Повністю ця праця опублікована ТУТ. Якась юридична казуїстика. Що зрозуміло, то це те, що нинішня держава не має цілісного правого поля, це мішанина суперечливих речей. Але якщо ця тема виринула, то треба з нею розібратися. Хтось може зрозуміло пояснити, в чому ідея цієї ініціативи?

Які права втратять українці після змін 140-143 ст. Конституції України "...Адміністрація Президента намагається кулуарно, уникаючи публічних обговорень, проштовхнути зміни до Конституції України. Чинна редакція основного закону дає величезні можливості для здійснення народовладдя через територіальні громади – об’єднання жителів сіл, селищ та міст. У пропонованій редакції права територіальних громад та і саме поняття територіальних громад вилучається. В народу намагаються забрати право на самоуправління. Подивімося на пропоновані зміни до статей 140-143 (порівняльна таблиця)..." Вірно наголосив Ігор Каганець - "Час працює проти нас".

При створені держави були взяті якісь зобов'язання перед всесвітньою спільнотою .Тому у нас є права не гірши ніж у розвинутих країнах,можливо і кращі.Плутанина знакає коли взяти досвід формування тер. громад Польщі ,Чехословакії...Крім цього ,я так зрозумів ,що державні органи не були створені.Тому всякі маніпуляції нинешніх "геніїв"від влади не законні і підлягають покаранню. Конституцію не може змінити ніхто бо ми досі знаходимось у 1991 році.З перегляду праць і практичних дій активістів я зробив виснвок в тому ,що без створення тер. громад з оформленням громадяннами публічної власності немає нічого ні економіки ,ні власників,ні влади.У демократичних країнах відштовхуються саме від тер. громад публічної власності.Нам випала велика нагода стати власником всього просто офрмивши на себе як громадянина національної держави національне багацтво(якщо народ всіх національностей то і повинна бути графа у паспорті - національність).Супер можливості. Звістно алігархат і всі їхні бізнес структури це не визнають але визнає міжнародний суд і міжнародна спільнота бо саме за такими правилами вони живуть. На мій не юридичний погляд Білоцерківська Римма дослідила це питання краще ніж тих кого я бачив і чув.Крім того вона провела перевірку тих органів влади і преконалась у фальсіфікації всієї системи алігархами і їх слугами. Нас банально кинули.

Ті хто робив фальсіфікацію Євангелія за тим же принципом зробив фальсіфікацію держави.

Стаття лівувата) Про державу, як юридичну особу зараз не скажу треба подивитись міжнародне право. Твердження про те, що органи самоврядування в тч.ч ТГ не є юридичними особами не відповідає ст.81 ЦК України де передбачено: 1. Юридична особа може бути створена шляхом об'єднання осіб та (або) майна. 2. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Пункт 3 даної статті опубліковано в статті) і взагалі правові норми в статті підтасовані бо норму стосовно предмету статті ст.81 свідомо подано неповністю, а зате є багато інших.

Не знаю з якої сторони але мені дуже здається що в статті прикрито надзвичайно важливе питання, справа в тому, що питання права власності людей державою постійно ущімлюється, а право власності юридичних осіб захищається, візьмем для порівняння податкове навантаження - не говорячи про податок на нерухомість і пенсійний, бути платником ПДВ в окремих випадках вигідніше ніж платити як громадяни і одночасно не бути його платником (тобто не отримувати на відшкодування) . [b]Вкажіть джерело статті[/b] !!!!

Все надзвичайно просто.Доки немає громадян як бублічних власників нац. багацтва немає ТГ з правом публічної власності.Тер. громади створюються банальним голосуванням з результатом на користь створення 50% +1 голос.Далі, саме ТГ в статусі ТГ публічної власності ( а не так як зараз ТГ-люди які проживають на території а де власність?) і створюють оте самоврядування і володарюють самі або через представників.Цього не було зроблено тому у "влади " немає жодних юридично вірних документів на всі органи влади.Те що є - бізнес структури.Оце і є фальсфікація держави. Конституція на нашому боці.Слідучи логіці ,що весь бруд має вилізти щоб ми його побачили ми маємо виконати вимоги Конституції.Такий крок нам дасть вирішення проблеми у сфері грошей і ресурсів. Міжнародний фонд комусь платив,ресурси хтось використовував ,ваучери хтось сфальсіфікував,кредити хтось наьрав... Тобто саме такий шлях нам дозволить (після міжнародних розборок) вийти сухими з води , очищенними з визначенними злодіями.Закривши цей процес заснуванням нової не очистившись від лайна маємо великі проблеми з міжнародним лайном яке захоче повісити на нас свої гріхи.Звістно якщо не трапиться щось надзвичайне.

До речі, Коли створювали списки публічних власників нац. багацтва в містах і селах виявлялись "мертві душі".Це означає ,що голосування за системою бізнес структур не відображає істинної картини. Тому то "влада" завжди виграє підставивши де потрібно "мертві душі".

