Анатолій ВИСОТА: РАДІЯ – ось це слово, соколійці!
03/18/2015 - 08:38
Анатолій ВИСОТА: РАДІЯ – ось це слово, соколійці!
Спецтема
Людина - гравецьhttps://www.ar25.org/node/29869
Анатолій Висота, к.х.н.
РАДІЯ – ось це слово, соколійці!
Я не називаю себе гравцем.
Бо за словом гра тягнеться пласт негативу. Бо в мене гра асоціюється не лише із радістю переможця, а й із потом, кров’ю і слізьми переможеного. Але ж багато соколійців називають себе гравцями, бо впевнені, що беруть участь у радісних іграх. Я намагаюся в цьому розібратися. Знаходжу у Вікіпедії: Гра – діяльність із розважальною та іноді навчальною метою. Гра відрізняється від роботи тим, що не ставить перед собою корисної практичної мети, і від мистецтва тим, що не створює художніх цінностей, хоча кордони між цими видами діяльності розмиті.
Поміркувавши, я дав своє визначення гри: Гра – це усвідомлена змагальна діяльність людей по моделюванню деяких фрагментів життя для свого навчання та вдосконалення. Отже життя первинне, а гра вторинна і тому є імітацією життя.
Image
Аріянство – це філософія радісного життя.
Основою її є заповідь ПОЛЮБИТИ БЛИЖНЬОГО СВОГО ЯК САМОГО СЕБЕ. Отже джерелом радісного життя є взаємна любов. Хрестос мив ноги своїм учням і цим викликав їхнє радісне зачудування. Це був радісний процес. Але це не гра. Це діяння стало б грою, коли б учитель і учні змагалися між собою, хто швидше і якісніше помиє ноги один одному. Як назвати такі приклади радісного життя? Яке дати визначення їм? Ось таке моє визначення: радісне життя – є взаємна осмислена діяльність людей, яка породжує їхню взаємну радість.
Як назвати такі види діяльності людей?
Слово гра не підходить. Треба видумати нове слово. Це слово – РАДІЯ. Я його давно придумав і навіть був подарував посестрі Зоріні, а вона цього й не помітила. Подаю визначення: Радія – це певна взаємна осмислена діяльність людей, яка породжує взаємну радість. Отже наша діяльність на Народному Оглядачі – це велика Радія, а ми всі радійці.
Як до цього поставляться соколійці? Як і все нове, більшість це не сприйме. Ігор Каганець, мабуть, спробує не помітити. Володимир Щербина, мабуть, перечитає книгу Гейзінга. Наші поети Василь Петришин, Наталка Артанія і Леонід Українець можливо скажуть, що в цій пропозиції щось є. Маю надію, що мене зрозуміє друг Володимир Майборода. І я впевнений лише в одній талановитій і сміливій полтавці із Решетилівки – Майї Українці, яка мене підтримає.
Соколійці! Скидаймо баласт старих ігор і сміло вперед у вир радісного життя!
Хай же буде!
Останні записи
Опубліковано
Анатолій Висота
18 March, 2015 - 09:49
Це мій стартовий коментар тут для того, щоб ви помітили цю мою нову публікацію. Я написав статтю сьогодні, 18 березня 2015 р., а опублікував близько 8=40. Читайте, пишіть, заперечуйте, змінюйте, доповнюйте, "стирайте на порох". Я до всього готовий. Лиш не мовчіть.
Опубліковано
Доброслав Велесовий
18 March, 2015 - 11:31
Ну, оскільки у більшості з нас з ГРОЮ тільки позитивні асоціації радості, цікавості, адреналіну, свята, то ми будемо називати себе ГРАВЦЯМИ.
А так як в тебе, друже Анатолію, гра пов’язується із потом, кров’ю і слізьми переможеного, то тобі дійсно краще називатися Радійцем.
Але знову ж таки, в тебе просто неправильні асоціації. Ти чомусь думаєш, що гра буває тільки тоді коли хтось виграє в когось і цим принижує іншого, доводячи, що він кращий. Ти не розумієш, що в грі головне не результат при якому хтось виграє, а сам процес, який веде до задоволення і росту всіх гравців.
Опубліковано
Maglay
19 March, 2015 - 16:50
Головним може бути все що має сенс, задоволення, результат, процес і навички що набуваються при ньому тобто ріст чи досвід.
Опубліковано
Явсе Світ
19 March, 2015 - 17:52
А як визначити що дійсно має сенс..Все залежить від руху і зв'язків нейронів у головному мозку.Одним вони малюють сенс у придумуванні слів,іншим у захопленні територій сусідньої держави,бачачи у цьому і ріст, і вагу історичну, і досвід...і тд..
