Вьорен – невеличке мальовниче селище на голландсько-бельгійському кордоні. Весна в повному розпалі й десь на прихованому полі дозріває конополя. Вирощування каннабісу та торгівля маріхуаною в Бельгії заборонено. Але бельгійський Вьорен розташовано лише в десяти кілометрах від нідерландського Маастріхта. Там торгувати маріхуаною можна в так званих “кофішопах” – в одні руки відпускають по п”ять грамів. Загалом у цьому університетському місті нараховується п”ятнадцять таких крамниць. За останній рік у них побувало більше одного мільйона туристів, які хотіли б затягнутися травою. Від такого руху жителі Маастріхта далеко не в захваті:

“Від них у нас чимало проблем. На дорогах дуже багато транспорту. Сюди приїздять німці,бельгійці, французи. Їх цікавить тільки можливість купити траву.”

Працівники Маастріхтського університету підрахували, що туристи, які приїжджають за каннабісом, щорічно залишають у місті 15 мільйонів євро. Отже, вони є важливим джерелом надходжень не тільки для “кофішопів”, але й для всієї галузі м”яких наркотиків. Бургомістр Леерс вирішив допомогти місту позбутися іміджу своєрідного наркотичного центру: частину крамниць, що торгують маріхуаною, просто закриють, а кілька з них перенесть до промислової околиці. Голова Союзу кофішопів Марк Йоземанн не має нічого проти такої депортації:

“Зрештою 25 відсотків наших клієнтів приїздить до Маастріхта не заради його визначних пам”яток, а щоб купити маріхуану. Це вони можуть зробити й на околиці міста.”

Упродовж от вже 20 років Марк Йоземанн володіє “кофішопом” і добре знається на цій справі. Ідеальним місцем для такої крамниці, на його думку, могла б стати колишня бельгійсько-нідерландська прикордонна станція з виїздом на автобан та багатьма парковками. Бельгійська влада, однак, відхилала таку пропозицію. Але куди б не переносили „кофішопи”, вони всеодно залишатимуться поблизу бельгійських селищ. Цей факт не на жарт турбує бургомістра Вьорена Губа Брьорса:

“Ми живемо недалеко від Маастріхта. А це означає, що „кофішопи” поступово підступатимуть до Вьорена. Це сприятиме також зростанню нелегальної торгівлі. Ми й без того маємо чимало наркоманів. Крім того, нам відомо, що тут на плантаціях вирощують каннабіс для Маастріхта.”

У Голландії хоча й дозволено торгувати каннабісом, але заборонено його вирощувати. Тому в прикордонному регіоні також на бельгійському боці так багато нелегальних плантацій. Разом з бургомістрами інших бельгійських селищ Губа Брьорс хоче тепер домогтися, щоб у Маастріхті взагалі заборонили продаж маріхуани. Однак легалізація або заборона м”яких наркотиків, як зауважують у Єврокомісії, це прерогатива національного законодавства. На що посилається й бургомістр Маастріхта. Його колега з бельгійського Вьорена не приховує свого обурення:

“Він нам говорить, що за наркотиками приїжджає так багато бельгійців. Мовляв – це ваша власна проблема. Але якщо рекламувати, скажімо, шоколад, то тоді теж багато хто захоче приїхати.”

Ось такі вони буденні проблеми в Європі: відкриті кордони, різні правила.