Збірка законодавчиз актів без реклами. Д Е К Л А Р А Ц І Я ПРО ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ УКРАЇНИ Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, П Р О Г О Л О Ш У Є II. НАРОДОВЛАДДЯ Громадяни Республіки всіх національностей становлять народ України. Народ України є єдиним джерелом державної влади в Республіці. Повновладдя народу України реалізується на основі Конституції Республіки як безпосередньо, так і через народних депутатів, обраних до Верховної і місцевих Рад Української РСР. Від імені всього народу може виступати виключно Верховна Рада Української РСР. Жодна політична партія, громадська організація, інше угруповання чи окрема особа не можуть виступати від імені всього народу України. ДЕКЛАРАЦІЯ Є ОСНОВОЮ ДЛЯ НОВОЇ КОНСТИТУЦІЇ, ЗАКОНІВ УКРАЇНИ ДЕКЛАРАЦІЯ про державний суверенітет України VI. ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ Українська РСР самостійно визначає свій економічний статус і закріплює його в законах. Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України. Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян. Українська РСР має право на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема в загальносоюзних алмазному та валютному фондах і золотому запасі, яка створена завдяки зусиллям народу Республіки. Вирішення питань загальносоюзної власності (спільної власності всіх республік) здійснюється на договірній основі між республіками - суб'єктами цієї власності. Підприємства, установи, організації та об'єкти інших держав і їхніх громадян, міжнародних організацій можуть розміщуватись на території Української РСР та використовувати природні ресурси України згідно з законами Української РСР. Українська РСР самостійно створює банкову (включаючи зовнішньоекономічний банк), цінову, фінансову, митну, податкову системи, формує державний бюджет, а при необхідності впроваджує свою грошову одиницю. Вищою кредитною установою Української РСР є національний Банк України, підзвітний Верховній Раді Української РСР. Підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території Української РСР, вносять плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень, а також сплачують податки до місцевих бюджетів. Українська РСР забезпечує захист всіх форм власності. Декларація про державний суверенітет України http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/55-12 Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР - 1990р. http://zakon.nau.ua/doc/?code=404-12 К О Н С Т И Т У Ц І Я (Основний Закон) України - УРСР http://gska2.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1978-plus.html А К Т ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, - продовжуючи тисячолітню традицію державотворення на Україні, - виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, - здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки Урочисто п р о г о л о ш у є н е з а л е ж н і с т ь У к р а ї н и та створення самостійної української держави - УКРАЇНИ. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення. 24 серпня 1991 року ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ Про проголошення незалежності України http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1427-12 ПОСТАНОВА Верховної Ради України Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 1. Загальні збори громадян (далі - збори) скликаються за місцем проживання громадян (села, селища, мікрорайону, житлового комплексу, вулиці, кварталу, будинку та іншого територіального утворення) для обговорення найважливіших питань місцевого життя. Стаття 2. У роботі зборів мають право брати участь громадяни, які досягли 18 років і постійно проживають на відповідній території. У зборах не беруть участі психічно хворі громадяни, визнані судом недієздатними, особи, яких тримають в місцях позбавлення волі, а також особи, які знаходяться за рішенням суду в місцях примусового лікування. У роботі зборів можуть брати участь депутати Рад народних депутатів, представники державних органів, трудових колективів, об'єднань громадян. Стаття 3. Збори скликаються в міру необхідності, але не менш як один раз на рік і є правомочними за наявності на них більше половини громадян, які проживають на відповідній території і мають право брати участь у зборах, а в разі скликання зборів (конференції) представників громадян - не менш як двох третин представників відповідних територіальних утворень. II. КОМПЕТЕНЦІЯ ЗБОРІВ Стаття 6. До компетенції зборів належить: 1) розгляд будь-яких питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, в межах Конституції і законів України, внесення пропозицій відповідним органам і організаціям; 2) обговорення проектів рішень місцевих Рад народних депутатів та їх органів з важливих питань місцевого життя; 3) внесення пропозицій з питань порядку денного сесій Рад народних депутатів та їх органів; 4) заслуховування інформацій голів Рад, керівників їх органів, звітів керівників підприємств, установ і організацій, що належать до комунальної власності відповідних адміністративно-територіальних одиниць, в разі необхідності - порушення перед відповідною Радою народних депутатів питання про притягнення окремих посадових осіб до відповідальності; 5) інформування населення про прийняті Радами та їх виконавчими органами рішення, хід їх виконання, про закони України, укази Президента України, інші акти органів законодавчої і виконавчої влади з питань, що зачіпають інтереси громадян; 6) обрання громадських комітетів і рад самоврядування; затвердження їх статутів (положень), внесення змін і доповнень до них, вирішення питань про дострокове припинення повноважень (розпуск) органів територіальної самоорганізації громадян, а також про відставку окремих їх членів; 7) встановлення структури, штатів, затвердження витрат на утримання створюваних зборами органів та умов оплати праці їх працівників; 8) надання згоди на включення до складу місцевого господарства об'єктів, які створені в результаті трудової участі громадян або придбані на їх добровільні внески, на продаж або безоплатну передачу цих майнових об'єктів іншим суб'єктам власності; 9) внесення пропозицій щодо передачі або продажу в комунальну власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць підприємств, організацій, їх структурних підрозділів та інших об'єктів, що належать до державної та інших форм власності, якщо вони мають особливо важливе значення для забезпечення комунально-побутових і соціально-культурних потреб населення даної території, функціонування місцевого господарства; 10) вирішення питань щодо об'єднання коштів населення, а також за згодою підприємств, організацій і установ, які не входять до складу місцевого господарства, їх коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об'єктів соціальної і виробничої інфраструктури, благоустрій населених пунктів, на заходи по охороні навколишнього природного середовища; внесення відповідних пропозицій з цих питань місцевим Радам та їх виконавчим органам; 11) розгляд питань про подання допомоги інвалідам, ветеранам війни і праці, одиноким престарілим громадянам, багатодітним сім'ям та іншим категоріям громадян; внесення відповідних пропозицій на розгляд місцевих Рад та їх органів; 12) внесення пропозицій щодо встановлення Радами місцевих податків і зборів, оголошення місцевих добровільних позик; 13) розгляд питань про найменування, перейменування населених пунктів, вулиць, перепідпорядкування сіл, селищ; внесення відповідних пропозицій з цих питань; 14) обговорення питань, пов'язаних із залученням населення до ліквідації наслідків аварій і стихійного лиха, сприянням Радам, державним органам у проведенні робіт по ліквідації наслідків аварій; заслуховування інформацій виконавчих органів місцевих Рад про екологічно небезпечні аварії та ситуації і стан навколишнього природного середовища, а також про заходи, що вживаються з метою його поліпшення; 15) обговорення поведінки осіб, які порушують громадський порядок, внесення подання до державних і громадських органів про притягнення цих осіб до відповідальності; 16) обговорення інших питань, що зачіпають інтереси населення відповідної території. Стаття 7. Збори мають право звертатися з пропозиціями до відповідних Рад, державних органів, інших органів місцевого і регіонального самоврядування, керівників підприємств, організацій і установ, які зобов'язані розглянути ці пропозиції та інформувати у місячний строк про результати розгляду осіб або органи, за рішенням яких було скликано збори. III. ПОРЯДОК СКЛИКАННЯ І ПРОВЕДЕННЯ ЗБОРІВ Стаття 8. Збори скликаються головою Ради або її виконавчим органом, громадськими комітетами і радами самоврядування. Збори скликаються за пропозицією не менш як третини від загальної кількості громадян, які проживають у відповідному територіальному утворенні, депутатів Ради, членів постійної комісії, депутатської групи, трудового колективу, об'єднання громадян. У випадках, коли скликання зборів пов'язане з певними організаційними складнощами, можуть скликатися збори (конференції) представників громадян населених пунктів, мікрорайонів, житлових комплексів, вулиць, кварталів, будинків та інших територіальних утворень. Норми представництва на них визначаються відповідною Радою, її виконавчим органом або органом територіальної самоорганізації громадян. Представники громадян для участі в зборах (конференції) обираються зборами відповідних територіальних утворень або визначаються органами територіальної самоорганізації громадян (громадськими комітетами і радами мікрорайонів, житлових комплексів, сільськими, селищними, вуличними, квартальними, домовими комітетами). У разі, коли збори скликаються органами територіальної самоорганізації громадян, вони повідомляють про це відповідну Раду або її виконавчий орган. Місцеві Ради та їх виконавчі органи сприяють громадським комітетам і радам самоврядування у підготовці і проведенні зборів, надають їм необхідні приміщення. Стаття 9. Рішення про скликання зборів доводиться до відома громадян, які проживають на відповідній території, не пізніш як за 7 днів до їх проведення з зазначенням часу скликання, місця проведення зборів, питань, які передбачається внести на їх обговорення. У випадках особливої необхідності населенню повідомляється про скликання зборів в день їх проведення. Стаття 10. Збори відкриває і веде голова відповідної Ради або його заступник, а в разі коли збори скликано за рішенням відповідного органу територіальної самоорганізації громадян, - керівник цього органу. Для ведення протоколу зборів обирається секретар зборів. Для ведення зборів може обиратися президія зборів. Збори можуть обирати також лічильну комісію. Порядок денний і порядок роботи зборів затверджується зборами. Стаття 11. З розглянутих питань збори приймають рішення. Рішення зборів приймаються більшістю голосів громадян, які присутні на зборах, відкритим або таємним голосуванням. Рішення зборів підписуються головою і секретарем зборів. Стаття 12. За результатами зборів складається протокол, який підписується головою і секретарем зборів. До протоколу зборів (конференції) додаються матеріали реєстрації їх учасників (список громадян, які були присутніми на зборах, із зазначенням місця їх проживання або список представників громадян відповідних територіальних утворень, а також рішення органів територіальної самоорганізації громадян про делегування своїх представників для участі в конференції). IV. ЗАКЛЮЧНІ ПОЛОЖЕННЯ Стаття 15. На загальних зборах в порядку, передбаченому цим Положенням, з додержанням вимог відповідних законодавчих актів України можуть також розглядатися питання: а) про висування претендентів на кандидата в Президенти України, кандидатів у народні депутати України і депутати місцевих Рад, на голів Рад, представників до складу виборчих комісій по виборах Президента України, народних депутатів України і депутатів місцевих Рад, з всеукраїнського та місцевих референдумів, представників (спостерігачів) для здійснення нагляду за ходом виборчої кампанії та референдумів; б) про відкликання народних депутатів України та депутатів місцевих Рад; в) про внесення на розгляд відповідних місцевих Рад пропозицій про проведення місцевого референдуму; г) про утворення ініціативних груп всеукраїнського і місцевих референдумів. Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3748-12 КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ Загальні засади Стаття 5. Україна є республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. {ОФІЦІЙНЕ ТЛУМАЧЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ЧАСТИНИ ДРУГОЇ СТАТТІ 5 ДИВ. В РІШЕННЯХ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ №6-РП/2005 ВІД 05.10.2005, №6-РП/2008 ВІД 16.04.2008} Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. {ОФІЦІЙНЕ ТЛУМАЧЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ЧАСТИНИ ТРЕТЬОЇ СТАТТІ 5 ДИВ. В РІШЕННЯХ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ №6-РП/2005 ВІД 05.10.2005, №6-РП/2008 ВІД 16.04.2008} Ніхто не може узурпувати державну владу. {ОФІЦІЙНЕ ТЛУМАЧЕННЯ ПОЛОЖЕННЯ ЧАСТИНИ ЧЕТВЕРТОЇ СТАТТІ 5 ДИВ. В РІШЕННІ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ №6-РП/2005 ВІД 05.10.2005} Стаття 7. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Стаття 14. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Стаття 95. Бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами. Територіальний устрій України Стаття 132.Територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Стаття 133. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. {Офіційне тлумачення частини першої статті 133 див. в Рішенні Конституційного Суду №11-рп/2001 від 13.07.2001} МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі визначаються окремими законами України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад. Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна. Стаття 141. До складу сільської, селищної, міської, районної, обласної ради входять депутати, які обираються жителями села, селища, міста, району, області на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Строк повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, депутати якої обрані на чергових виборах, становить п’ять років. Припинення повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної ради має наслідком припинення повноважень депутатів відповідної ради. {ЧАСТИНА ПЕРША СТАТТІ 141 В РЕДАКЦІЇ ЗАКОНУ УКРАЇНИ ВІД 1 ЛЮТОГО 2011 РОКУ №2952-VI Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права обирають шляхом таємного голосування відповідно сільського, селищного, міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Строк повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на чергових виборах, становить п’ять років. {ЧАСТИНА ДРУГА СТАТТІ 141 В РЕДАКЦІЇ ЗАКОНУ УКРАЇНИ ВІД 1 ЛЮТОГО 2011 РОКУ №2952-VI} Чергові вибори сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, сільських, селищних, міських голів відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень відповідної ради чи відповідного голови, обраних на чергових виборах.{СТАТТЮ 141 ДОПОВНЕНО НОВОЮ ЧАСТИНОЮ ЗГІДНО З ЗАКОНОМ УКРАЇНИ ВІД 1 ЛЮТОГО 2011 РОКУ №2952-VI Статус голів, депутатів і виконавчих органів ради та їхні повноваження, порядок утворення, реорганізації, ліквідації визначаються законом. Голова районної та голова обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради. Стаття 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах об'єкти комунальної власності, а також кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, організацій і установ, створювати для цього відповідні органи і служби. Держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою. Стаття 143. Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Держава фінансує здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету у встановленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади. ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ 8. Сільські, селищні, міські ради та голови цих рад після набуття чинності Конституцією України здійснюють визначені нею повноваження до обрання нового складу цих рад у березні 1998 року. Районні та обласні ради , обрані до набуття чинності цією Конституцією , здійснюють визначені нею повноваження до сформування нового складу цих рад відповідно до Конституції України. Районні в містах ради та голови цих рад після набуття чинності цією Конституцією здійснюють свої повноваження відповідно до закону. ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ місцевого самоврядування ПРЕАМБУЛА п.8 ч.1 стверджуючи, що з цього випливає необхідність існування територіальних громад ( локальних влад) , які мають створені на демократичній основі директивні органи і широку автономію щодо своїх функцій, шляхи і засоби здійснення цих функцій, а також ресурси, необхідні для їх виконання, ЧАСТИНА I Стаття 2 Конституційна та правова основа місцевого самоврядування Принцип місцевого самоврядування визнається в національному законодавстві і, у міру можливості, в конституції, статуті . Стаття 3 Концепція місцевого самоврядування 1. Місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення. 2. Це право здійснюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таємним голосуванням на основі прямого, рівного, загального виборчого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи. Це положення ніяким чином не заважає використанню зборів громадян, референдумів або будь-якої іншої форми прямої участі громадян, якщо це дозволяється законом. Стаття 6 Відповідні адміністративні структури і ресурси для виконання територіальними громадами ( локальними владами) їхніх завдань 1. Без шкоди для більш загальних законодавчих положень територіальні громади( локальні влади) мають можливість визначати свої власні внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного управління. 2. Умови служби місцевих державних службовців повинні дозволяти добір висококваліфікованого персоналу з урахуванням особистих якостей та компетентності; для цього забезпечуються належні можливості професійної підготовки, винагороди та просування по службі. «Европейская хартия местного самоуправления» (ст. 3,4,6.) http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_036 ГРАЖДАНСКОЕ ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВО УКРАИНЫ Статья 2. Участники гражданских отношений 1. Участниками гражданских отношений являются физические лица и юридические лица (далее - лица). 2. Участниками гражданских отношений являются: государство Украина, Автономная Республика Крым, территориальные общины, иностранные государства и прочие субъекты публичного права. Статья 3. Общие принципы гражданского законодательства 1. Общими принципами гражданского законодательства являются: 1. недопустимость своевольного вмешательства в сферу личной жизни человека; 2. недопустимость лишения права собственности, кроме случаев, установленных Конституцией Украины и законом; 3. свобода договора; 4. свобода предпринимательской деятельности, которая не запрещена законом; 5. судебная защита гражданских прав и интересов; 6. справедливость, добросовестность и разумность. Статья 4. Акты гражданского законодательства Украины 1. Основу гражданского законодательства Украины составляет Конституция Украины. 2. Основным актом гражданского законодательства Украины является Гражданский кодекс Украины. Актами гражданского законодательства являются также другие законы Украины, которые принимаются согласно Конституции Украины и этого Кодекса (далее - закон). Если субъект права законодательной инициативы подал в Верховный Совет Украины проект закона, который регулирует гражданские отношения иначе, чем этот Кодекс, он обязан одновременно подать проект закона о внесении изменений в Гражданский кодекс Украины. Поданный законопроект рассматривается Верховным Советом Украины одновременно с соответствующим проектом закона о внесении изменений в Гражданский кодекс Украины. ГЛАВА 7 - ГРАЖДАНСКОГО КОДЕКСА ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ О ЮРИДИЧЕСКОМ ЛИЦЕ СТАТЬЯ 80. ПОНЯТИЕ ЮРИДИЧЕСКОГО ЛИЦА 1. Юридическим лицом является организация, созданная и зарегистрированная в установленном законом порядке. Юридическое лицо наделяется гражданской правоспособностью и дееспособностью, может быть истцом и ответчиком в суде. СТАТЬЯ 81. ВИДЫ ЮРИДИЧЕСКИХ ЛИЦ 1. Юридическое лицо может быть создано путем объединения лиц и (или) имущества. 