Опубліковано
Анатолій Висота
18 March, 2015 - 18:19
Розкажи, Доброславе, про те, що у грі не важливий результат спортсменам, а особливо їхнім тренерам і дізнаєшся правду, що вони про це думають. Добре, може, ти й маєш рацію. То підкріпи цю свою думку прикладом хочби 10 ігор, в яких не визначався б переможець, а важливим є лише процес, який "веде до задоволення і росту всіх гравців". Хай буде!
Опубліковано
Доброслав Велесовий
18 March, 2015 - 19:24
Професійний спорт, то окрема історія. Там спортсмени часто не грають, а заробляють гроші. Часто вони так і ставляться до такої "гри" як до роботи і заробляння грошей. Звідси "договорняки", допінгові скандали і подібне. Тому такий спорт далеко не завжди пов’язаний з позитивом.
Але спробуй згадати як ти будучи дитиною, грав з хлопчаками в футбол чи щось інше. Для тебе головне було виграти і показати, що ти кращий, а хтось гірший, чи отримати задоволення від гри?
Так само і дорослі збираються по вихідних пограти в футбол не для того, щоб виграти, а для того, щоб гарно провести час. І задоволення від такої гри отримують не тільки ті хто виграли.
Опубліковано
Maglay
20 March, 2015 - 16:20
Професіонали взагалі не грають, а діють на холодну голову.
Опубліковано
Володимир Майборода
20 March, 2015 - 17:26
У Професіоналів працює ще й УМ (клітинна пам'ять), а не тільки РОЗУМ (досвід і аналіз ситуації) :)
Опубліковано
Явсе Світ
18 March, 2015 - 20:24
Вода камінь точить..Це я про наполегливість пана Анатолія..
Визначення гри паном Анатолієм є цілком прийнятним для Простору страждань і Простору боротьби...У цих просторах людина себе асоціює із тілом і десь там чула,чи читала про душу або Дух Божий,який живе у тілі..Вся її діяльність зв'язана із задоволеннями потреб тіла..Гра в цієї людини бачиться такою,що потрібно тягати своє тіло по стадіонах, велотреках,чи думати над шахами і покером..
Справжня Гра починається тоді,коли ми усвідомлюємо себе не тілом,а енергією..Це простір Волі,і кожна дія у цьому просторі-це Гра..і ніяка Вікіпедія Вам на опише словами цю Гру,бо слова лише обмежують її велич і можливості...
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------
У цій сумній долині сліз
Залиш своє "велике" Я..
Від рабства розуму звільнись
І приєднайся до Отця......
Опубліковано
Анатолій Висота
18 March, 2015 - 21:27
Я передбачав, Василю, що ти відгукнешся. Навіть ось і чотиривірш написав - дякую. Це чудесно, що ти розрізняєш Ігри в різних просторах: Визначення гри паном Анатолієм є цілком прийнятним для Простору страждань і Простору боротьби...У цих просторах людина себе асоціює із тілом і десь там чула,чи читала про душу або Дух Божий,який живе у тілі..Вся її діяльність зв'язана із задоволеннями потреб тіла..Гра в цієї людини бачиться такою,що потрібно тягати своє тіло по стадіонах, велотреках,чи думати над шахами і покером..Отже гра в просторах стаждань і боротьби - це один масив ігор, а Гра в просторі Волі - це вже СПРАВЖНЯ ГРА. То що ж це за така гра, якій неможливо дати визначення словами?? Давай так казати: чи відбувається РАДІСНЕ ЖИТТЯ у просторі Волі (=Царство Боже)? Так і ще раз так! То я спробував дати ВИЗНАЧЕННЯ такому радісному життю: радісне життя – є взаємна осмислена діяльність людей, яка породжує їхню взаємну радість. То що ж тебе, Василю, не влаштовує в цьому визначенні?
Опубліковано
Явсе Світ
18 March, 2015 - 22:15
Як на мене,Ви подаєте, трохи заплутане визначення радісного життя..Саме життя і усвідомлення себе живим-це справжня радість.. потім вже йде радісна діяльність,яка більше подібна на Гру,а азартом до неї служать відкриття, які допомагають розуміти речі,котрі раніше були незрозумілими...
Опубліковано
Maglay
20 March, 2015 - 13:21
Напевне через статтю в житті почав ідентифікувати РАДІЮ.
