Бесіда репортера НО з лідером гурту Воанергес, Романом (Скіф) Макогоном.
Можливо у вашого гурту є якесь ідейне повідомлення свому слухачу?
Одного разу, коли нас спитали, для якої цілі наша музика, ми відповіли: "Хочемо, щоб люди в містах згадали, що вони українці, а українці в селах - що вони люди". Насправді, важко зформулювати однією фразою, що ми робимо...
У вас цікава назва - Воанергес. Що вона означає?
Назва з грецької означає "сини грому" або "сини енергії". З’явилось це слово з Євангеліє Марка. Нам сподобалось це слово, бо воно має внутрішню силу, відповідає нашим характерам. До того-ж, слово звучить досить "по-роковому".
А де в назві правильно ставити наголос?
В першоджерелі - ВоанергЕс, так і задумувалось. Поляки вимовляють ВоанЕргес. У нас люди говорять і так, і так. Ми на цьому не акцентуємо уваги. Як хто хоче, так і каже.
Яка історія створення гурту?
Ми були знайомими, частково друзі з навчання, частково колеги по роботі. Почали писати власні пісні і пішли в люди їх грати. З часом зрозуміли, що спонсорів ми не дочекаємось, бо Україна складна в цьому плані. Граємо в клубах танцювальну музику, підробляємо сесійними музикантами в студіях, за ці кошти записуємо альбоми. По трішки знімаємо власні малобюджетні кліпи, тобто, люди, яких ви бачите в кліпах - волонтери.
Але кліпи виходять колоритні і цікаві!
Так, вони несуть певний смак, і їх оцінюють глибокі люди з внутрішнім світом. Якраз, тим, кому подобаєтсья наша музика, тим, хто має подібний до нашого духовний світ.
Чи відбувались у вашому гурті зміни в складі?
Мінялись басисти.
У вас довгий опис стилю музики. Чи можна якось лаконічніше сформулювати стиль музики?
Олександр Євтушенко назвав нас фольк-рок етно-фюжн гурт. Якщо ще коротше, то в нас наполовину фольк і рок. Крім того, у нас є програма, де ми граємо тільки на акустичних кобзах і драм-машині, і це теж називаєтсья Воанергес. Сказати, що рок - це дуже розмито. Сказати, що ми фольк - не коректно, бо фольк - це музика трішки інша. У нас більш новаторська музика, до того ж ми виконуємо тільки авторські пісні. Якщо одним словом якось назвати, то ми останнім часом називаємо себе "неофольк". Туди входить і рок, і арт-рок, і хіп хоп, і джаз-рок. Неофольк - музика, яка творитсья народом зараз, а ми ж - народ. Це виходить просто сучасна народна не попсова музика. Через років зо 100 будуть слухати як автентичний фолькльор...
Яку ідею ви вкладаєте у свою творчість?
Звичайно, це окрема тема. Ми християнські філософи. У нас погляд на світ християнський, і ми ділимося своїми думками. Інсталюємо Біблію в сучасне життя. Ми поширюємо серед молоді трішки інші цінності, ніж які звучать в сучасній поп і рок музиці.
Тобто, усі учасники гурту є християнами, сповідуючими одну віру?
У нас, так би мовити, Ноїв ковчег: і протестанти, і православні, і католики.
Виходить, ви - симбіоз християнських уявлень?
Усі ці конфесії - це ж не різні віри, це різновиди культури поклоніння Богу. Є культура православна, є культура католицька. Разом зо всіма ритуалами, традиціями. А віримо ми всі в Отця, Сина і Духа Святого. Католики ще додають Марію. Але у нас не має гострих кутів. Ми люди живої віри, живемо за заповідями, спілкуємось про відмінності для ерудиції, - "а як от у вас?". Толерація з’являється, коли є любов. Бо коли немає любові - це фанатизм, релігійні фанатики готові вбивати за іншу віру.
Можливо у вашого гурту є якесь ідейне повідомлення свому слухачу?
Одного разу, коли нас спитали, для якої цілі наша музика, ми відповіли: "Хочемо, щоб люди в містах згадали, що вони українці, а українці в селах - що вони люди". Насправді, важко зформулювати однією фразою, що ми робимо...