2. Юридические лица, в зависимости от порядка их создания, делятся на юридические лица частного права и юридические лица публичного права. Юридическое лицо частного права создается на основании учредительных документов согласно статье 87 Гражданского кодекса Украины. Юридическое лицо публичного права создается распорядительным актом Президента Украины, органа государственной власти, органа власти Автономной Республики Крым или органа местного самоуправления. 3. Этим Кодексом устанавливаются порядок создания, организационно-правовой формы, правовой статус юридических лиц частного права. Порядок образования и правовой статус юридических лиц публичного права устанавливаются Конституцией Украины и законом. СТАТЬЯ 89. ГОСУДАРСТВЕННАЯ РЕГИСТРАЦИЯ ЮРИДИЧЕСКОГО ЛИЦА 1. Юридическое лицо подлежит государственной регистрации в порядке, установленном законом. Данные государственной регистрации включаются в единый государственный реестр, открытый для общего ознакомления. 2. Нарушение установленного законом порядка создания юридического лица или несоответствие его учредительных документов закону является основанием для отказа в государственной регистрации юридического лица. Отказ в государственной регистрации по другим мотивам (нецелесообразность и т.п.) не допускается. 3. Отказ в государственной регистрации , а также промедление с ее осуществлением могут быть обжалованы в суде. 4. В единый государственный реестр вносятся сведения об организационно-правовой форме юридического лица, его наименование, местонахождение, органы управления, филиалы и представительства, цель учреждения, а также другие сведения, установленные законом. 5. Изменения в учредительных документах юридического лица, которые касаются ведомостей, включенных в единый государственный реестр, вступают в силу для третьих лиц со дня их государственной регистрации. Юридические лица и их участники не имеют права ссылаться на отсутствие государственной регистрации таких изменений в отношениях с третьими лицами, которые действовали с учетом этих изменений. СТАТЬЯ 90. НАИМЕНОВАНИЕ ЮРИДИЧЕСКОГО ЛИЦА 1. Юридическое лицо должно иметь свое наименование, которое содержит информацию про его организационно-правовую форму. Наименование учреждения должно содержать информацию о характере его деятельности. Юридическое лицо может иметь кроме полного наименования сокращенное наименование. 2. Юридическое лицо, которое является предпринимательским обществом, может иметь коммерческое (фирменное) наименование. Коммерческое (фирменное) наименование юридического лица может быть зарегистрировано в порядке, установленном законом. 3. Наименование юридического лица указывается в его учредительных документах и вносится в единый государственный реестр. 4. В случае изменения своего наименования юридическое лицо кроме выполнения других требований, установленных законом, обязано поместить объявления об этом в печатных средствах массовой информации, в которых публикуются ведомости о государственной регистрации юридического лица, и сообщить об этом всем лицам, с которыми оно находится в договорных отношениях. 5. Юридическое лицо не имеет права использовать наименование другого юридического лица. СТАТЬЯ 91. ГРАЖДАНСКАЯ ПРАВОСПОСОБНОСТЬ ЮРИДИЧЕСКОГО ЛИЦА 1. Юридическое лицо способно иметь такие же гражданские права и обязанности (гражданскую правоспособность), как и физическое лицо, кроме тех, которые по своей природе могут принадлежать лишь человеку. 2. Гражданская правоспособность юридического лица может быть ограничена лишь по решению суда. 3. Юридическое лицо может осуществлять отдельные виды деятельности, перечень которых устанавливается законом, после получения им специального разрешения (лицензии). 4. Гражданская правоспособность юридического лица возникает с момента его создания и прекращается со дня внесения в единый государственный реестр записи о его прекращении. СТАТЬЯ 92. ГРАЖДАНСКАЯ ДЕЕСПОСОБНОСТЬ ЮРИДИЧЕСКОГО ЛИЦА 1. Юридическое лицо приобретает гражданские права и обязанности и осуществляет их через свои органы, которые действуют в соответствии с учредительными документами и законом. Порядок создания органов юридического лица устанавливается учредительными документами и законом. 2. В случаях, установленных законом, юридическое лицо может приобретать гражданские права и обязанности и осуществлять их через своих участников. 3. Орган или лицо, которое согласно учредительным документам юридического лица или закона выступает от его имени, обязано действовать в интересах юридического лица, добросовестно и разумно и не превышать своих полномочий. В отношениях с третьими лицами ограничения полномочий относительно представительства юридического лица не имеет юридической силы, кроме случаев, если юридическое лицо докажет, что третье лицо знало или при любых обстоятельствах не могло не знать о таких ограничениях. 4. Если члены органа юридического лица и прочие лица, которые согласно закона или учредительных документов выступают от имени юридического лица, нарушают свои обязанности относительно представительства, они несут солидарную ответственность за убытки, причиненные ими юридическому лицу. ПРАВОВЫЕ ФОРМЫ УЧАСТИЯ ГОСУДАРСТВА, АР КРЫМ, ТЕРРИТОРИАЛЬНЫХ ОБЩИН В ГРАЖДАНСКИХ ОТНОШЕНИЯХ СТАТЬЯ 167. ПРАВОВЫЕ ФОРМЫ УЧАСТИЯ ГОСУДАРСТВА В ГРАЖДАНСКИХ ОТНОШЕНИЯХ 1. Государство действует в гражданских отношениях на равных правах с другими участниками этих отношений. 2. Государство может создавать юридические лица публичного права (государственные предприятия, учебные заведения и т.п.) в случаях и в порядке, установленных Конституцией Украины и законом. 3. Государство может создавать юридические лица частного права (предпринимательские общества и т.п.), принимать участие в их деятельности на общих основаниях, если другое не установлено законом СТАТЬЯ 169. ПРАВОВЫЕ ФОРМЫ УЧАСТИЯ ТЕРРИТОРИАЛЬНЫХ ОБЩИН В ГРАЖДАНСКИХ ОТНОШЕНИЯХ 1. Территориальные общины действуют в гражданских отношениях на равных правах с другими участниками этих отношений. 2. Территориальные общины могут создавать юридические лица публичного права (коммунальные предприятия, учебные заведения и т.п.) в случаях и в порядке, установленных Конституцией Украины и законом. 3. Территориальные общины могут создавать юридические лица частного права (предпринимательские общества и т.