Аудіоверсія: Циклічний час: від одноразового мислення до вічного оновлення

Уявлення про хід життя перебуває між двома крайніми позиціями. З одного боку, все відбувається «по замкненому колу», з постійними повтореннями і поверненнями, занепадами і відродженнями. З протилежного боку, розвиток відбувається лінійно від А до Я, без жодних повторів, відповідно всі події та ситуації – унікальні.

У реальності відбувається поєднання обох моделей, що дає уявлення про розвиток по спіралі. Згідно з ним, всі події унікальні, проте є багато архетипових ситуацій або схем, які мають тенденцію повторюватися. Наприклад, такими циклічно повторюваними ситуаціями є:

• весна, літо, осінь, зима,
• ранок, день, вечір, ніч,
• народження, розквіт, занепад, смерть,
• дихання, пульс, напруження і розслаблення м’язів.

Скажімо, кожний ранок людського життя унікальний, проте це однозначно ранок, а не день і не вечір.

Уявлення про час, в якому повторюваність фундаментально впливає на життя, називають «циклічним часом». Йдеться про визнання факту, що ми живемо у світі циклічних процесів, які на нас суттєво впливають, відтак їх треба пізнавати, враховувати і використовувати. Очевидно, що циклічний час найбільше притаманний землеробським культурам, саме існування яких визначається правильною взаємодією з природними циклами.

Якщо ж циклічні процеси розглядаються як щось несуттєве, то таке сприйняття розвитку називається лінійним (векторним) часом. Він властивий культурам, більше чи менше відірваним від природної циклічності. Вважається, що лінійне мислення виникло у семітських кочових племен, які сприймали час у прив’язці до просторового переміщення. Лінійний час найбільше утвердився в мисленні давніх іудеїв, відтак став фундаментом іудохристиянського світовідчуття. Боротьба іудохристиянської церкви з язичницькими (тобто народними) обрядами – це боротьба лінійного часу проти циклічного.

Циклічний і лінійний час – це не два рівноправні погляди на життя. Вони співвідносяться як теза і антитеза. Циклічний час відповідає природі Всесвіту, натомість лінійний час – це світоглядне збочення.  

Перемога лінійного часовідчуття відбулася з переходом людства до індустріальної формації. Згідно з дослідженнями видатного футуролога Елвіна Тоффлера, «уявлення про те, що час лінійний, так глибоко увійшло в нашу свідомість, що важко осмислити будь-яку альтернативу. Але багато доіндустріальних суспільств навіть сьогодні сприймають час як коло, а не як пряму лінію. Від індіанців майя до буддистів та індусів існувало уявлення, що час колоподібний і повторюється, тобто історія повторювалася безконечно, а життя, можливо, теж повторюється через перевтілення.

Протягом усього середньовічного періоду циклічні й лінійні поняття часу були в конфлікті. Лінійне поняття заохочувалося класом торговців і розвитком грошової економіки. Тому що, поки влада була зосереджена у власників землі, існувало відчуття, що часу багато, й він асоціювався з незмінним циклом ґрунту» (Елвін Тоффлер. «Третя Хвиля», 1980).

Згідно з принципом протилежності, постіндустріальна формація заперечить лінійний час, а згідно з принципом подібності, відбудеться часткове повернення до циклічного часу.

Що це нам дасть практично?

По-перше, зміниться ставлення до історії. Для індустріальної формації історія не актуальна, адже ми щоразу живемо в нових і неповторних обставинах. Тому з історією можна робити що завгодно, зокрема, сміло її підганяти під потреби поточної пропаганди. Для постіндустріальної формації історія – це актуальне знання про те, як правильно діяти у відповідних архетипових обставинах. Тому історія досліджується об’єктивно, адже практичний сенс має тільки реальна історія, в тому числі історія розвитку наук і технологій. Все, що відбувалося в минулому, у постіндастріалі сприймається як свого роду діючий прототип для творення майбутнього.

По-друге, відбудеться повернення до дружніх стосунків із Всесвітом, життя якого має виразно циклічну природу. Тому постіндустріальне мислення однозначно є екологічним мисленням. Циклічний час заохочуватиме людину уважніше прислухатися до життя, краще розуміти себе і своїх ближніх. Людина відчуватиме себе впевненіше, адже звільниться від постійного стресу «нестачі часу». Виявиться, що часу досить, але він потребує правильної організації за допомогою циклічного підходу, адже «часове коло» має свою структуру і чіткий порядок.

По-третє, саме в циклічному часі закладена ідея постійного оновлення – на відміну від «лінійного» одноразового використання. Ця ідея пронизує усю ритмічність нашого життя. Ранкове пробудження – це оновлення і воскресіння після сну – «малої смерті». Весна і нове календарне коло починається після зимового очищення – великого посту (лат. «фебруаріс» означає «очищення», «просвітлення», гелл. «феб» – осяйний). День народження людини – це свято її персонального оновлення-перенародження. Місячний 19-річний «Метонів цикл» є циклом оновлення свідомості. 28-річний сонячний цикл є циклом оновлення Сонця (через 28 років дні тижня мають ті ж самі числа). 532-річний сонячно-місячний цикл є циклом оновлення народів. І так далі.

Постіндустріальна людина починає мислити категоріями періодичного прибирання, очищення, відновлення, воскресіння. Таке мислення вмикає природний механізм психофізичного оновлення. Його правильне використання спочатку веде до активного довголіття, а згодом – до уявного, умовного і повного безсмертя.

Оновлюємось!

Image

Гурт Wardruna (Норвегія) - Algir (Альгіз - руна святості)