Голодомор

Народилася я 13 квітня 1925 року в селі Перекопівці. Тепер це Роменський район Сумської області. Пам'ятаю себе років з шести-семи. Батьки мої були селяни. Жили ми всі в невеличкій глиняній хаті. Жили слабенько, але вважалися середняками: у нас був кінь, одна корова. Свої дві десятини засівали, в основному, житом і сім'я рік з того жита жила.

У суботу 24 листопада вшановуватимемо пам’ять жертв голодоморів в Україні. Проте, більшість заходів вже традиційно зведеться до поминальних акцій: покладання вінків, запалення свічок, молебнів. Нажаль, цього абсолютно недостатньо для усвідомлення трагедії - причин, жертв, катів і що нам робити з нашою пам’яттю.

Недавно в Україні була видана унікальна карта "Голодомор 1932 - 1933 років”, на якій позначені не лише місця так званих "чорних дощок" (спеціальні каральні заходи проти окремих сіл, коли голодне село оточували озброєними загонами, чим прирікали його на загибель, жорстоку смерть), але й дороги переселення на вимерлі території людей з Росії та Білорусі.

Все, що нас не вбиває, робить нас сильнішими. Правильне осмислення Голодомору робить український народ безстрашним: нас вже могло не бути на цій землі, а ми є! Нам нічого боятися, бо найжахливіше ми вже пережили.

Організація „Патріот України” поіменно називає організаторів та виконавців найбільшого злочину в історії людства — Голодомору 1932-1933 років — зі вказівкою на національну та партійну приналежність злочинців:

Чому українці закликають вчених усього світу досліджувати Голодомор? Тому що він реально відбувся. Чому іудеї забороняють іноземним ученим досліджувати Голокост?

Прочитав найстрашнішу в своєму житті книгу. Мирон Долот "Страта голодом" - про розкуркулення і Голодомор в черкаському селі.

Василь Марочко, доктор історичних наук, керівник центру досліджень геноциду українського народу - в інтерактивній програмі радіо Бі-бі-сі