Вересень, Болгарія, місто Благоєвград, будівельний магазин.

Я, керуючий спа-готелем і директор будівельної фірми вибираємо будматеріали для ремонту готелю. Обговорюємо, сперечаємося. Розмова йде болгарською.

До нас підбігає приємного вигляду чоловік років 40 і пропонує допомогу з вибором. Почувши мій акцент, переходить на масковскій діалект. Я дивлюся на нього з подивом і питаю болгарською:

— Пане, що трапилося, ви забули болгарську мову?

Пан ніяковіє і відповідає теж болгарською:

— Ні, але я подумав, що вам буде легше говорити рідною мовою…

— Моя рідна мова українська. Якщо бажаєте, будемо говорити українською.

— Так українська мова пішла ж від російської мови.

Роблю суворе обличчя.

— Добре. Раз Ви так вважаєте, тоді Вам легко буде говорити зі мною. І переходжу на солов’їну. Починаю ставити йому запитання.

Вираз обличчя продавця змінюється і він запитує болгарською:

— Це дійсно українська мова?

— Так.

— Я нічого не зрозумів. Але мова дуже схожа на польську.

— Ви знаєте польську мову?

— Ні, не знаю. Просто працював з поляками в Німеччині і там чув.

І ось тут я роблю контрольний постріл:

— А чому Ви не вважаєте, що польська мова походить від російської?

Чоловік зніяковіло посміхається, розводить руками і знову на чистій болгарській пропонує нам допомогу у виборі товару.

Кінець жовтня, Болгарія, Розложська долина, місто Разлог, якийсь генделик.

Генделик (не пам’ятаю назву) у місті Разлог, районному центрі, Разложска долина, передгір’я гірських масивів Пірін та Ріла.

Фінансовий директор отримує якісь довідки в банку та в податковій, а я, щоб не муляти очі чиновникам, і не заважати, сиджу за столиком під парасолькою і п’ю пиво. Осінь, але на вулиці 25 градусів, краса.

В мене дзвонить телефон. Син зателефонував. Я відповідаю і розмовляю з сином кілька хвилин українською мовою.

Збоку стоїть столик, сидять два чинних, охайних, добре одягнених діда-пенсіонера, п’ють каву і воду, поважно розмовляють.

Діти та старі дуже допитливі. Після моєї розмови люб’язно запитують мене, якою чудною мовою я говорив. Мова схожа і на російську, і на болгарську, але незрозуміла. Питають болгарською мовою, потім повторюють питання російською.

Відповідаю їм болгарською, що я говорив по телефону українською мовою.

Діди підбадьорилися, і починається розмова болгарською.

— Так ти з України? (Це нормально для болгар. До будь-якого молодшого вони спокійно звертаються на «ти»).

— Так. Я живу в Україні і я громадянин України.

— У вас там громадянська війна?

— Нема в Україні громадянської війни. Ми воюємо з Росією. Вже понад 4 роки.

Цокають язиками, скрушно хитають головами і продовжують:

— Це дуже погано. Братні народи. Так не можна. Це все політики погані. Народи не винні. Треба миритися.

— Хто вам розповів цю дурість про братні народи? — питаю я.

Діди бентежаться. Мабуть моя заява зовсім не вписується в їхню картину світу.

— Ну як же так, століття разом, спільна історія, перемогли разом у війні …

Я готовий до цих аргументів, роблю ковток пива, тримаю паузу, і заявляю:

— Не пощастило нам, українцям, з братами. Росіяни виявилися нам зовсім не брати. А ось вам, болгарам, дуже пощастило з братами і ви живете з ними в мирі та злагоді.

Обидва діда дивляться на мене здивовано:

— Які брати? Немає у болгар братів. Ми окремий народ, маємо свою мову, свою віру, свою країну.

Я роблю круглі очі і питаю:

— Як нема? А Туреччина? Весь світ знає, що болгари і турки є братські народи.

Діди вибухають обуренням:

— Які нам турки брати! Ми були у турків в рабстві 500 років! Це вороги! Як ти можеш говорити таке! Ти іноземець, ти зовсім нічого не знаєш про нашу історію!

Я не здаюся:

— Ну про яке рабство ви кажете? Ви, болгари, жили разом з турками в одній імперії, дружною сім’єю народів. А зараз Болгарія окрема країна, але в Болгарії є цілі райони, де говорять тільки турецькою мовою. У болгарському парламенті засідає турецька партія — «Рух за права і свободи». У болгарській мові величезна кількість слів з турецької мови. Чим не братні народи?

Діди виявилися розумними. Дивляться зацікавлено, один з них каже:

— Цікаву аналогію ти загорнув, хлопець. Ніколи не думав, що з боку виглядає що Болгарія і Туреччина брати.

— О — кажу — це ще не все, що я маю сказати про братні стосунки болгар та турків. А уявіть собі, що Туреччина заявить про утиск турськомовного населення в Болгарії, анексує Кирджалійську область та введе війська в Разградску область. І ще Туреччина на весь світ буде розповідати про те, що в Болгарії хунта і фашизм. Що Ви на це скажете? Факти в наявності — у всіх державних установах Болгарії етнічних турків змушують говорити болгарською мовою!!! Просто жахливий геноцид!

Діди знову махають гривами, цокають язиками і просять:

— Розкажи про Україну і про війну.

Далі була годинна лекція про СРСР, голодомор, війну, депортацію кримських татар, майдан і війну 2014 — ? України з Росією.

Після моєї дуже стислої лекції ми разом скромно відсвяткували народження двох болгарсько-українських націоналістів.

Слава Україні!

Автор — пан Сергій.

Джерело