Як відбувається творення альбому?
Накопичується матеріал. Народжується ідея: мелодія, строфа, тема, чи просто якийсь ритм. Сідаємо перед студією і підготовлюємо. Але частіше пісні вже "обкатані" на концертах, матеріал зявляється швидше, ніж можливість його записати.
Але, завжди, в будь-якому гурті є люди, які беруть на себе більшу частину роботи...
Аранжування ми робимо колективно. Тексти та мелодії - це або Лад (Валерій Огороднік), або я. До останнього альбому ("Цілющий рок древнього Києва" - прим.НО) всі тексти і мелодії писав я, оформлення робили разом. Ми вважаємо цей альбом найкращим, зрілим. Хоча так мабудь вважає більшість гуртів, щодо своїх нових альбомів.
А де можна прибдати диск з цим альбомом?
2013 року 4го лютого була презентація цього альбому. Це для мене особливий захід був. Подарунок з Неба на день мого народження. Він вже є і в інтернет магазинах, і в звичайних маркетах. Для прикладу, бачив в "Євро-стар" на полицях...
Великий прорив в сфері музики - це коли слухач може почути будь-яку музику, і віддячити вподобаному автору, придбавши файли. По суті, це дуже культурна і якісна взаємодія виходить. Віддяка, добровільна передача коштів - дуже хороший потік матеріальної енергії, виходить. Як ви до цього ставитесь?
У нас контракт з видавцем (Це EMI Records/Comp Music) на 5 альбомів, або 7 років. Думали, що почнуться гонорари, роялті... І коли нашу музику почали викладати на файлообмінники і форуми, ми були тільки раді, тому що заробити ми не заробимо на дисках, а те, що ти виношуєш, робиш, хочеться, щоб дійшло до слухача. Основне, що це нам подобаєтсья. А диски, насправді, зараз у всьому світі "вмирають". Користувач заходить на інтернет-магазин, слухає і купує музику, скачує. Диски залишились як раритет, як подарунок. Але це вже не сприймається, як носії інформації.
Багато вітчизняних гуртів мають в житті основну справу, а музика - для задоволення. У вас так само?
Ні. Усі ми - професійні музиканти. Займаємось виключно музикою. Заробляємо музикою, і за ці кошти робимо музику "Воанергес". Музиканти від А до Я. Пробували колись займатись бізнесом, але зрозуміли, що це не наше. Заробіток переважно від виступів в клубах та на корпоративах. Паралельно шукаємо продюсера, промоутера... "штовхача", який буде професійно доносити "Воанергес" до народу.
Яка, на вашу думку, роль музики в суспільстві?
Музика, як така - це дуже сильна зброя. Це найбільший подразник. Музиканти, творці в цьому жанрі повинні це усвідомлювати - це велика відповідальність. Особливо коли творець має потужний свій внутрішній світ, який може впливати, позитивно чи негативно, на слухачів. Для прикладу, Мерлін Менсон, в своїй музиці несе щось руйнівне. За це він дасть потім відповідь.
Якщо людина не має такого потужного внутрішнього світу, внутрішньої сили, це якийсь поп-співачка чи співак, то звісно, ніякого меседжу він не несе людям. Він просто академічно виспівує поверхневі емоції. Таку музику, таке мистецтво можна порівняти з музичними шпалерами. Вони є, але на них звертаєш увагу краєм ока. Але коли музика народжується десь з глибини, якщо її створюють зсередини, від серця, виношують... чи вона народжуєтсья спонтанно, то вона має великий вплив. Якщо вона дуже потужна внутрішньо, то зовнішнє стає на другий план. От, колись у нас був цілий прошарок дуже такого духовного потужного мистецтва - лірники. Репертуар лірників складався в основному з духовних пісень. Це були псальми, духовні піснеспіви, молитовні композиції... Вже в 20х роках, коли почалось тотальне знищення цього жанру, їм в устав встановлюють тільки нейтральні фольклорні пісні.. Тобто, суть вмерла, залишилась форма. Інструмент став академічним, жанр беззубим. Лірники та кобзарі були небезпечні люди для влади. Через те їх і винищували. Якби вони були внутрішньо нейтральні, ніхто їх і не чіпав би.