На стадії зародження ідеї - пре) (радісно від відкриття ситуації);
На стадії реалізації зустрічається опір повязаний з тим, що реальність несе в собі ігри осіб, що намагаються її формувати під себе і така штучна модель (чужа гра), як закрита система чинить опір фактичному середовищу, учасникам та правилам;
Для подолання опору необхідно застосовувати форсайт в тому числі шляхом моделювання ситуацій та гри для навчання;
Увечері випадково побачив якесь політичне токшоу де гравці - запрошені представники влади в кращих традиціях хуцпи як політики) зїжджали з питань, плескали в долоні, шуміли і тупили при озвученню наводящих питань на ідентифікацію реальності та необхідних шляхів для вирішення проблеми (що по суті зі сторони гостей було РАДІЄЮ), проблема в тому, що гра (правила токшоу) не дали можливості гостям озвучити пропозиції тобто почати реалізовувати РАДІЮ.
Звичайно, є випадки, коли РАДІЯ реалізується в реальності при сприятливому часі та умовах, проте такі середовища на певному етапі можуть перетинаються із чужими іграми, владою, нерегульваними середовищами і т.д. та природньо зустрічають опір. Найголовніше в такому разі діяти сплановано та цілеспрямовано не втрачати впевненості і здорового глузду (вирішувати, що опоненти хворі чи дурні такий шлях не допомагає)).
На стадії вдалої реалізації приємно, але мені більше подобається загальний процес на цій стадії в основному зайнятий наступними проектами. У гравців і професіоналів абсолютно різне відношення до гри та форма задоволення від неї.
До описаного процесу термін РАДІЯ особисто відчуваю несприйняття.
Опубліковано
Явсе Світ
20 March, 2015 - 16:01
Шкода,що не можу Ваш(Твій) коментар проГалити..Так дійсно,політичні шоу із голубих телеекранів "творять" політичну картину нашої і напевно не тільки нашої держави..Люди із відкритими ротами слухають політичних повій і плескають у долоні..Потім дивуються чому їм приходиться працювати за копійки і купляти свої ж природні ресурси у шулерів за надвисокими цінами.Така реальність чужої Гри,в якій українці ще не можуть розібратися. все зміниться на справедливий лад,коли кожен візьме на себе відповідальність за своє поле діяльності і за себе..
До слова пана Анатолія не маю ніяких претензій,але відчуваю,що воно не приживеться..
Опубліковано
Арсен Дубовик
18 March, 2015 - 21:35
О! Оце вже позиція, друже Анатолію! З чим і вітаю!
Не погоджуюсь, що гра - це лише імітація життя. Не всяка гра є імітацією; гра може життя моделювати, але не імітувати. Природна, світла гра - яка не імітує і не моделює.
Це ти правильно сказав: "...радісне життя – є взаємна осмислена діяльність людей, яка породжує їхню взаємну радість."
Одне не хочеш зрозуміти (не маєш рішучості визнати?), що взаємна осмислена(а частіше підсвідома) діяльність людей, яка породжує їхню взаємну радість – є радісне життя, яке твориться граючись, "завиграшки" ще кажуть в народі. Тобто, що - Гра не виключає Життя, а Життя без Гри скука!
Згадую дитинство (що кожному бажаю), і не знаходжу гри для "крові, сліз, поту". Завжди була РаДі(йсні)сть - і час зникав, і зростали ми духом і силою, і досвідом - жили-розвивалися граючись собі!
Однак, щось про Гру Тобі доводити - оце і є гра "із потом, кров’ю і слізьми". Я краще піду грати в гру, в якій не вимагається стати переможцем - у футбол з друзями ;).
Гарно сказали і Доброслав, і Явсе Світ! Підтримую і приєднуюсь до ваших солов!
П.С. І чому я не змовчав... хм-м-м... ;)
Опубліковано
Володимир_Самотий
18 March, 2015 - 22:19
Життя - це гра, а люди в ній актори. Хочемо ми того чи ні, але ми постійно є учасниками гри.
Опубліковано
Майя
19 March, 2015 - 00:53
Знаю, що радійці поряд, але є Правило: все, що робиться з власної волі - це добро... Аксіома життя.
Кожен чує і читає те, що бажає. З кожним радійцем порозумітись спробую. От пригадується повість М.Трублаїні "Шхуна Колумб"... Пишу і одночас лине думка: чогось Анди згадалися і Інфс Н... Як все близько до душі!
Багато років тому прочитала, що японці поважного віку вчать напам"ять вірші, тренуючи вікову пам"ять. Тексти Живого Слова - це теж вірші! А зміст!? Зв Лоль ... І (...)!? Тут і ноосфера пригадалась. Час плинний, а музика вічна... Дякую Богові, що дає випробування, лише підсвідомо розумію, що поСильні. Прошу допомоги у Бога...
