Наша сила і унікальність – це поєднання цивільних та військових, нові рішення можуть запропонувати саме люди з цивільного середовища

Наше завдання – розробити всепогодну ракету для знищення «шахедів», розказав у великому інтерв’ю DOU.ua Павло Єлізаров, засновник Lasar’s Group, яке від дав разм з Романом Фішем, заступником командира і першим пілотом Lasar’s Group. 

Він каже, що вони з Федоровим вирішили, що будуть наймати розумних людей, які сьогодні не знаходяться в Силах оборони, і почнуть працювати на міжнародному рівні, залучаючи інвестиції для українських стартапів та сучасні іноземні технології, які дозволять нам модернізувати наші дрони.

На сьогодні певної технологічної межі вже досягнуто – зокрема у швидкості безпілотників. Подальший рух залежить уже не так від «заліза», як від софту. Безумовно, потрібно також розвивати ШІ. 

"Саме від технологій залежить, чи отримаємо ми перевагу над росіянами. Ми не хочемо постійно наздоганяти противника й потім пояснювати, чому чогось не передбачили. Тому нам дуже потрібні люди, які мають компетенції та бачення, як перегнати ворога в технологічній компоненті", – каже Єлізаров. –  Над цим зараз і працює Федоров. Через це ми були в Італії, про що всі знають. Ходили чутки, нібито Федоров усе кинув й заробляє в Італії гроші. Насправді він провів там два дні, я був з ним. Потім ми рушили у США на переговори.

Михайло провів зустріч із Palantir, на якій обговорювали виділення коштів у межах інвестиційної програми для українських стартапів. Сподіваюся, найближчим часом усі угоди з Palantir будуть підписані, компанія виділить фінансування. У нашій оборонній компанії для цього є окремий напрям, який займається інвестиціями в стартапи. Нас цікавлять, наприклад, технології донаведення дронів у повітрі, рішення для протиповітряної оборони. Одна з найболючіших тем зараз – ракети малої дальності.

Мені дивно, що Україна, яка колись була однією з розвинених ракетних держав світу, змогла настільки занедбати цей напрям. Сьогодні ми навіть не можемо створити ракету з дальністю 15 кілометрів і головкою самонаведення, яка працює за допомогою радіолокації".

Він зазначає, що принципово важливо, щоб ракета була недорогою. Умовно, ракета має коштувати 20–25 тисяч доларів і водночас ефективно працювати в туман, дощ і вітер. Щойно ми розв’яжемо цю задачу, Lasarʼs Group зможе їх використовувати.

"Я створив цю компанію з Федоровим як цивільна особа. Я звільнився з війська, тому що маю для цього підстави як батько пʼятьох дітей, – каже Єлізаров. –  Є також підрозділ Lasar’s Group, який працює безпосередньо на лінії фронту. Наші хлопці постійно стикаються з реальними бойовими завданнями й добре знають, які технології їм потрібні. Тож завдання компанії створити засоби, які закриють потреби наших бійців.

Загалом за останні пів року технологічний розвиток Lasar’s Group відбувався трішки повільніше. Коли я працював у Повітряних силах, то був зосереджений на їхній реструктуризації і не міг приділяти достатньо уваги нашій групі. Тепер ми надолужуємо втрачений час. Думаю, уже за пів року побачимо дуже хороші результати за бойовими показниками".

Він зазначає: "Зараз говорять про експорт технологій, начебто держава повинна все контролювати, отримувати з цього дохід, відсотки, бонуси. Але приватні компанії створюють технології самостійно. Наприклад, ті самі дрони. Держава просто купує готову продукцію. Але водночас вона створює сильно зарегульоване середовище. Звичайно, певний контроль потрібен. Держава має стежити, щоб українські технології не потрапили до рук терористів, наркоторговців чи інших злочинців. Для цього існують механізми експортного контролю, як ITAR у США. У нас теж є процедура. Але для певних країн-партнерів ЄС і НАТО її варто було б зробити значно простішою. Щоб просто повідомляти орган експортного контролю про укладений договір і кількість поставлених виробів. А не чекати дозволів. І все – в Україну надходила б валюта, якої нам сьогодні так бракує.

Зараз наше виробництво завантажене лише на 30%. Чому ми не можемо використати решту 70% потужностей, виготовити додаткову продукцію й продати її за кордон? Тому що хтось намагається контролювати цей процес за незрозумілими правилами".

Єлізаров каже, що вони чітко розуміють, якою буде війна за шість місяців і в які розробки потрібно вкладати кошти вже сьогодні. Щоб не наздоганяти противника, як це часто відбувається зараз, а випереджати його.