п.), принимать участие в их деятельности на общих основаниях, если другое не установлено законом. ОРГАНЫ И ПРЕДСТАВИТЕЛИ, ЧЕРЕЗ КОТОРЫХ ДЕЙСТВУЮТ ГОСУДАРСТВО, АР КРЫМ, ТЕРРИТОРИАЛЬНЫЕ ОБЩИНЫ В ГРАЖДАНСКИХ ОТНОШЕНИЯХ СТАТЬЯ 172. ОРГАНЫ, ЧЕРЕЗ КОТОРЫХ ДЕЙСТВУЮТ ТЕРРИТОРИАЛЬНЫЕ ОБЩИНЫ В ГРАЖДАНСКИХ ОТНОШЕНИЯХ 1. Территориальные общины приобретают и осуществляют гражданские права и обязанности через органы местного самоуправления в границах их компетенции, установленной законом. СТАТЬЯ 173. ПРЕДСТАВИТЕЛИ ГОСУДАРСТВА, АВТОНОМНОЙ РЕСПУБЛИКИ КРЫМ, ТЕРРИТОРИАЛЬНЫХ ОБЩИН 1. В случаях и в порядке, установленных законом, другими нормативно-правовыми актами, от лица государства, Автономной Республики Крым, территориальных общин за специальными поручениями могут выступать физические и юридические лица, органы государственной власти, органы власти Автономной Республики Крым и органы местного самоуправления. 2. Государство приобретает и осуществляет гражданские права и обязанности через органы государственной власти в границах их компетенции, установленной законом. 3. Автономная Республика Крым приобретает и осуществляет гражданские права и обязанности через органы власти Автономной Республики Крым в границах их компетенции, установленной законом. 4. Территориальные общины приобретают и осуществляют гражданские права и обязанности через органы местного самоуправления в границах их компетенции, установленной законом. 5. В случаях и в порядке, установленных законом, другими нормативно-правовыми актами, от лица государства, Автономной Республики Крым, территориальных общин за специальными поручениями могут выступать физические и юридические лица, органы государственной власти, органы власти Автономной Республики Крым и органы местного самоуправления. ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ПО ОБЯЗАТЕЛЬСТВАМ ГОСУДАРСТВА, АР КРЫМ, ТЕРРИТОРИАЛЬНЫХ ОБЩИН СТАТЬЯ 175. ОТВЕТСТВЕННОСТЬ ПО ОБЯЗАТЕЛЬСТВАМ ТЕРРИТОРИАЛЬНЫХ ОБЩИН 1. Территориальные общины отвечают по своим обязательствам своим имуществом, кроме имущества, на которое в соответствии с законом не может быть совершено взыскания. СТАТЬЯ 176. РАЗМЕЖЕВАНИЕ ОТВЕТСТВЕННОСТИ ПО ОБЯЗАТЕЛЬСТВАМ ГОСУДАРСТВА, АР КРЫМ, ТЕРРИТОРИАЛЬНЫХ ОБЩИН И СОЗДАННЫХ ИМИ ЮРИДИЧЕСКИХ ЛИЦ 1. Государство, Автономная Республика Крым, территориальные общины не отвечают по обязательствам созданных ими юридических лиц, кроме случаев, установленных законом. 2. Юридические лица, созданные государством, Автономной Республикой Крым, территориальными общинами, не отвечают по обязательствам соответственно государства, Автономной Республики Крым, территориальных общин. 5. Территориальная община не отвечает по обязательствам государства, Автономной Республики Крым и других территориальных общин. ОБЩИЕ ПОЛОЖЕНИЯ ОБ ОБЪЕКТАХ ГРАЖДАНСКИХ ПРАВ СТАТЬЯ 177. ВИДЫ ОБЪЕКТОВ ГРАЖДАНСКИХ ПРАВ 1. Объектами гражданских прав являются вещи, включая деньги и ценные бумаги, иное имущество, имущественные права, результаты работ, услуги, результаты интеллектуальной, творческой деятельности, информация, а также другие материальные и нематериальные блага. СТАТЬЯ 178. ОБОРОТОСПОСОБНОСТЬ ОБЪЕКТОВ ГРАЖДАНСКИХ ПРАВ 1. Объекты гражданских прав могут свободно отчуждаться или переходить от одного лица к другому в порядке правопреемства или наследования или иным образом, если они не изъяты из гражданского оборота, или не ограничены в обороте, или не являются неотъемлемыми от физического или юридического лица. 2. Виды объектов гражданских прав, пребывание которых в гражданском обороте не допускается (объекты, изъятые из гражданского оборота), должны быть прямо установлены в законе. Виды объектов гражданских прав, которые могут принадлежать лишь определенным участникам оборота или пребывание которых в гражданском обороте допускается при наличии специального разрешения (объекты, ограниченные в оборотоспособности), устанавливаются законом. ГЛАВА 13 - ГРАЖДАНСКОГО КОДЕКСА ВЕЩИ. ИМУЩЕСТВО СТАТЬЯ 181. НЕДВИЖИМОЕ И ДВИЖИМОЕ ИМУЩЕСТВО 1. К недвижимым вещам (недвижимое имущество, недвижимость) принадлежат земельные участки, а также объекты, расположенные на земельном участке, перемещение которых является невозможным без их обесценения и изменения их назначения. Режим недвижимой вещи может быть распространен законом на воздушные и морские судна, судна внутреннего плавания, космические объекты, а также другие вещи, права на которые подлежат государственной регистрации. 2. Движимыми вещами являются вещи, которые можно свободно перемещать в пространстве. СТАТЬЯ 182. ГОСУДАРСТВЕННАЯ РЕГИСТРАЦИЯ ПРАВ НА НЕДВИЖИМОСТЬ 1. Право собственности и прочие вещевые права на недвижимые вещи, ограничение этих прав, их возникновение, переход и прекращение подлежат государственной регистрации. 2. Государственная регистрация прав на недвижимость и сделок относительно недвижимости является публичной, осуществляется соответствующим органом, который обязан предоставлять информацию о регистрации и зарегистрированных правах в порядке, установленном законом. 3. Отказ в государственной регистрации права на недвижимость или сделок относительно недвижимости, уклонение от регистрации, отказ от предоставления информации о регистрации могут быть обжалованы в суде. 4. Порядок проведения государственной регистрации прав на недвижимость и основания отказа в ней устанавливаются законом. ПРЕДСТАВИТЕЛЬСТВО СТАТЬЯ 237. ПОНЯТИЕ И ОСНОВАНИЯ ПРЕДСТАВИТЕЛЬСТВА 1. Представительство - это правоотношение, в котором одна сторона (представитель) обязана или имеет право совершить сделку от лица второй стороны, которую она представляет. 2. Не является представителем лицо, которое хотя и действует в чужих интересах, но от собственного имени, а также лицо, уполномоченное на ведение переговоров относительно возможных в будущем сделок. 3. Представительство возникает на основании договора, закона, акта органа юридического лица и из других оснований, установленных актами гражданского законодательства. «Гражданский кодекс Украины» (ч.2.ст.2, ст.80-82, 169,173,240,244,245,ч.5, 316-318,324-327,329.356,358, 368,379 .) http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/435-15 ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ Стаття 2. Учасники цивільних відносин 1. Учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). 2. Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. КНИГА ТРЕТЯ. ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА РОЗДІЛ I . ПРАВО ВЛАСНОСТІ Глава 23 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ Стаття 316. Поняття права власності 1. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. 2. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном. Стаття 317. Зміст права власності 1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. 2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Стаття 318. Суб'єкти права власності 1. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. 2. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом. ЗАКОН УКРАИНЫ "О МЕСТНОМ САМОУПРАВЛЕНИИ В УКРАИНЕ" СТАТЬЯ 4. ОСНОВНЫЕ ПРИНЦИПЫ МЕСТНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ Местное самоуправление в Украине осуществляется на принципах: народовластие; законности; гласности; коллегиальности; сочетание местных и государственных интересов; выборности; правовой, организационной и финансовой материально самостоятельности в пределах полномочий, определенных этим и другими законами; подотчетности и ответственности перед территориальными обществами их органов и должностных лиц; государственной поддержки и гарантии местного самоуправления; судебной защиты прав местного самоуправления. СТАТЬЯ 5. СИСТЕМА МЕСТНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ 1. Система местного самоуправления включает: территориальное общество; сельский, поселковый, городской совет; сельского, поселкового, городского председателя; исполнительные органы сельского, поселкового, городского совета; районные и областные советы, которые представляют общие интересы территориальных обществ сел, поселков, городов; органы самоорганизации населения. 2. В городах с районным делением по решению территориального общества города или городского совета в соответствии с этим Законом могут образовываться районные в городе советы. Районные в городах советы образуют свои исполнительные органы и избирают председателя совета, который одновременно является и председателем ее исполнительного комитета. СТАТЬЯ 6. ТЕРРИТОРИАЛЬНЫЕ ОБЩЕСТВА 1. Первичным субъектом местного самоуправления, основным носителем его функций и полномочий является территориальное общество села, поселка, города. 2. Территориальные общества соседних сел могут объединяться в одно территориальное общество, создавать единственные органы местного самоуправления и избирать единственного сельского председателя. 3. Добровольное объединение территориальных обществ происходит по решению местных референдумов соответствующих территориальных обществ сел. Такое решение является предоставлением согласия на создание общих органов местного самоуправления, формирования общего бюджета, объединения коммунального имущества. 4. Выход из состава сельской общины осуществляется по решению референдума соответствующего территориального общества. 5. В городах с районным делением территориальные общества районов в городах действуют как субъекты права собственности. СТАТЬЯ 10. СОВЕТЫ - ПРЕДСТАВИТЕЛЬСКИЕ ОРГАНЫ МЕСТНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ 1. Сельские, поселковые, городские советы являются органами местного самоуправления, что представляют соответствующие территориальные общества и осуществляют от их имени и в их интересах функции и полномочия местного самоуправления, определенные Конституцией Украины, этим и другими законами. 2. Областные и районные советы являются органами местного самоуправления, что представляют общие интересы территориальных обществ сел, поселков, городов, в пределах полномочий, определенных Конституцией Украины, этим и другими законами, а также полномочий, переданных им сельскими, поселковыми, городскими советами. 3. Представительские органы местного самоуправления, сельские, поселковые, городские председатели, исполнительные органы местного самоуправления действуют по принципу распределения полномочий в порядке и границах, определенных этим и другими законами. 4. Порядок формирования и организация деятельности советов определяются Конституцией Украины, этим и другими законами, а также уставами территориальных обществ. Статья 16. Организационно-правовая, материальная и финансовая основы местного самоуправления 1. Органы местного самоуправления являются юридическими лицами и наделяются этим и другими законами собственными полномочиями, в рамках которых действуют самостоятельно и несут ответственность за свою деятельность в соответствии с законом. 2. Органам местного самоуправления законом могут предоставляться отдельные полномочия органов исполнительной власти, в осуществлении которых они подконтрольны соответствующим органам исполнительной власти. 3. Материальной и финансовой основой местного самоуправления является движимое и недвижимое имущество, доходы местных бюджетов, другие средства, земля, природные ресурсы, находящиеся в коммунальной собственности территориальных громад сел, поселков, городов, районов в городах, а также объекты их общей собственности, находящихся в управлении районных и областных советов. от 06.09.2005) 4. Решение о наделении городских советов правами по управлению имуществом и финансовыми ресурсами, находящимися в собственности территориальных общин районов в городах, принимается на местных референдумах соответствующих районных в городах общин. В случае, если территориальная община района в городе, в результате референдума не примет решение о передаче права управления имуществом и финансами соответствующему городскому совету, а территориальная община города или городской совет не принял решения о создании органов местного самоуправления районов в городе, городской совет осуществляет управление имуществом и финансовыми ресурсами, находящимися в собственности территориальных общин районов в городах, и несет ответственность перед обществом соответствующего района в городе. 5. От имени и в интересах территориальных общин права субъекта коммунальной собственности осуществляют соответствующие советы. 6. Местные бюджеты являются самостоятельными, они не включаются в Государственный бюджет Украины, бюджета Автономной Республики Крым и других местных бюджетов. 7. Органы местного самоуправления с учетом местных условий и особенностей могут перераспределять между собой на основании договоров отдельные полномочия и собственные бюджетные средства. 8. Сельский, поселковый, городской, районный в городе совет может наделять частью своих полномочий органы самоорганизации населения, передавать им соответствующие средства, а также материально-технические и другие ресурсы, необходимые для осуществления этих полномочий, осуществляет контроль за их выполнением. 