Інфс Н...(...) ! О диво! Вони просто реальні стають! І подарунок рідним і сльози. Вірю, що все буде добре! Адже український Дух безсмертний! Знаю, що день завжди долає ніч... Дива супроводжують?! Дякую соколійцям: світлини з равликами сонячні! З"явилась впевненість, що промені Солечка сильні, теплі, надійні...
Промені пронинають скрізь. Книга Арійський Стандарт розкриває обійми, перевертає таки на ноги ( чого цього так бояться? Є цікавий мультфільм "Барбі в казковій країні"!!!) Добро завжди перемагає!
Хай лине пісня солов"їна ! РаДіймо!
Опубліковано
Анатолій Висота
19 March, 2015 - 09:57
І знову Майя Українська мене підтримала першою: Знаю, що радійці поряд, І Леонід Українець написав про РАДІЮ - гарне слово. Щиро дякую вам, друзі, за добре слово і за підтримку галами! Дитячі ігри бували й бувають всякі. Були і підніжки й пастки й синяки і сліз доволі і радості теж. Питання не про це. Мене ж ось зрозумів Василь Петришин, кажучи про ігри просторів страждань і боротьби: ..У цих просторах людина себе асоціює із тілом і десь там чула,чи читала про душу або Дух Божий,який живе у тілі..Вся її діяльність зв'язана із задоволеннями потреб тіла..Гра в цієї людини бачиться такою,що потрібно тягати своє тіло по стадіонах, велотреках,чи думати над шахами і покером. Є гра В НАПЕРСТКИ - наперсточник є гравцем. Є азартні карточні ігри, в яких гравців-професіоналів називають ШУЛЕРАМИ. Є любителі ігрових автоматі, які теж є гравцями. І є такі просвітлені українці, як Василь, Доброслав та Арсен, які живуть і діють на межі між просторами Пригод і Волі. І вони теж називають себе гравцями. Називати себе тим же словом, що й наперсточники та шулери? Це якесь одночасне затемнення Місяця і Сонця! Ваша діяльність викликає в людей радість! Отож ви не гравці, а РАДІЙЦІ! Хай буде!
Опубліковано
Maglay
19 March, 2015 - 10:23
Думаю що середовище одночасно включає в себе всі простори і вони не можуть існувати один без одного, це як чакри людини чи магнітні пояси землі. Може і помиляюсь але гра в першу чергу в нашому випадку - метод, а жити певним методом постійно скучно. Радості без горя та інших емоцій небуває.
Радія - слово ганре, але наша мова прогресувала тисячі років і є повно сучасних слів, що наповнені досвідом тисячоліть, тому я не в захваті від нових слів придуманих заради новизни чи старих заради зміни (типу Солце, що на мою думку збіднює мову порівняно із Сон-це (повідомляє про ідентичність світів сну і Сонця, які дають силу)).
Може нам портрібне слово реальність і ми станемо нарешті реалістами) з цим часто проблема у інтуїтів, взагалі питання що нам треба описати.
Опубліковано
Олена Каганець
19 March, 2015 - 13:25
Пане Анатолію, Ви просили, щоб я прокоментувала Вашу статтю. Замість цього я написала статтю про гру. Я не погоджуюся з тим визначенням, які Ви даєте поняттю гри. Брати з Вікіпедії визначення гри і вважати його істинним, м'яко кажучи, неправильно. У статті, яку я пропоную, я сформулювала визначення гри на основі думок і концепцій філософів, вчених і розробників ігор, а не з Вікіпедії. Нічого не маю проти слова, яке Ви придумали, але я не зрозуміла, ЩО саме Ви цим словом називаєте?
Опубліковано
Анатолій Висота
19 March, 2015 - 14:32
Найперше, що я помітив цю свою статтю на ГОЛОВНІЙ СТОРІНЦІ зранку 19 березня 2015 р., тобто через добу після появи її в своєму блозі. Кому дякувати за це? Оленко, радісне життя я називаю РАДІЄЮ. Ось як би могла написати про це Наталка Артанія, якби насмілилася:
Життя наше - РАДІЯ,
А ми у нім - РАДІЙЦІ.
Тут Віра і Надія
Хай буде, українці!
Опубліковано
[email protected]
27 March, 2015 - 16:15
Пане Анатолій, та ви самі прекрасно справилися: розвивайте творчу думку далі - вийде вірш. Наснаги і радості!
Опубліковано
Олена Каганець
19 March, 2015 - 16:50
Пане Анатолію, так ми зараз про що говоримо? Про радість життя, про життя як гру чи власне про гру? Я далека від "літературщини" (коли красиво і ні про що). Давайте визначимося. Вам не подобається слово "гра? Чи термін "гра"? Чи гра сама по собі?
