Призначення Михайла Федорова на посаду міністра оборони було не посиленням оборонного сектору, а спланованою політичною пасткою для його повної нейтралізації. Психопатичний Офіс Президента розраховував «поховати» високий рейтинг реформатора під вантажем негативу від мобілізації, проблем із зарплатами та реформи ТЦК. Головним мотивом Зеленського стали політичні ревнощі, адже він побачив у Федорові небезпечного конкурента. Боротьба за рейтинги виявилася важливішою за єдність та ефективність команди під час війни.