– Яким чином ви плануєте збільшити кількість прихильників у другому турі?

– По-перше, завдяки тому, що до дільниць дійде значно більше українців, ніж у першому турі. Серед тих 10%, ми вважаємо, більше половини наших. Долю виборів в Україні вирішуватимуть усе-таки Центр, можливо, частина Сходу. На Півдні зростають можливості приєднання до нас політичних союзників. Головне, що нам тепер допомагає, – це інформаційний прорив, те, що Ющенко може розмовляти з усім українським народом.

– Кажуть, що останнім часом у таборі діючої влади почалися коливання: відомо, що яйця треба розкладати в різні кошики...

– Яйця – це взагалі тепер терористична зброя в Україні. Але ми теж володіємо інформацією, що в таборі влади нині розбрат. Здебільшого серед так званого донецького клану. Тому що цей клан зробив дуже велику ставку або мусив зробити ставку на свого кандидата. I зараз, коли стало зрозуміло, що не так усе просто та ясно, як обіцяли, там сильний розбрат.

– Як узагалі політики домовляються? Телефоном, приватні зустрічі: “Олеже, давай зустрінемося!” Так?

– Так. Щодня я маю приватні зустрічі, які для мене є дуже інформативними.

– Без піджака, без протоколів?

– І головне – без телефонів і без мікрофонів.

– Вони просто “здають” свого патрона?

– Знаєте, кожна дія має протидію. Вчора відбулося засідання Донецького та Луганського штабів, на яке запросили перших осіб. Перша вказівка штабу – максимально збільшити явку. Студентам сказали, що всі ті, хто навчається в Донецьку, Луганську, мають поїхати додому, взяти відкріпні талони і голосуватимуть так, як голосували в Сумах. Далі хтось сказав, що тепер ми не звертаємо уваги ні на кого, на міжнародних спостерігачів зокрема. Хтось із членів штабу “робко спросил”: “А если Леонид Данилович вмешается? – Не обращать внимания!” Нині в донецьких така настанова: у другому турі вони планують перемогти завдяки тому, що покажуть 100% явки. Ці 100% проголосують на користь свого кандидата і так доберуть ще якийсь мільйон голосів.

– У Януковича все організовує Віктор Медведчук. Його вважають дуже талановитим кризовим менеджером. Це справді так?

– Він непоганий менеджер, блискавично приймає рішення. Щоправда, все, що він робить, не на користь ні його партії, ні його друзям, ні українському народові. Але треба віддати належне: це людина, яка дуже талановито створює кризи. Принцип у нього дуже простий: спершу створює вам проблему, а згодом рятує вас від неї. Таким чином, ви йому зобов’язані. Це якщо дуже стисло.

– Хто є кризовим менеджером у штабі Ющенка?

– Складно сказати. Можливо, я теж належу до людей, які в критичний момент ухвалюють рішення. Принципова відмінність штабу Ющенка від штабу Януковича в тому, що в нас рішення ухвалюють колегіально. В нас є приблизно десяток людей, у колі яких усе обговорюємо. Ми практикуємо так звані мозкові штурми. Звичайно, є дуже делікатні або важливі питання, які вирішуємо безпосередньо з нашим лідером.

– Чи є у вас докази існування паралельного сервера ЦВК?

– Звичайно. Ми знаємо адресу, знаємо, як він діє, знаємо, хто ті люди, які працювали. Я можу знову ствердити, що в ніч виборів Медведчук, Тігіпко, Клюєв, Толстоухов працювали саме там.

– Але яка ваша протидія?

– Просто ми радимо не робити цього. Наступної виборчої ночі це не буде можливим.

Те, що діється, – це грубі кримінальні справи, і ніщо не зникає безслідно, навіть в електронному світі. Це максимум того, що я можу сказати. Знаєте, Україна славиться тим, що має одних із найкращих у світі програмістів. Чесні люди, які змушені бути свідками брудних операцій, мають свою позицію – ми бачимо це на кожному кроці. Схоже відбувається не лише там, а й в СБУ, МВС, в адміністрації президента Кучми.

