Україна без українців? Чому Європі вигідні наші біженці – Владислав Смірнов (+відео)

Починаючи з 1991 року держава Україна не будувала державу для титульної нації і не створила державу для українців. Це була пострадянська республіка, у якій не розвивалася власна економіка і не проводилася належна соціальна політика. Україною керували новоспечені олігархи, які сколотили свої капітали на перерозподілі майна УРСР. 

Демографічні і соціальні питання роками накопичувалися повільно, але зараз під час війни особливо загострилися. Влада мала б простимулювати українців, які залишилися в Україні після 2022 року. У нас майже 6 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО), з яких одиниці отримали житло. Держава мала б тут, в Україні, допомагати цим людям з житлом, підтримати молоді сім'ї, а не витрачати кошти, щоб завезти в Україну мігрантів. 

Про це у відео каже підприємець, громадський діяч та аналітик Владислав Смірнов, який вважає внутрішню політику чинної влади не українською – через її дії та налаштування до українського народу і небажанні збереження його як титульної нації. Дії цієї влади Смірнов кваліфікує як дії окупаційної влади.

Чому Європа зацікавлена в тому, щоб українські біженці не поверталися додому?

Українці є найвдячнішим і найпотужнішим фактором розвитку економіки для всієї Європи (особливо для Польщі, Чехії, Німеччини та Італії). Вони є надзвичайно підприємливими: не лише є робочою силою, а й релокують бізнеси та відкривають десятки тисяч нових підприємств в кордонах європи. Українці є білою расою, такими ж як і європейці. 

Зараз українцям в Європі продовжили термін перебування по програмі тимчасового захисту ще на один рік – до 4 березня 2028 року. І не тому, що в Європі так люблять українців, зауважує Смірнов. Європа має свої вигоди від українців. Наприклад, успіх Польщі, яка увійшла до двадцятки кращих економік світу, експерт пов'язує саме з міграцією українців.

Європа –  це континент, що старіє, і їй критично бракує робочої сили для підтримки високого рівня життя. Українці фактично формують кістяк «нової Європи», забезпечуючи життєдіяльність держав, де корінне населення не хоче виконувати певну роботу.

Експерт протиставляє українців мігрантам з країн Азії та Африки. Якщо останні, за його словами, часто стають тягарем для бюджету, претендуючи на соціальну допомогу, то українці активно працюють і наповнюють бюджети європейських країн.

Смірнов зазначає, що існує стратегічний інтерес у тому, щоб залишити освічених і працьовитих українців у Європі для підсилення власного потенціалу, водночас перетворюючи Україну на «буферну зону» або резервацію, яка прийматиме менш бажаних для ЄС мігрантів з Пакистану, Бангладеш чи Африки.

Європейські плани фінансування України (наприклад, Ukraine Facility) прямо чи опосередковано містять пункти про поповнення дефіциту кадрів в Україні за рахунок мігрантів, що дозволяє Європі утримувати українців у себе, пропонуючи натомість кошти на залучення сторонньої робочої сили в Україну.

Зараз уряд України планує спростити процедуру в'їзду для іноземних працівників. Не секрет, що до нас приїдуть мігранти з країн Азії та Африки, зокрема, Пакистану, Індії, Бангладеш, Кенії та Ефіопії. І це несе серйозні загрози для української нації та української національної ідентичності.

Смірнов наголошує, що політика залучення іноземної робочої сили йде врозріз із завданням розбудови української нації. Це може призвести до того, що українці перестануть бути титульною нацією на власній землі.

Чинна влада та європейські партнери зацікавлені у заміщенні українського населення, оскільки українці стають двигуном економіки в ЄС, а Україну планують перетворити на територію з дешевою робочою силою. 

За умови збереження нинішніх трендів (відтік українців за кордон і масове завезення мігрантів), через 10–20 років кількість корінного, державотворчого населення може скоротитися вдвічі, а в містах українці можуть опинитися в меншості.