У вашому гурті є хтось, хто володіє цим інструментом?
У нас є кобза і бас-кобза, на них грають гітарист та басист. З'явилась (в останньому альбомі) ліра, симбіоз синтезатора та електро-ліри. Це мій "авторський" інструмент, майстер чудово втілив мою ідею. Інструмент ми скорочено назвали "воанергетор".
Як ви вважаєте, чи отримують люди зараз внутрішній посИл, стан, ідею автора? Тобто, наскільки "доходить" етика музики до нашого слухача?
Я б навів тут аналогію з радіо. Є приймачі, в хорошій зоні покриття. Але один приймач налаштований на потрібну хвилю, повністю захоплює, поглинає передачу. А є інший, який не точно налаштований - він не сприймає сигнал зовсім, або з перешкодами. Тобто, все залежить від людини. Якщо людина відкрита назустріч нашій музиці, текстам, вона це поглинає повністю, думаю, все це йде в середину. Якщо в людини скепсис, цинічно ставиться до цієї тематики внаслідок душевної травми, тоді, мабуть, не все отримує. Але в принципі, "нуль-сприйняття" ще не траплялось. Якщо людині не сподобалось, і вона агресивно відгукується, це все одно говорить, що щось таки зачепило, серце відгукуєтсья і викликає якусь реакцію. В любому випадку, музика впливає...
Тобто, щось в середині є, що це сприйняло, а свідомість "брикаєтсья"?
Якщо агресія, то значить, в середині в людини почалась якась боротьба. Вірусів з антитілами. От щось таке. Вони спровокували, каталізували боротьбу, і в людини починаютсья сумніви. Інколи люди починають сперечатись з нами... Я розумію, що людину зачепило, що їй треба час.. Це приємно. Інша справа - коли апатія. Це ті випадки, коли людині "по барабану", Воанергес чи Лобода...
Яка ситуація в музичній сфері у нашій країні?
Мені, як професійному музиканту, і як громаданину, звісно, прикро, сумно за стан справ в цій сфері. Граючи за кордоном, спостерігав, як це організовано в Європі. Є 4 ешлони, такі собі прошарки, якими займаються конкретні люди. І це на державному рівні. Перший ешалон – це молоді цікаві гурти, які починають грати в клубах. Відповідно наступні ешалони, аж до всесвітньовідомих виконавців. З’являєтсья новий гурт – відразу запрошує "в гості" менеджера, і далі все чітко врегульовано, "по інерції". Для них це буденно - запросити менеджера для якогось проекту... А у нас навіть менеджер, який представляє звукозаписуючу компанію, не завжди є адекватним і потрібним. По справжньому, людей, які знають музику і цінують її, розбираються.. їх дуже мало. Таких людей ми зустрічаємо, але вони не є менеджерами! А от за кордоном вміють знайти родзинку і розкрутити її. У нас - продуктів багато, але нема кваліфікованих продавців. (це прослідковуєтсья у всіх сферах, не лише в музиці - прим.НО)
Чи маєте ви якесь бачення розвитку рок і етно музики в нашій країні?
Найперш, це проблема ЗМІ. "Почистити" телевізійний і радіо-ефір, натомість ввести спеціалізовані програми/канали. Так у Європі. Там це державна ініціатива. Там для кожного жанру є свої канали, де є повноцінні огляди. Це кардинально змінить ситуацію.
А ще попросити "метрів" укретнороку посунутись, ми ж колеги, а не конкуренти!
Дякую за змістовну розмову, Романе. Бажаю вам реалізації усіх творчих планів!
Дякую за побажання, навзайми.
Опис альбому чит. в попередній статті Воанергес: "Якби тоді був рок, то він мав би бути схожим на наш..."
(РАР-архів) (скачати альбом "Цілющий рок древнього Києва" одним файлом в мп3 якості)
Слухати:
(текст Романа Макогона, опубліковано на pisni.org.ua)
НЕОФОЛЬК (=гопстеп+world+етно+рок+фанк+реп+геп+гоп). А якщо по-українськи, то ми – музиканти, які люблять Бога, Україну та українців. Тому наша музика українська й духовна.