Опубліковано
Maglay
19 March, 2015 - 16:56
Давайте поговоримо що описує слово РАДІЯ, яку діяльність чи стан.
Опубліковано
Gaydamaka
19 March, 2015 - 18:17
Доброго вечора друзі! Хочу звернути увагу на наших дітей та онуків, коли вони граються. Вони це роблять З РАДІСТЮ! Пам'ятаєте як сказав Ісус- ... будьте як діти... Тобто бути відкритими для всього нового, бажати нових знань, і здобувати це все з радістю. Всяка дія,, неважливо чи це гра, чи щоденна праця, зроблена в стані радості є одухотвореною, а результати цієї дії- неймовірні.Знаю це по собі...
Підтримую пана Анатолія! Радіймо!
Опубліковано
Ія Подолянка
19 March, 2015 - 18:22
Доброслав Велесовий сказав Ну оскільки у більшості з нас з грою повязані тільки позитивні асоціації родості цікавості адреналіну свята то ми будемо називати себе ГРАВЦЯМИ....в грі основне не результат в якому хтось виграє а сам процес який веде до задоволення і росту всіх гравців.Підтримую Доброслава Велесовго про потребу згадати дитинство .Ми діти дійсно не думали про якісь нагороди Ми просто прагнули гратись.Негативного відтінку іграм надали ДІТИ диявола .У нас же арійців свої правила.Хоча послатись друже Анатолію на АРІЙСЬКИЙ СТАНДАРТ ст.586-587 де І.Каганець підкреслює.Глибинний сенс існування людини-бути гравцем.Гра-це природний стан людини.Гра--це ідеальний варіант роботи.Гра є найефективнішою формою продуктивної діяльності.Працюючи в школі я цікавилась формами і методами які б допомагали учням краще зрозуміти навчальний матеріал. мЕНЕ Зацікавив метод болгарського вченого Лозанова.Суть його полягала в тому що дорослих людей вводили в стан який ми називаємо простір волі -без гіпнозу ..Люди розслаблялись і це їм допомагало легко швидко вивчити іноземну мову.А як ми назвем державу радійців.Ми ж домовились що ми звемося арійцями адержава ТГ.А сидіти і радіти- це діяльність.Не взначилась.Допоможіть розібратись.Друже Анатолію дякую за статтю-твоя антитеза подіяла на мене як дзвінке спонукання до руху
Опубліковано
Анатолій Висота
19 March, 2015 - 19:29
Оленко, ти запитуєш: Давайте визначимося. Вам не подобається слово "гра? Чи термін "гра"? Чи гра сама по собі? Мені не подобається абсолютизація гри. На підставі того, що в житті людей є ігрові моменти, зроблений висновок, що життя - це гра, а людина - гравець. Життя людини - це система, а гра є елементом цієї системи. Ти, Оленко, пишеш про ІГРОФІКАЦІЮ ЖИТТЯ. Що тут є основним? Звичайно ж, життя людини. З метою підвищення ефективності життя пропонують ще більше наситити його ігровими елементами (=ігрофікації). Я вважаю, що Земля - це ШКОЛА ТВОРЦЯ, в якій ми - люди є учнями. Мета цієї школи - навчання й вдосконалення учнів до рівня Со-Творця. Одне життя людини - це один урок. Завдяки реінкарнації таких уроків може бути дуже багато. Та й шлях навчання довгий і тернистий, бо нам треба стати ДОСКОНАЛИМИ, як наш Творець. Тепер тобі, Оленко, запитання: що тебе не влаштовує в цьому моєму поясненні? Друге: ти ж сама писала, що слова гра і гравець в народній свідомості мають негативний відтінок. Тут на НО зібралися українці, які хочуть стати ПРОСВІТЛЕНИМИ. То нащо себе називати гравцями, завідомо знаючи, що народом це буде сприйнято негативно?
Опубліковано
Миро
19 March, 2015 - 21:52
Доведеться ввести новий статус "учень" і записати туди першим пана Анатолія :)
Опубліковано
Maglay
20 March, 2015 - 10:53
Прогресивні педагогічні практики не розділяють поняття учень і вчитель в класичному розумінні, справа в тому, що вчитель (чи ведучий процесу навчання) повиненн постійно вчитися разом з учнями та головне від учнів (це те, що вище написано про дітей).
Опубліковано
Миро
19 March, 2015 - 22:18
Стаття унікальна тим, що у ній тричі повторено "Анатолій ВИСОТА".
