Андрій із Роду Гарас:
Ігоре, як людина наприклад у 18 столітті чи в часи Русі могла досягти стану палінгенезії, якщо у неї не було Пшениці без куколю, Живого Слова?

Чи може бути, що розвинені духовні сутності чекали теперішнього часу щоб здійснити палінгенезію, коли відкрилося вікно можливостей?

Чи могли люди у минулі століття здійснити палінгенезію? Яким чином вони це робили і де брали знання?

Плюс ще одне: звідки переконаність що дух безсмертний і чи може дух втратити безсмертя? (Наприклад після ряду невдалих втілень, якщо людина не розвивається, а деградує?)

Тоді виникає питання: Де можна найти підтвердження існування в нас внутрішнього бога, звідки ми знаємо що цей дійсно так? Це мені потрібно для статті. Я виділив для себе кілька варіантів:

1. Євангеліє
2. Гермес Трісмегіст "Смарагда скрижаль"
3. Ніцше "Так казав Заратустра"
4. Чарльз Ганел "Майстер-ключ"
5. Ронда Берн "Секрет".
6. Григорій Сковорода

?

Так, кожна людина вже є потенційним ельфом. Питання в тому, за яких умов можливо реалізувати цей потенціал?

По-перше, духовна сутність має бути достатньо розвиненою (зрілою), щоб узяти під свій повний контроль психофізичну оболонку людини і стати надлюдиною (триплексом). Швидкість визрівання визначається кількістю та якістю земних втілень.

По-друге, якщо дух людини вже є зрілим (а тому зацікавився темою практичної палінгенезії), то йому потрібен імпульс до перетворення шляхом засвоєння вищих знань ("паравіди").

Частина нашої спільноти вже зацікавилась темою палінгнезії. Тому наша поточна робота полягає у здобутті згаданих знань. Ці знання ми можемо видобути передусім з Гіперборійської традиції та з власного духовного досвіду (тобто іззовні та зсередини).  Також треба бути відкритими до відповідної інформації з усіх доступних джерел – в Євангелії це називається "милосердям (до джерел)".         

Виходить що в певному сенсі ми вже є ельфами!

Бо якщо дух - безсмертний, він значить має доступ до божественної свідомості, яка його таким робить.

Втілюючись тут, цей духовний ельф уже діє в нас і прагне себе проявити.

Може саме тому Ісус називав апостолів світлосяйними, тобто ельфами, щоб нагадати їм що їхній дух уже є ельфійським.

Людина – це втілена в земному світі духовна сутність. В ході свого розвитку людина посилює зв'язок зі своїм духом і поступово переходить від стану гомо сімплекс до стану гомо дуплекс (стає виразно духовною істотою): "гобіт" → "гравець" → "арій". 

Духовна сутність людини є втіленою в духовному світі божественною сутністю. Тому говорять, що дух людини має в собі "іскру Божу" або ж "божественне ядро". Тобто кожен дух є носієм внутрішнього бога. З того, що духовні сутності є безсмертними, випливає, що під час перебування у світі духів вони вже мають більший чи менший доступ до своєї божественної свідомості.  

В ході реінкарнації духовна сутність розвиває свою божественну свідомість. Земні втілення необхідні духовній сутності для самопізнання та розширення своєї божественної свідомості. Реінкарнація – це механізм пізнання духом свого божественного мікрокосмосу. Кожне земне втілення – це духовний тренажер.

Коли дух втілюється в людське тіло, то він втрачає пам'ять про те, що він є втіленим духом. Це зроблено для того, щоб при входженні в нашу "земну гру" людина відчувала абсолютну реалістичність цієї гри і діяла максимально інтенсивно. Духовний досвід здобувається тільки тоді, коли гра відбувається по-справжньому (коли нема кнопки «поставити на паузу»).

В ході опанування фізичного світу людина поступово відновлює зв’язок зі своїм духом і здобуває свідомість того, що вона є втіленою духовною сутністю. Водночас її дух, пізнаючи себе, поступово відновлює зв’язок зі своїм внутрішнім богом.

Якщо на землю втілюється зріла духовна сутність, яка вже має достатньо надійний зв’язок зі своїм внутрішнім богом, то у неї з’являється бажання відновити божественну свідомість в умовах земної гри. Це проявляється в тому, що вона прагне стати вічно молодим ельфом. У сприятливих умовах земного втілення і при наявності знань про палінгенезію вона може відновити зв’язок зі своєю божественною сутністю і стати початковим гомо триплексом (ельфом).

Коротка відповідь на запитання цієї статті: Божественна сутність втілюється в земному світі разом з духовною сутністю, але людина спочатку отримує доступ до свого духу, і лише потім – до внутрішнього бога.