Валерій ОГОРОДНІК "ЛАД" (гітара, дримба, зозулька, деркач, спів, вірші, музика,). Народився 7 червня 1972р. у м. Біла Церква. Вчився грати класику у музшколі та "метал" у дворових командах. Після вступу у Київське музучилище ім. Глієра присів на джаз. Прийшов у"Воанергес" в 1998 році і "пересів" на фольк. Перед тим працював у Ансамблі пісні й танцю прикордонників разом з Геною та Вальком, які й запросили у "Воанергес". В 1999 р. одружився, але це не стало завадою на шляху творчості. В 2001 р. у Валери народилася донька. Це теж не стало перепоною, навпаки, почали з'являтись ідеї та пісні для гурту.
Валентин ЯНКІВСЬКИЙ "ДУМ" (барабани). Народився в невеличкому селищі Гребінки на Київщині. Це місце завжди славилось своїм фольком, тому змалку почав бити мамині баняки під музику з радіоли. Зрозумів, що "ударником" бути простіше, бо нотної грамоти нікому було навчити – серед знайомих її ніхто не знав. Так Валько почав грати на весіллях. Потім закінчив Київське училище культури. Потім – армія (духовий оркестр), потім торгував зубами (пластмасовими протезами). Потім – військовий ансамбль пісні та танцю. Потім зустрів хлопців з "Воанергесу" і опинився з Божої волі у цьому колективі. І пішло-поїхало... Жонатий, має 15-річного сина. Мріє, щоб через музику "Воанересу" більше блудних синів повернулись до Батька, і світ став кращим.
Геннадій БЕНЬ "САРМАТ"(труба, флюгельгорн, ріжок, зозулька, сопілка, дрючок, спів). Народився 9 травня 1973 року в Білій Церкві, з великим бажанням грати у гурті "Воанергес", а для цього прийшлось вивчити ноти та навчитись грати на: трубі, зозульці, сопілці, нервах та співати. Вчився цьому в Київському музучилищі та на практиці у військовому ансамблі прикордонників, де після строкової служби залишився працювати. Пройшовши прослуховування у себе і в Романа Макогона, потрапив у "Воанергес", і з 1998 року з Романом почали тернистий шлях до мети. Має дружину, доцю та сина. "Воанергес" для Геннадія – справа життя; хоче, щоб Україна змінилась і прикладає всі зусилля, щоб нова українська пісня звучала у всьому світі та несла духовне тепло й любов в кожне серце.
Вадим СОКОЛИК (бас гітара, бас кобза). Наймолодший музика у колективі. Закінчив Хмельницьке музучилище по класу класичного контрабаса, але на репетиціях симфонічного оркестру, соваючи смичок, марив про джаз, фанк та "аренбі" на бас гітарі. Тому поступив у Поплавську бурсу і здійснив свою мрію у класі відомого басиста та викладача Ігора Закуса. Постійно займається над покращенням гри та збільшенням сім'ї.
Роман МАКОГОН "СКІФ" (ліра-воанергетор, клавіші, сопілки, тилинка, зозулька, бугай, спів, вірші, музика, мрії, ідеї). Народився на кордоні цивілізацій та ідеологій – на річці Збруч (в місті Волочиську Хмельницької обл.), мабуть тому півжиття прожив із щирою комуністичною вірою і пів – із щирою християнською. Закінчив Київське "музилище", відділ народних інструментів (баян) та Інститут культури, тоді ще не Поплавського, естрадно-духовий відділ (джазове фортепіано). Знову вибір між двома культурами, але зараз Роман їх об'єднав у "Воанергесі". Також пройшов стаціонарно армію, вивчившись нащось на радиста, але зате там почав спересердя писати вірші. Після "кулька" вимушений був через шансоновий занепад 90-х працювати 5 років в "Ансамбле пенсии и пляшки погранвойск" (знову кордон!), де познайомився з майбутнім екіпажем "Воанергесу" (по-секрету, навіть Славко Вакарчук прослуховувався в той "Ансамбль", - такі були "веселі часи", але йому повезло більше, – не взяли, мабуть, через "нестроевой" тембр голосу). Потім одружився й народив сина. З 1995 року почав підробляти аранжувальником в одній з київських християнських місій. Там і змінився його світогляд, і там почав виношувати ідею зародження українського професійного госпелу з національним обличчям, адже в усіх некомунівських державах це невід'ємна частина шоу-бізнесу ( до речі, з легкої руки О. Євтушенка "Воанергес" так і позиціонують: перший український госпел-рок гурт).
