформаційному агентстві «Укрінформ» (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 8/16) відбудеться Відкрита дискусія «Вибори 2012 і благодійність».

У тому, що нині діюча влада не збирається поступатися місцем опозиційним силам у Верховній Раді, немає жодних сумнівів. Тож сподіватися на їхню чесність під час підрахунку голосів взагалі марно. Але це не означає, що національно-патріотичні, опозиційні сили та звичайні виборці повинні лише мовчки спостерігати за тим, що буде відбуватися на виборчих дільницях. Навпаки, усі ми разом маємо захистити результат народного волевиявлення від фальсифікацій. Найкращий спосіб – припинити нарешті чвари між опозиційними кандидатами.

Перед виборами соціологія у нас «чомусь» перетворюється на своєрідну окультну науку. Раптом деякі кандидати, про яких ще два-три місяці тому ніхто серйозно й говорити не хотів, нібито стають лідерами рейтингів, обганяючи і тих, хто займається політикою десятиліттями, а іноді і тих, кого офіційно підтримують найбільш авторитетні партії. Чому так відбувається, мабуть, здогадуються вже навіть діти. Але соціологія та її рейтинги – річ майже магічна. Побачивши чергових «лідерів», пересічний виборець, як вважають окремі політтехнологи, автоматично здобуває непереборне бажання голосувати «як усі».

Чи можуть опозиційні сили розраховувати на беззаперечну перемогу під час виборів до Верховної Ради? На перший погляд, питання має видаватися риторичним, зважаючи на стовідсотковий провал нині діючої влади буквально у всіх сферах її діяльності. Єдине, що їм добре вдається, - самозбагачуватися. Але виборці, залишені далеко на узбіччі, мали би дати свою оцінку отим «професіоналам», проголосувавши за опозиційні сили.

Кандидат у депутати у 115-му виборчому окрузі Ростислав Новоженець приголомшив журналистів новиною: за інформацією з джерел Української республіканської партії (Левка Лук’яненка), у якій Р.Новоженець є заступником голови, після домовленостей Арсенія Яценюка та Віталія Кличка на Сихові кандидата від Об’єднаної опозиції Михайла Хміля спонукатимуть зняти свою кандидатуру на користь кандидата від УДАРу Дмитра Добродомова.

У мережі з’явилося відео, де українців закликають не продавати свій голос на виборах. За даними громадянської мережі "Опора", 3,6 мільйонів виборців готові продати свій голос за 500 гривень. Якщо поділити цю суму на 5 років перебування нардепа у Раді, то виходить, що людина, яка продала свій голос, дала можливість йому отримати мандат за 27 копійок у день.

На жаль, наші «східняки» ментально і духовно настільки близькі до росіян, що не розуміють усіх загроз, які несе в собі «українська політика» Кремля, починаючи від їх елементарного фізичного знищення, як це сталося у 1932-1933 р., до перетворення на звичайне гарматне м’ясо (в умовах цілком можливого протистояння з Китаєм за Сибир, що неухильно насувається, Москву сьогодні найбільше цікавить саме другий варіант).

Хто рахуватиме голоси виборців? Хто спостерігатиме за цим процесом? Від цього, далеко не в останню чергу, залежить об’єктивне відображення народного волевиявлення в офіційних результатах виборів та, зрештою, і сам склад майбутньої Верховної Ради. Отож, спробуємо проаналізувати ситуацію на прикладі Львівщини і, зокрема, 115-го округу.

Чи ви колись чули, щоби у польському сеймі засідали переважно чехи чи канцлером Німеччини обирали якогось французького патріота? Кожна самодостатня нація, маючи незалежну державу, висуває у владу своїх представників. В Україні ж президент – білорус, голова уряду – єврей. І хоч етнічних українців у державі живе 78%, саме така питома вага представників неукраїнців серед депутатів Верховної Ради. Влада фактично належить не українцям. Подібна ситуація не так давно була і в Південно-Африканській республіці, де «чорна» більшість була відсунута від управління державою. Таку політику в світі називають апартеїдом.

У Львівській обласній раді вперше в Україні створено тимчасову контрольну комісію зі сприяння виборчому законодавству (будь-яку іншу назву прокуратура пообіцяла опротестувати). Не виключено, що буде й скликано позачергову сесію, оскільки те, що твориться у тутешніх ОВК та ДВК, чітко спрямоване на зрив виборчого процесу.

Хоч довіра до соціологів зараз впала «нижче плінтуса», все ж певні їх дослідження заслуговують на увагу. Як показали опитування, проведені фондом «Громадська думка» на теренах Західної України, найбільше населення прагне сьогодні створення правової держави (48%). Її успішний розвиток люди пов’язують із усуненням олігархічних кланів від управління країною (32%) та появою… сильного лідера з широкими владними повноваженнями (27%).

Коментуючи трагічні події в ТРЦ "Караван", Костянтин Стогній недоговорює більше, ніж пояснює. З одного боку, він у кримінальній темі дуже давно, знає завжди більше, ніж може дозволити сказати і показати по телевізору мільйонам глядачів.

Чому українці живуть гірше за будь-яку іншу європейську націю? Чому, формально маючи власну незалежну державу, ми відсунуті від державного управління, приватизованої власності, натомість витримуємо тотальне гноблення у мовній та культурній сфері, поставлені на межу виживання через наднизькі соціальні стандарти? Вочевидь, відповідь тут може бути тільки одна: насправді в Україні панує антиукраїнська за своєю сутністю окупаційна влада, яка активно запроваджує політику апартеїду стосовно корінної нації.