Голодомор

Голодомор 1932-33 рр. був не тільки найбільшим в історії геноцидом, а й наймасштабнішим і найзухвалішим грабунком людей. Такою собі золотозаготівлею, золотою лихоманкою по-комуністичному, де жертви самі дістають зі схованок і несуть завойовникам свої родові скарби. Лиш би відстрочити голодну смерть, а може й вижити.

Гриша! Ти щось бачиш? – Ні. І я нічого не бачу. Такими словами мати звичайно починала розповідь про 1933 рік. Матері тоді було шість років, а її брату вісім. Тримаючись за руки, вони злазили з ліжка на долівку і попід стіною поволі виходили з хати. Далі, сідали біля порогу і певний час грілися вранішнім сонцем, аж поки набряки біля очей трохи спадали і вони починали щось бачити.

Щороку у четверту суботу листопада (у 2015 році — 28 листопада) в Україні відзначають День пам’яті жертв голодоморів. У цей день по всій Україні відбудеться акція «Запали свічку». Традиційно о 16:00 оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання.

Отож, репресії щодо української еліти, Голодомор українців, припинення українізації, русифікація, зміна правопису і нищення української мови відбувалися одночасно. Якщо Голодомор, ще можна якось пояснити класовою боротьбою, колективізацією, то не зрозуміло, причому тут українські історики і мовознавці, письменники і інші діячі української культури, тобто україномовна еліта? Або для чого було міняти український правопис і закривати україномовні школи? Як би декому не хотілося, але як не крути, ПЕРЕСЛІДУВАННЯ І РЕПРЕСІЇ, ЗНИЩЕННЯ ГОЛОДОМ ВІДБУВАЛИСЯ ЗА НАЦІОНАЛЬНОЮ ОЗНАКОЮ.

Наприкінці 20-х - на початку 30-х років політика коренізації, що сприяла зростанню національної самосвідомості, національному відродженню, почала виходити з під контролю командно-адміністративної системи. І саме проведена у період 1925-1932 років українізація, стала тим підґрунтям, на якому формувалися міфи про «націоналізм» та «націонал-ухильництво», про їх загрозу і необхідність боротьби з ними.

Ще в 1935 році Німеччина визнала Голодомор в Україні – задовго до нападу Гітлера на СРСР, появи «плану Барбаросса» і так званого «вигадування голоду в Україні». Визнання прозвучало у промові міністра пропаганди Третього Райху Йозефа Геббельса на з’їзді НСДАП 13 вересня 1935 року в Мюнхені.

Недавно в Україні була видана унікальна карта "Голодомор 1932 - 1933 років”, на якій позначені не лише місця так званих "чорних дощок" (спеціальні каральні заходи проти окремих сіл, коли голодне село оточували озброєними загонами, чим прирікали його на загибель, жорстоку смерть), але й дороги переселення на вимерлі території людей з Росії та Білорусі.

Статистичні дані про нищення українців у двадцятому столітті, які останнім часом ми отримуємо з різних джерел, вражають своєю масштабністю. Якщо хоч на хвилину замислитися над ними та спробувати бодай приблизно скласти цифри докупи, виникає просте запитання: яким чином українці ще й досі залишаються жити на світі та ще й у такій чисельності, що це дозволяє їм називатися великою європейською нацією? Адже навіть при швидкому відновленні населення виходить мінус…

Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. Правильне осмислення Голодомору робить український народ безстрашним: нас вже могло не бути на цій землі, а ми є! Нам нічого боятися, бо найжахливіше ми вже пережили.

Організація „Патріот України” поіменно називає організаторів та виконавців найбільшого злочину в історії людства — Голодомору 1932-1933 років — зі вказівкою на національну та партійну приналежність злочинців:

Чому українці закликають вчених усього світу досліджувати Голодомор? Тому що він реально відбувся. Чому іудеї забороняють іноземним ученим досліджувати Голокост?

Прочитав найстрашнішу в своєму житті книгу. Мирон Долот "Страта голодом" - про розкуркулення і Голодомор в черкаському селі.

Василь Марочко, доктор історичних наук, керівник центру досліджень геноциду українського народу - в інтерактивній програмі радіо Бі-бі-сі