Опубліковано
Доброслав Велесовий
19 March, 2015 - 22:42
:))))))))) Ну так, не всі мають звичку виносити своє ім’я в заголовок публікації :)
Опубліковано
Еней Харалужний
20 March, 2015 - 07:35
Я частенько граю в різні настільні ігри, в пінг-понг, коли йдемо з друзями відпочивати в ліс чи на річку беремо з собою м'яч і граємо в щось чого душа забажає, і граємося не для перемоги, а для отримання задоволення, ми навчаємося один в одного і від цього гра не є змагальною, в ній всі зацікавлені щоб кожен грав добре. Тому, для мене називати життя грою це природно і мені це подобається.
Що до слова РАдія, воно мені симпатизує, дуже світле і гарне слово, але як на мене, воно для визначення цілого життя не підходить, ним можна називати якусь певну життєву дію, яка веде до світла (РА), наприклад читання Живого Слова чи інші якісь духовні практики....
Опубліковано
Анатолій Висота
20 March, 2015 - 09:39
Не встиг я подякувати невідомому доброзичливцю за те, що цю статтю виставили на ГОЛОВНУ СТОРІНКУ, як її тут же зняли. Одну із статей, безневинну і коротеньку "Агов, друзі мої, де ви?" - Миро зняв з ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ, пояснивши це тим, що вживання оклику "агов" в телефонних розмовах може викликати переляк, мовляв, "нічого лякати людей". Прошу пояснити, за що знято із ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ оцю вже статтю про РАДІЮ?]
Опубліковано
Олена Каганець
20 March, 2015 - 13:21
Пане Анатолію, не треба маніпулювати - я не писала, що слова гра і гравець в народній свідомості мають негативний відтінок. Я писала, що "в масовій свідомості багатьох наших людей панує думка про те, що ігри – це щось несерйозне, інколи навіть небезпечне... " Різниця є в тому, що я писала, і в тому, що Ви написали і мені приписали? І я не зрозуміла, в якому Вашому поясненні мене щось не влаштовує? Які пояснення Ви давали і чи я Вас щось запитувала? Ви собі щось таке придумуєте, що когось щось не влаштовує, чи хтось має таємний умисел і тому зняв Вашу статтю з головної сторінки і т.д. і т.п. Я не розумію Вас. Чи то у Вас якісь комплекси?
Опубліковано
Анатолій Висота
20 March, 2015 - 18:05
Оленко, давайте розберемося з моєю "маніпуляцією". Ось точна твоя цитата: В масовій свідомості багатьох наших людей панує думка про те, що ігри – це щось несерйозне, інколи навіть небезпечне, що ігри можуть зробити людину залежною і мати негативний вплив на її мозок. Ось точна моя цитата: ти ж сама писала, що слова гра і гравець в народній свідомості мають негативний відтінок. Моя вина в тому, що я тебе не зацитував, але ж, погодься, смисл тобою сказаного передав досить точно. Друге: ти дивуєшся? чи я Вас щось запитувала? Так, запитувала, ось твоє запитання: Давайте визначимося. Вам не подобається слово "гра? Чи термін "гра"? Чи гра сама по собі? Ти запитала і я дав розгорнуту відповідь ще й виділив її жирним шрифтом (див. коментар вище). Ти мене запитала - я відповів. І мені закортіло дізнатися, чим не влаштовує тебе моє пояснення? Отож я чемно чекаю на твою відповідь, Оленко. Третє, ти знову здивована: Ви собі щось таке придумуєте, що когось щось не влаштовує, чи хтось має таємний умисел і тому зняв Вашу статтю з головної сторінки і т.д. і т.п. Я не розумію Вас. Чи то у Вас якісь комплекси? Адже це факт: я опублікував цю статтю у своєму блозі 18.3.15 р. 19.3.15 р. вона появилася на ГОЛОВНІЙ СТОРІНЦІ. А 20.3.15 р. її вже знали з ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ. Кому дякувати за те й за інше й досі не знаю. Це ж законне право всякого автора цікавитися проходженням своїх публікацій на сайті НО. І нащо мені приписувати за це якісь комплекси? А які саме комплекси ви побачили в мене із столиці?
Опубліковано
Анатолій Висота
21 March, 2015 - 08:47
Володимир Самотий стверджує: Життя - це гра, а люди в ній актори. Хочемо ми того чи ні, але ми постійно є учасниками гри. Володимире, прошу доказати це на прикладі твого власного життя!
