Іноді, перебираючи написане роки тому, ми знаходимо щось, що не втратило своєї актуальності й по сьогодні. Власне, саме так вийшло і з поданим нижче текстом.

Любити – це не значить мати або брати щось для себе в одноосібне користування. Це, навпаки, - з терену віддавати.

Любити – це творити навколо себе світлове коло, в якому буде комфортно усім. Це, власне, і є сонячність любові.

Треба усвідомити, що любов – це творення прекрасного у безмежності свого простору, в якому немає і не може бути думки про якесь привласнення. Тому що любов – це вищий прояв необмеженої божественної свободи. І тоді, коли ми часто бачимо подружжя, в яких кожен з двох намагається будь-яким чином (ревнощами, обов’язком, дітьми, матеріальними чинниками тощо) прив`язати до себе іншого, це жодного стосунку ні до любові, ні до кохання не має. Це лише рознузданість власних его.

Справжнє ж кохання – це Синя Птаха, яку не можна упіймати, але якщо вона присяде на твоє плече, зрозумій, що це означає. Навчися літати разом з нею! Розширюй своє коло любові якнайширше, приймай у нього все більше й більше ближніх і дальніх. Адже любов – це божественний прояв, його треба плекати, як улюблену дитину, і ділитися з оточуючими  благом дару цієї найвищої космічної вібрації, дати їм можливість бути співпричетними до цього потоку.

Як це може виглядати в буденному житті? Доля дає нам змогу роздавати свої кармічні борги, розв’язувати доленосні вузли з різними людьми. І з цієї причини часто буває так, що протягом життя хтось може неодноразово одружуватись чи виходити заміж. І чомусь попередній партнер по життю зараховується по завершенні шлюбних стосунків, в гіршому випадку, в стан ворогів, у кращому -  в розряд відпрацьованого матералу. І навіть згадка губиться про те, що це ж та сама людина, яка  ще не так давно називалася коханою! Ми безжально знімаємо з  неї те чудове ошатне вбрання, яким наділяли в любові, нищимо світло почуття, а разом з ним і себе. А що б у цьому випадку порадила брахманська мудрість?

В чому ж полягає внутрішня і, не побоїмося так сказати, духовна робота? А в тому, щоб не викреслювати з свого кола екс-коханих, бо ніякого “екс-”бути не може. Коло Любові безмежне, воно вміщає всіх, а любити,  бути вдячними тим, хто вже сьогодні йде з вашого життя, - це вища  мудрість. Не треба зупиняти колобіг любові, адже форм її існування безліч! Можна розлучитися з людиною, але зберігати до неї вдячне світле почуття – адже певний період життя вона була вчителем і давала певні уроки, хай навіть їх засвоєння відбувалось через гіркоту й розчарування. Піднятися над видимими речами і проникнути в глибину причин-наслідків, - для цього треба чистота свідомості. А це робота, безперервна робота! І цьому треба навчати своїх дітей. Тільки тоді ми створимо щасливе суспільство, коли в ньому буде багато щасливих людей. А починати, як завжди, треба з себе.