Йдеться про те, що перевтілення несе в собі ризик потрапити в гіршу ситуацію, адже життя – це своєрідна гра, в якій ми далеко не всім можемо керувати. Для підвищення шансів для вдалого втілення треба залишати після себе високу культуру, чисту природу, шляхетних нащадків. Але все одно залишається ризик, що щось піде не так. Палінгенезія усуває цей ризик, адже в цьому випадку людина бере свою долю у свої руки.   

З кожним новим втіленням людський дух здобуває новий досвід і зазвичай стає досконалішим, хоча деякі втілення можуть бути невдалими. Це подібно як у школі: можна чогось навчитися, а можна і змарнувати час і залишитися на другий рік. Тому одні духовні сутності розвиваються швидше, а інші – повільніше. 

Мене зацікавила палінгенезія тому, що мені треба написати п'ять нових книг, а у звичному режимі життя я можу не встигнути. 

Зірка Вітошинська wrote: Ігорю, Ти десь писав-казав, що Тобі не хотілося повертатися до мук через перевтілення, тому й зацікавився палінгенезією (приблизно так?). Тобто, людина, з кожним перевтіленням, не памʼятає і не вдосконалюється? А як же «націоналісти залишають за собою чисте довкілля, аби до нього й повернутися» (цитую з памʼяти) ?