Опубліковано
Олена Каганець
21 March, 2015 - 09:52
Пане Анатолію, я Вас не розумію. А Ви, очевидно, не розумієте мене. Тому давайте не витрачати більше час на подальше обговорення того, що вже немає жодного сенсу. Ваш комплекс - Ви щось пишете в очікуванні отримати похвалу і захоплення інших від того, що Ви написали, а не для того, щоб поділитися своїми думками чи переживаннями. Якщо ніхто не реагує на Ваші дописи, Ви спонукаєте до цього. Часто виходить, що довга низка коментарів - то лише витрачений час і непорозуміння (як в цьому випадку).
Опубліковано
Анатолій Висота
21 March, 2015 - 19:19
Отримати похвалу від такої ерудованої і доброзичливої жінки, як ти, Оленко - це для мене-автора є великою нагородою. Гадаю, що не лише для мене. А небажання зрозуміти один одного - це так властиво людям. Не розумію, чим я тебе так розгнівив?
Опубліковано
Олена Каганець
21 March, 2015 - 21:41
Пане Анатолію, та не розгнівали Ви мене. Цікаво, що у Вас є властивість перекручувати. Давайте зупинимося на цьому, будь-ласка. Ви пишете своє і маєте свою позицію. Я пишу своє і маю свою позицію. Ми не перетинаємося, бо у Вас одна позиція, у мене - інша.
Опубліковано
Арсен Дубовик
21 March, 2015 - 23:07
Я вже втомився це робити ;), а Олена невтомно продовжує розкривати очі Анатолію на ситуацію та вчинки ;)
Оленко ("Олено" якось досить відаляюче звучить), чи це квазітотожні стосунки у ваших стосунках з Анатолієм?
У цих Твоїх словах побачив саме рекомендації для квазітотожних стосунків: "...Є один вихід із скрутного становища: чітке розмежування обов’язків, сфер діяльності і впливу...."
Опубліковано
Олена Каганець
23 March, 2015 - 20:27
Пане Арсене, п.Анатолій Висота - Гекслі по типу (інтуїтивно-етичний екстраверт). В мене з Гекслями прекрасні стосунки (активація). Але істина дорожча. Коли тебе не чують, чи не хочуть почути, я не хочу витрачати свій час і битися, як риба об лід. Тим більше, коли перекручують твої твердження або створюють свої твердження на шталт "Олена не хоче порозумітися".
Опубліковано
Майя
21 March, 2015 - 23:10
Джерелом радісного життя є взаємна любов. Любов в першу чергу до Неньки України. Чому? Щастя кожного можливе на оновленій землі - світлій, радісній з життестверджуючою надією в очах рідних. Мова рідна українська оберігає всіх . Гра приємна в колі тих, до кого маєш довіру і відчуваєш реальну підтримку. (А що в Грі реальне і нереальне???? Як кашу цю роз"яснити?) "Від рабства розуму звільнись і приєднайся до Отця"
Вислів у статті: "Скидаємо баласт старих ігор і сміло вперед у вир радісного життя", - адже правильно.
Буду намагатись донести це:
"Життя наше - Радія,
А ми у нім Радійці.
Тут віра і надія.
Хай буде, українці!"
Опубліковано
Зоріна Небокрай
22 March, 2015 - 01:50
П. Анатолій має відчуття рівноваги, тому зерно істини в його ідеї слова Радія існує. Це слово для мене несе високу активність, як елемент радій, певно тому я “не помітила”, як пише автор. Якщо вибирати між Грай і Радія, то вони рівнозначні по силі звучання. Якщо подумати, то Радія- конкретне пробивне слово, а Грай- це легко щось роби.
Слова Грай і Гра мають бездумно-розважливе значення. Діти граються своїми пальчиками, бо пізнають себе. Таке визначення гри - приємне і безтурботне. Так гратись може тільки один, сам з собою. Якщо ми вносимо у гру змагальність, групова дія, то хлинуть емоції. І правду каже Анатолій, що не всі почуваються втішеними, появляються і сльози. Так він правильно зрозумів, що всіх треба помирити.
"Блаженна Богородиця, що безотлінне Боже Слово породила". Хто є “блаженним” у літературі чи в народі? Той, хто зійшов з розуму, тобто розмовляв сам з собою і був завжди задоволений. Грався сам з собою. Ми сьогодні розмовляємо з Богом- це та мить, коли ми підключені до верхнього джерела, молимось, запитуємо. І коли ми пишемо ось тут. В нас в ці хвилини зупинились горизонтальні думки, ми зосереджені і ізольовані від навколишнього. Ми - там, всередині себе.
Блаженність - це тоді, коли залазимо у теплу запашну ванну, відмикаємо розум і відчуваємо тільки тіло. Отже, наше тіло хоче насолоди і блаженності. Ніяких емоцій, тільки усмішка.