– Ви можете ввести своїх спостерігачів у комп’ютерний центр ЦВК?

– Ні. Там стоять до зубів озброєні люди, які стрілятимуть, навіть якщо з’являться народні депутати. Ми це знаємо.

– Чи зміниться тактика протилежного табору в останні перед виборами дні?

– Вони використовують прогнозовану тактику: Янукович зібрав міністрів, губернаторів і пояснив, які треба робити висновки з першого туру. Текст приблизно такий: “Вы взяли деньги – ресурс – где результат?” І далі – його улюблені слова: руки повідриваю, ноги повикручую, шию зламаю... А, скажімо, дуже імпозантний двічі міністр оборони провів колегію Міністерства оборони, на якій довго розповідав, як було погано за Ющенка, як гарно за Януковича, а згодом сказав, що він особисто голосує за Януковича. І таким свинцевим поглядом на всіх подивився, що присутні зрозуміли: треба. Кірпа ще навіть до оголошення ЦВК просто всіх попередив. І так ця тема пройшла в кожному міністерстві. Якщо ви бачили програму дій провладного кандидата на другий тур, яку надрукували, здається, в “Українській правді”, там написано: мобілізувати роботу міністерських штабів. Тут уже Кримінальний кодекс просто ридає!

– Ви щойно з Москви – налагоджували мости з Росією?

– Ще досі взуття мокре від брудної Москва-ріки.

– Кажуть, що в руках провладного кандидата у президенти більш міцна “російська карта”: й обіцяне подвійне громадянство і спрощений перехід через кордон. Що обіцяєте ви?

– Те, що їм обіцяють нині, президент Кучма обіцяв давно. Зараз триває дуже цікава гра, яку коротко можна описати так. Коли росіянам немає що говорити, вони кажуть: “Ну, вы понимаете, мы поддерживаем Леонида Даниловича. И мы должны иметь дело с этим бандитом, на которого он пальцем указал. Но это не наш выбор, это выбор Леонида Даниловича”. Я пам’ятаю розмову з паном Волошиним, тоді головою їхньої адміністрації. У нього така позиція: “Ребята, мы всегда будем работать с властью. Вы победите – мы будем точно так работать с вами”. Моє нинішнє враження від Москви таке, що приблизно 70% політичної еліти Росії підтримує Ющенка. Багатьом із них він був невідомим і навіть не подобався. Тепер їм дуже незручно за ту незграбну поведінку, яку влада Росії проводить щодо Ющенка.

– Чи має Ющенко шанс стати президентом, хоча Путін висловив свою підтримку Януковичу? Це буде очевидною поразкою Путіна, а Росія не може дозволити кумирові схибити...

– Путіна тепер ставлять у дуже дивну ситуацію. В мене таке враження, що його, як колись цигани водили ведмедя селами, привезли на декілька днів у Київ. Це було дуже незграбно, і я гадаю, що багатьом росіянам стало незручно саме через це. Не знаю особистої позиції президента Путіна, але після першого туру ми почули чимало знакових заяв з вуст голови Ради нацбезпеки пана Іванова про те, що “Россия будет иметь дело с любым демократически избранным президентом”. Це буквально повторив Черномирдін, те ж саме сказав Прімаков. Загалом таке відчуття, ніби перший тур став холодним душем для багатьох, хто говорив, що “на кого укажет перстом Кучма и кого поддержит президент Путин, тот и будет президентом Украины”. Нині ситуація кардинально змінилася.

– Ви зустрічалися з Путіним?

– Ні. Йому доповіли люди, які зі мною зустрічалися. Просто цікаво, яким чином у них працює механізм корекції зовнішньої політики? З тим, що я говорив, погоджувалися партнери. До того ж, навіть із деяким акцентом вибачення, мовляв, це очевидні речі. В Україні є два кандидати, вони, умовно кажучи, мають рівні шанси на перемогу, але з якихось причин президент Путін вимовляв прізвище лише одного. Невже там не розуміють: якщо буде інший президент, то в Путіна буде дуже складний стартовий майданчик? Мені здається, що в адміністрації це чудово зрозуміли.