Втілення ідеї відбулося у 1998. Бог послав Роману енергійного соратника Геннадія, вдвох вони успішно почали "розбудову". Перші склади гурту були якісь недолугі: 2 гітаристи (потім прийшов ще 3-й), 2 барабанщики (але один співав з мікрофоном у руці), жодного басиста (зате потім вони мінялись щомісяця, один з них – Сашко-"бетмен" – випав перед концертом з 2 поверху гуртожитку і вдарив пальчик об бетон), була навіть співачка... На початку спільної творчості репетирували у досить екстремальних умовах. Доводилось кожен раз перти апаратуру через великий зал у підвал, а після – назад. Потім воанергесівцям подарували невеличкий мішок грошей, на них вони купили першу апаратуру та деякі інструменти. Стало легше і фізично, і морально. Зараз самоуправління колективне, ввели заборону на фронтменів, лідерів, песимізм та жінок, басисти міняються вже рідше, останній (Вадим) обіцяв не цибати... Одним словом, все налагодилось і вже є плоди. Паралельно заробляють на життя як сесійні, студійні, джазово-фестивальні, клубні і т. д. музиканти.
У 2006 році з "Воанергесом" підписала контракт на 7 років фірма Comp Music/EMI Records. На сьогодні вже 4 диски "Воанергеса" під цим лейблом продаються у маркетах України. Скіф: "Вірю, що завдяки нашій музиці українці у селах згадають, що вони – люди, а люди у містах згадають, що вони – українці".
Офіційний сайт гурту Воанергес (музику, що автоматично починає відтворюватись, можна вимкнути, ось вам і квест))
Фейсбук ВКонтакті МСпейс Вікі
слідкуйте за новинами гурту у блозі лідера гурту на НО
форум гурту (для польських фанів)
Скачати 4 альбоми Воанергес. В роздачі відсутні кілька альбомів
Скачати альбом "Цілющий рок древнього Києва (2013)" з НО
Купити 4 альбоми Воанергес (один не співпадає з тими, що для завантаження). Також через оф.сайт
Контакти для ЗМІ: Роман Макогон 067 931 6698 roman@voanerges.net
Сподобалась публікація? Підтримайте проект Музика Золотої ери
внесками/дарами - з приміткою "на музику" і своїми особливими побажаннями - див: Модернізуймо Народний Оглядач!
Commentaires
Радіймо, Скіфе! Можливо, ви
Радіймо, Скіфе! Можливо, ви знаєте, що християнство (іудохристиянство) та хрестиянство (аріянство) - це різні, протилежні релігії? http://sd.org.ua/node/21109
В парадигмі якої релігії ви працюєте?
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Цікаво викладено матеріал, з
Цікаво викладено матеріал, з нотками гумору. Дякую.
Невеликі зауваження: "в любому гурті", "любу музику", "в любому випадку" (в укр. мові слово "любий" означає милий, коханий) треба подати так: в будь-якому гурті, в будь-якому випадку, будь-яку музику.
Також "по роковому", "по справжньому" пишемо з дефіскою: по-роковому...
"цинічно відноситься до цієї тематики" - цинічно ставиться до цієї тематики.
Творімо разом мову Сенсар!
А хто взяв інтерв'ю? Виглядає
А хто взяв інтерв'ю? Виглядає, наче Скіф Воанергес взяв інтерв'ю сам у себе, бо він вказаний як гравець внизу.
Інтерв"ю розміщене в його
Інтерв"ю розміщене в його блозі, щоб надалі вся інформація про гурт була в одному місці:
"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"
А він знає, що в нього тут є
А він знає, що в нього тут є блог?
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!