Слово Грай- це старт, слово Радія- метод досягнення.
“Богородиця породила Ісуса, визволителя душ наших” - він прийшов, бо хтось грає на наших струнах душі іншу музику.
Опубліковано
Анатолій Висота
22 March, 2015 - 08:01
Який прекрасний коментар полтавки Майї Української! Оцінюю його у 5 галів. Вона так вірно зрозуміла суть нашого РАДІСНОГО ЖИТТЯ: Джерелом радісного життя є взаємна любов. Більшість ніяк не може усвідомити, що суттю і метою життя є не ГРА, а ТВОРЕННЯ РАДІСНОГО ЖИТТЯ, якого насправді ще в реальності так мало. Тому ми не гравці, а РАДІЙЦІ! хай буде!
Опубліковано
Явсе Світ
22 March, 2015 - 14:07
Щось я не бачу Ваших галів за коментар пані Майї..там лише 1 гал,а Ви обіцяли 5..
Опубліковано
Анатолій Висота
22 March, 2015 - 08:27
А от італійська українка Зоріна (мої улюблені ЗОРІ НА НЕБОКРАЇ) точно має дар наукового аналізу. Маєш за свій коментар від мене 10 галів. Коли в людини є ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ, то вона здатна зрозуміти ближнього - Зоріна мене зрозуміла. Зрозуміла мене й Майя Українська та Іван Гайдамака, а ще Еней Харалужний. Є ще і ще більше буде однодумців. Бо майбутнє за новим. Отже написане мною - це не "китайська грамота", навпаки, воно наповнене бажанням прояснити, уточнити методологію нашого світлого руху творення радісного життя в оновленій Україні. І от цього мого КОНСТРУКТИВУ хтось не помічає, а хтось просто, поблажливо усміхаючись, замовчує. Невже не зрозуміло, що вийти до народу із словом "ГРА, а ми ГРАВЦІ, тож і ви ГРАЙТЕ з нами у Третій Гетьманат!" - це буде суцільним провалом??
Опубліковано
Доброслав Велесовий
22 March, 2015 - 13:28
Гарно, виявляється, що всі хто не поділяє думок пана Анатолія, то НЕДОБРОЗИЧЛИВІ люди, які не здатні зрозуміти ближнього ))))))))))
Що це в тебе, друже Анатолію, за такий світогляд. Такими темпами, вслід за Оленою і Арсеном, тут майже ніхто вже не буде відповідати на твої коментарі, тому що тобі потрібне не обговорення, а схвалення.
Опубліковано
Володимир_Самотий
22 March, 2015 - 12:39
От ви і визначилися - поділили всіх на тих хто вас розуміє (добрих) і хто не розуміє (поганих). Останні ведуть до "суцільного провалу". Друже Анатолій - це вияв гордині і не більше.
Опубліковано
Анатолій Висота
22 March, 2015 - 15:51
Василю, дякую, що помітив - це підвів мене і-нет. Виправився і додав на іншому коментарі Майї ще 4 гали - разом - це 1+4=5. Для Доброслава і Володимира - дякую, що помітили ще одну мою помилку. Я хотів звичайно ж написати оце: Коли в людини є ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ, то вона здатна хоч НАМАГАТИСЯ зрозуміти ближнього. Ось дивіться: Олена задала мені кілька запитань, на які я дав відповіді. Коли ж я запитав Олену, чим не влаштовує тебе моє пояснення? На це отримав ось таку відповідь:Пане Анатолію, я Вас не розумію. А Ви, очевидно, не розумієте мене З мого боку є намагання ПОРОЗУМІТИСЯ, а з Олениного нема. А де ж тоді спілкування між нами?
Опубліковано
Анатолій Висота
22 March, 2015 - 16:03
Я учень, а учні здатні помилятися. Ось мої товариші Доброслав і Володимир Самотий помітили мою помилку. Я погодився і виправив її. Звичайно ж ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ людини проявляється різним чином і зокрема тим, що в неї є НАМАГАННЯ зрозуміти іншу людину. Коли нема такого бажання, то ось тут шлях до гордині. А тебе, друже Володимире, я запитав вище:Володимир Самотий стверджує: Життя - це гра, а люди в ній актори. Хочемо ми того чи ні, але ми постійно є учасниками гри. Володимире, прошу доказати це на прикладі твого власного життя! Отож, друже, я намагаюся тебе зрозуміти і чемно чекаю на твою відповідь.
Опубліковано
Володимир_Самотий
22 March, 2015 - 16:36
Завтра маю засідання кафедри - це справжнісінька гра. Але щоб добре її зіграти треба вміти витримати паузу