– Ви неодноразово наголошували на тому, що Ющенко спонукає до командної роботи. Як це відбувається?

– У нас зібралася команда, яка доволі фахово домовилась, як ми працюємо, в кого яка функція.

– Ви на кухні домовляєтеся?

– Ні, останній раз це було в офісі Ющенка. Я керівник цього офісу, там мій кабінет, кабінет Зінченка. Тобто такі розмови відбуваються регулярно. Насправді, звичайно, кожна структура розписує свої функції.

– Це все-таки рівень структур і розписаних у кабінетах функцій чи рівень людських стосунків?

– Як не дивно, для Ющенка існують люди, які є беззаперечними авторитетами в чомусь. Припустімо, чітко знаю, що в деяких речах я – номер один, безумовно, найбільший авторитет. Це специфічні речі, поєднані з моєю банківською, міжнародною діяльністю, якимись спільними темами. В інших питаннях він чітко знає, що є інша людина, яка навіть може бути формально не в нас, але для нього вона є авторитетом. І коли ухвалюємо якісь складні рішення, він заохочує мозкові штурми. Каже, мовляв, люди, ви там порадьтеся, прийдіть до мене з узгодженою позицією. Якщо позицію неможливо узгодити – тоді вже при ньому відбувається доведення до спільної думки – він це робить політично. Навіть якщо політичні сили кажуть, що ми ніколи не сидітимемо за столом разом, то Ющенко – це та людина, яка поєднує те, що теоретично не поєднується.

– А чому ж кажуть, що до нього не можна потрапити? Що він не дослухається до чужої думки?

– Потрапити до нього складно лише тому, що в нас нині кількість людей, які знають, як рятувати Україну, перевищує кількість українців, які живуть у державі. Й усі бажають зустрічі з ним напряму. Це для мене дивно. Я, наприклад, теж став неввічливим: якщо впродовж 30 секунд не почув суті, то відмовляюся від подальшої розмови. Просто ми дуже цінуємо час. У нас його зараз обмаль, і реальне, те, що можна зробити, ми занотовуємо. Але якщо є просто фантазія, навіть дуже багата, повірте, немає часу вислуховувати.

– Опозиція для влади – наче червона ганчірка. Хоча тепер помаранчева... До речі, кому спала на гадку ця геніальна ідея? Теж мозковий штурм?

– Частково так. Я точно знаю, що на моїх очах Ющенко намалював емблему “Нашої України”, оце сонечко – його. Я був свідком, як уночі він робив ескізи. Він любить символи, Ющенко – символіст. І дуже добре відчуває кольори. Ключове слово – це теплий колір. Теплого кольору в Україні немає, жодна політична сила його не використовує. І пішло – теплий колір, тепла енергія, випромінює тепло, помітний, об’єднавчий колір...

– Уявімо, що ми розмовляємо в цій студії у листопаді 2005 року. Намалюйте картину – що відбувається в Україні?

– Україна змінила свою репутацію. У Європі її сприймають як європейську державу. В Україну прийде надзвичайно великий потік інвестицій – ми про це чули на кожній зустрічі від директорів найбільших у світі компаній. Українець пишатиметься тим, що він – українець, він не матиме тих візових проблем, які є сьогодні. Ми будемо членами Європейської Спільноти. Росіяни ставитимуться до нас зовсім по-іншому. Ми вибудуємо вигідні для росіян економічні стосунки. В Україні забудуть, що таке приватизація з-під столу. Мені сподобалося те, що Мороз сказав на мітингу: українці зможуть бачити свого президента живим і тверезим на масових мітингах. Загалом, президент в Україні має бути доступним не через кордон служби безпеки, він має бути людиною, яка спілкується з народом. В Україні буде влада, якої не боятимуться. Не буде міліції, яка нині перекриває вулиці. Але головне – українці пишатимуться тим, що вони – українці.

--------------------------
Розмовляла Вероніка Маковій, медіа-центр “Розмай”, спеціально для “Львівської газети”