Що ми можемо відповісти Івану Франку на його слова про втрату давніх знань?

І подумаймо далі, що навіть ті мізерні останки мали силу в XV та XVI вв. обновити європейську людність, двигнути її з варварства, попхнути до нового розвою і що вони й досі не перестали запліднювати нашого духу і творять непохитну основу нашої цивілізації.

Переглядаючи розмір тої нечуваної всесвітньої руїни, жах проймає нас до дна душі.

Адже ж ті римляни та греки в III i IV віці, певно, й не думали, що за яких 200-300 літ ся їх цивілізація розпадеться, вовки витимуть у їх храмах, а нужденні вапнярі палитимуть вапно з їх мармурових богів та героїв.

Невже ж се явище було конечне, полягало на якімось законі історичнім, який може грозить і нашій цивілізації, може новими страхіттями окошитися на наших внуках або правнуках? Які були причини тої руїни? Які обставини зложилися на неї?

Певна річ, причин було багато, але найголовніші були три: внутрішня гниль і безхарактерність, до якої зійшло цивілізоване людство старого світу під впливом таких чинників, як безтямна мішанина рас, невільництво, самоволя пануючих та деморалізація всіх сфер, далі характер і розширення християнства, а нарешті напади варварів.

Про першу з тих причин, про того внутрішнього рака, що точив блискучий назверх організм старинної культури, багато можна би говорити, та й багато було говорено, особливо з боку християнських противників поганства або строгих консерватистів з-поміж поган. Ми не будемо широко розводитися над сим явищем, хоча мусимо зазначити, що воно дуже складне і само потребує ще багато пояснень, яких не можуть нам дати скупі останки тогочасної культури та літератури».

Джерело: «Характеристика середніх віків». Це перша частина капітальної науково-літературної праці Івана Яковича Франка «Данте Аліґієрі: Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір із його поезії» (Львів, 1913).

Відповідь дає Ігор Каганець:

Кожне нове покоління людей приходить у земний світ для того, щоб пізнавати життя, творити нову реальність, долати труднощі, переживати пригоди, вчитися на помилках, розгадувати загадки, переживати радість від перемог.

Для написання нового тексту потрібен чистий лист, а для життєвої творчості людям потрібен чистий простір. Якби всі твори минулого збереглися, ми б жили не власним розумом, а розумом предків.

Наприклад, важливим засобом еволюції є лісові пожежі. Коли все вигорає, відкривається простір для нових рослин, які досі були заглушені силою домінуючих видів.

Подібним чином для народження нової цивілізації необхідно звільнити місце від залишків старої. Це те, що ми бачимо навколо себе в ході нинішньої війни. Відбувається не лише розпад старої політичної системи і старого суспільства, а й фізичне руйнування тих територій, які, з погляду Всесвіту, стали гальмом для розвитку України.

Інша справа, що процес очищення від старого відбувається стихійно і брутально. Для того, щоб брати зі старого світу все корисне, але при цьому рішуче видаляти все несуттєве та шкідливе, треба мати дуже високий рівень свідомості та опанувати технологію дистиляції культури. Це справа майбутнього.

А поки що все відбувається стихійно, зате надійно. Ми знову живемо в ситуації цивілізаційної «лісової пожежі». 

Життя триває!  

ТНМК – Та ти що!