Леонід Українець обговорює життя Піфагораса (називаючи його так, дотримуючись грецької та англійської вимови, а не українізованого "Піфагор"), акцентуючи увагу на його сім'ї та близьких. Зокрема, розповідається про його дружину Теано, яка була його ученицею і після його смерті очолила піфагорійський орден. Також згадуються їхні діти: сини Арімнест і Телаугес, які згодом стали вчителями відомих філософів, та дочка Дамо, якій Піфагорас довірив свої рукописи. Текст підкреслює, що сім'я Піфагораса була прикладом для його ордену, а його дім називали "храмом Деметри".