Вбивство офіцером-євреєм НКГБ двох військовослужбовців-українців під час сварки на антисемітській основі…

СПРАВКА НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛЕНИЯ МИЛИЦИИ г. КИЕВА КОМАРОВА «ОБ АНТИСЕМИТСКИХ КОНТРРЕВОЛЮЦИОННЫХ СЛУЧАЯХ» 8 сентября 1944 г. Сов. Секретно С июня м-ца 1944 года по гор. Киеву нами зарегистрировано ряд антисемитских контрреволюционных случаев, направленных на обострение украинцев против еврейской национальности и наоборот, еврейской национальности против украинцев.

Строго секретно Секретарю Центрального Комитета КП(б)У товарищу КОРОТЧЕНКО Д.С. По Вашему поручению нами проведено расследование материалов, изложенных в специальном сообщении наркома ГБ УССР тов. Савченко от 13 сентября с.г. «Об антисемитских проявлениях на Украине».

По мере освобождения территории Украины, органами НКГБ Украины почти повсеместно в городах стали фиксироваться случаи резких антисемитских проявлений со стороны местного населения. В последнее время в ряде пунктов УССР нашими органами отмечается нарастание антисемитских проявлений, в отдельных случаях имеющих тенденции к открытым выступлениям погромного характера.

«На основании изложенных данных, а равно данных, не подлежащих пока оглашению, Владимир Ульянов (Ленин), Овсей Гирш-Аронов-Апфельбаум (Зиновьев), Александра Михайловна Коллонтай, Мечислав Юльевич Козловский, Евгения Маврикиевна Суменсон, Гельфанд (Парвус), Яков Фюрстенберг (Куба-Ганецкий), мичман Ильин (Раскольников), прапорщик Семашко, Сахаров и Рошаль обвиняются в том, что в 1917 году, являясь русскими гражданами, [по] предварительному между собою и другими лицами уговору, в целях способствования находящимся в войне с Россией государствам во враждебных против неё действиях, вошли с агентами названных государств в соглашение содействовать дезорганизации русской армии и тыла для ослабления боевой способности армии. Для чего на полученные от этих государств денежные средства организовали пропаганду среди населения и войск с призывом к немедленному отказу от военных – против неприятеля – действий, а также в тех же целях в период времени с 3-го по 5-е июля 1917 года организовали в Петрограде вооруженное восстание против существующей в государстве верховной власти, сопровождавшееся целым рядом убийств и насилий и попытками к аресту некоторых членов правительства, последствием каковых действий явился отказ некоторых воинских частей от исполнения приказаний командного состава и самовольное оставление позиций, чем способствовали успеху неприятельских армий». [ Прокурор обвиняет // Единство. 1917. № 96. 22 июля .]

З захопленням влади більшовиками психіка і генетика людини, що проживала на 1/6 частині земної суші, були піддані жорстокій богоборчій атаці і зруйновані. Над населенням Росії ставили жахливі експерименти, про які нам до цього часу ще далеко не все відомо, тому як всі відомості про це зберігаються в спецхранах, в секретних архівах або вивезені за кордон. Садисти і психопати, які захопили владу, проводили масштабні досліди над населенням, над чоловіками і жінками дітородного віку, над вагітними, впливали на психіку майбутньої породіллі і розвиток плоду, на генетику майбутніх поколінь, яким призначалася лише одна роль: бути ідеальними рабами – «будівельниками комунізму». Для руйнування в масових масштабах психіки, фізіології і здоров'я людей створювалися спеціальні загони з таємною місією, спеціальні відділи, спеціальні лабораторії і «народні комісаріати»…

Довідковий апарат: посилання на джерела, використані в статті.

Мабуть, уже наспіла година не просто оцінювати події й феномени європейської історії ХХ століття, ідучи при цьому за усталеними оцінками професійних істориків і політиків, а робити власні моральні висновки, котрі випинаються далеко за межі звичайних історіософських і соціологічних схем. Один з найголовніших таких висновків, на нашу думку, можна б було сформулювати так: і окремі особи, і цілі народи, і все планетарне співтовариство повинні ухвалювати доленосні для Землі рішення, не перекладаючи це завдання на плечі мізерного прошарку політиків-керманичів. Позаяк, позбавлені критики знизу і цілком вільні у своїх діях, ці керманичі часто-густо керуються якимись тільки їм зрозумілими цілями, що й веде до величезних лих.

«Чітка межа між добром і злом, що концентрується в кольорах червоному і білому, немов окопна лінія проходить через все ХХ століття. Прихильники діячів з червоним відтінком, захоплюючись Жовтневим переворотом 1917 року, весь наступний період іменують не інакше як «героїчним минулим з невеликими прорахунками», прихильники білих – люди з розбурханою совістю, шануючи пам'ять всіх православних, полеглих на полях Білої боротьби, комуністичну ідею називають ім'ям своїм – кривавим злочином проти людства. І згоди у нас не буде, і мир не наступить, поки не прокинеться совість у червоних, поки не покаються вони в скоєному проти Вітчизни… Суд їм вчинить наш Всевишній Творець, а нам залишається констатувати факти». ( В'ячеслав Поляков, російський історик) [1].

Брехня і лукавство характерні для всіх революційних рухів, починаючи з 1789 року і до нашого часу! «Потрібно брехати, як диявол, – писав Вольтер у листі Терио – не боязко, не раз, а сміливо і завжди». В арсеналі більшовиків брехня, лукавство і зрада незмінно були на першому місці. У «Відкритому листі Віктора Чернова Володимиру Ульянову-Леніну» видатний революціонер писав: «Якщо знадобиться вкрасти чужу довіру, Ви підете на всі хитрощі, на все обмани, на всі повороти, які тільки для цього будуть потрібні. Ви не підробите чужого векселя. Але немає такої політичної підробки, перед якою Ви відступили б, якщо тільки вона виявиться потрібною для успіху Ваших планів. Ви – людина аморальна до останніх глибин своєї істоти».