"Унікальність українського досвіду полягає в тому, що в нас поєдналися цивільні та військові. У мирному житті таке навряд чи сталося б. Адже військова служба – це свідомий вибір. Людина має бути готовою постійно переїжджати, жити в не завжди комфортних умовах. У цивільному житті, якщо у вас проблемний керівник, ви можете написати заяву й звільнитися. В армії так не працює, – каже Єлізаров. – Якщо говорити про Україну, то до повномасштабної війни зарплати військових були мізерними. Наприклад, вісім тисяч гривень. Таку систему ми самі формували десятиліттями. Тому, коли вчорашні цивільні починають скаржитися, що у війську некомпетентні командири й усе працює неправильно, я їм кажу: це наша спільна карма. Ми як суспільство протягом 30 років незалежності платили військовим дуже мало, змушували їх жити в поганих умовах. А тепер опинилися в їхньому підпорядкуванні. Думаю, Україна має зробити з цього висновки. Коли ми будуватимемо сучасну армію, потрібно буде врахувати ці проблеми, якщо справді хочемо мати ефективне військо".

Єлізаров зауважує, що ми не можемо перемогти Росію її ж методами. У Росії більше людей і більше грошей. Ми можемо перемогти лише завдяки іншим підходам. А ці підходи навряд чи народяться в головах колишніх кадрових військових, тому що вони здобували приблизно таку саму освіту, як і російські військові. Нові рішення можуть запропонувати саме люди з цивільного середовища.

Він навів приклад Lasar’s Group, що повністю сформувалася із цивільних, які інтегрувалися у військову структуру. 

"Ще восени 2022 року ми говорили про дроново-штурмові операції й намагалися проводити їх у районі Кремінної. Тоді нас ніхто не слухав. А сьогодні про такі операції говорять усі. Або візьмімо «Азов», Третю штурмову, «Хартію». Значною мірою це люди, які прийшли з цивільного життя. Чому вони успішні? Тому що цивільні орієнтовані на результат, а військові – на процес. Якщо інтегрували цивільний досвід у військову сферу, то для виконання завдань потрібно було б значно менше людей, – каже Єлізаров.

Він згадав, що, коли Федоров став міністром оборони, він зібрав пʼятьох людей і попросив кожного назвати одну річ, яку той зробив би на його місці. Єлізаров запропонував поширити на військових звичайне трудове законодавство. Щоб людину у званні від майора і вище можна було звільнити зі служби, якщо вона не справляється зі своїми обов’язками. Тобто некомпетентному офіцеру за два місяці повідомляють про звільнення, виплачують допомогу і він іде на цивільний ринок праці. Нехай спробує заробити там ті гроші, які отримував в армії. 

Він може повернутися на службу, але вже на інших умовах. Наприклад, можна провести з ним співбесіду, оцінити його компетенції та запропонувати лейтенантську посаду. Сказати: «Ти молодець, дослужився до полковника, тобі пощастило в житті. Але зараз я можу запропонувати тобі лише посаду командира взводу». Якщо він не погоджується, нехай іде працювати водієм Uber. Це теж хороша робота, зазначає Єлізаров. Тоді все стане на свої місця. В армію відбиратимуть компетентних людей, а некомпетентні поступово залишатимуть систему.

"Що маємо сьогодні? Формуються батальйони резерву, де офіцери сидять, час минає, звання зростають. Потім створюють новий корпус, переводять туди цих людей – і ми отримуємо новий корпус некомпетентних командирів. А потім дивуємося, чому гинуть цивільні, які прийшли до війська", – зазначив Єлізаров.

Замість того, щоб звільнити з армії некомпетентних людей, теперішня система постійно намагаємося закривати кадрові проблеми цивільними. Тим часом люди, які здобули спеціальну військову освіту, але не розуміють, навіщо перебувають в армії, продовжують спокійно обіймати свої посади, наголошує Єлізаров. Він не вважає, що сучасною армією мають керувати виключно професійні військові. У системі управління має бути значна кількість людей із цивільного середовища. Важливі інтелект, компетентність, досвід і здатність ухвалювати рішення.

Фіш зауважив, що IT-фахівці та люди із сучасним мисленням мають аналізувати проблеми, пропонувати способи автоматизувати та пришвидшити процеси, скоротити кількість зайвих операцій. Армія й війна загалом – це величезний механізм з десятків тисяч взаємоповʼязаних елементів. Іноді достатньо трохи покращити один із них, щоб заощадити багато часу, грошей або отримати суттєву перевагу. Тому вдосконалення мають бути постійними.
 

Виділення в тексті мої, О.К.