«…Я не беруся судити про цю людину в контексті історії, мені хотілося б зафіксувати на папері те, що я думаю про нього особисто, те, що врізалося в мою пам'ять за роки нашого з ним знайомства… Мій нарис про людину, життя якої і сходження якої до влади мені довелося спостерігати з перших днів його політичної кар'єри, яка нерозривно пов'язана з ростом його впливу: спершу в ролі найближчого соратника, потім з боку і, нарешті, в якості незручного нагадування і живого докору всім тим, кого його почуття об'єднали навколо себе. Я схилявся перед ним, і я залишився до кінця йому вірний…» (Альфред Розенберг, останні записи… Нюрнберг, 1945-1946)