9. Сельские, поселковые, городские, районные в городах, районные, областные советы имеют печати с изображением Государственного Герба Украины и своим наименованием, счета в учреждениях банков Украины. ЗУ «О местном самоуправлении в Украине» (ст.2,4,5,6,10,11,16,21,24.) http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/280/97-%D0%B2%D1%80 ЗЕМЕЛЬНЫЙ КОДЕКС УКРАИНЫ РАЗДЕЛ I - ЗЕМЕЛЬНОГО КОДЕКСА – Статья 1. Земля - основное национальное богатство 1. Земля является основным национальным богатством, находящимся под особой охраной государства. Статья 4. Земельное законодательство и его задачи 2. Задачей земельного законодательства является регулирование земельных отношений с целью обеспечения права на землю граждан, юридических лиц , территориальных общин и государства, рационального использования и охраны земель. Статья 5. Принципы земельного законодательства Земельное законодательство базируется на следующих принципах: а) сочетания особенностей использования земли как территориального базиса, природного ресурса и основного средства производства; б) обеспечения равенства права собственности на землю граждан, юридических лиц, территориальных общин и государства; в) невмешательства государства в осуществление гражданами, юридическими лицами и территориальными громадами своих прав по владению, пользованию и распоряжению землей, кроме случаев, предусмотренных законом; Статья 8. Полномочия областных советов в области земельных отношений К полномочиям областных советов в области земельных отношений на территории области относится: а) распоряжение землями, находящимися в совместной собственности территориальных общин; Статья 10. Полномочия районных советов в области земельных отношений К полномочиям районных советов в области земельных отношений на территории района относится: а) распоряжение землями на праве совместной собственности соответствующих территориальных общин;… Стаття 11. Повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин Повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.(без змін) Статья 80. Субъекты права собственности на землю Субъектами права собственности на землю являются: а) граждане и юридические лица - на земли частной собственности; б) территориальные громады, реализующие это право непосредственно или через органы местного самоуправления, - на земли коммунальной собственности; в) государство, реализующее это право через соответствующие органы государственной власти, - на земли государственной собственности. Статья 83. Право собственности на землю территориальных общин 1. Земли, принадлежащие на праве собственности территориальным общинам сел, поселков, городов, являются коммунальной собственностью. 2. В коммунальной собственности находятся все земли в пределах населенных пунктов, кроме земель частной и государственной собственности, а также земельные участки за их пределами, на которых расположены объекты коммунальной собственности. 3. К землям коммунальной собственности, которые не могут передаваться в частную собственность, относятся: а) земли общего пользования населенных пунктов (площади, улицы, проезды, дороги, набережные, пляжи, парки, скверы, бульвары, кладбища, места обезвреживания и утилизации отходов и т.д.); б) земли под железными, автомобильными дорогами, объектами воздушного и трубопроводного транспорта; в) земли под объектами природно-заповедного фонда, историко-культурного и оздоровительного назначения, имеющие особую экологическую, оздоровительную, научную, эстетическую и историко-культурную ценность, если иное не предусмотрено законом; г) земли лесного фонда, кроме случаев, определенных настоящим Кодексом; г) земли водного фонда, кроме случаев, определенных настоящим Кодексом; д) земельные участки, используемые для обеспечения деятельности органов местного самоуправления; е) земельные участки, искусственно созданные в пределах прибрежной защитной полосы или полосы отвода, на землях лесного фонда и природно-заповедного фонда, которые находятся в прибрежной защитной полосе водных объектов, или на земельных участках дна водных объектов; 4. Территориальные громады приобретают землю в коммунальную собственность в случае: а) передачи им земель государственной собственности; б) принудительного отчуждения земельных участков у собственников по мотивам общественной необходимости и для общественных нужд; в) принятия наследства; г) приобретения по договору купли-продажи, дарения, мены, другим гражданско-правовым соглашениям; г-1) искусственного создания земельного участка на территории населенного пункта, в том числе с нарушением установленных правил; д) возникновения иных оснований, предусмотренных законом. 5. Территориальные общины сел, поселков, городов могут объединять на договорных началах принадлежащие им земельные участки коммунальной собственности. Управление указанными земельными участками осуществляют районные или областные советы. Земельний кодекс України http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2768-14 ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ КОДЕКС УКРАИНЫ Глава 2: ОСНОВНЫЕ НАПРАВЛЕНИЯ И ФОРМЫ УЧАСТИЯ ГОСУДАРСТВА И МЕСТНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ В СФЕРЕ ХОЗЯЙСТВОВАНИЯ Статья 8. Участие государства, органов государственной власти, органов местного самоуправления в хозяйственной деятельности 1. Государство, органы государственной власти и органы местного самоуправления не являются субъектами хозяйствования. «Хозяйственный Кодекс Украины» (ст.8,43,55,56,58.) http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15 ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЄДИНИЙ ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР ПІДПРИЄМСТВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ 1. Единый государственный реестр предприятий и организаций Украины(ЕГРПОУ) - это автоматизированная система сбора, накопления и обработки данных о юридических лицах всех форм собственности и организационно-правовых форм хозяйствования, обособленных подразделениях юридических лиц, находящихся на территории Украины, а также обособленные подразделения юридических лиц Украины, находящихся за ее пределами. 2. Субъектами Единого государственного реестра предприятий и организаций Украины (далее - Реестр) являются юридические лица и обособленные подразделения юридических лиц(а) всех форм собственности и организационно-правовых форм хозяйствования, находятся на территории Украины и осуществляют свою деятельность на основании ее законодательства (далее - субъекты)… . Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/118-96-%D0%BF ЦІКАВО!!! ХТО в цьому реєстрі є??? Про затвердження Положення про Єдиний державний реєстр осіб, які вчинили корупційні правопорушення http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0028-12

Реєстрація юридичною особою це фіксація як субєкта, держава фіксується субєктом міжнародного права шляхом визнання та набуття прав і обовязків так само ідентифікуються люди отримуючи імя і т.д. - в чому проблема, чого такий вереск. Питання ТГ взагалі окрема тема і стосується юридичних осіб і власності посередеовано. Згідно Закону України "Про місцеве самоврядування" - ради реалізують права власності на комунальне майно до моменту формування ТГ. Право влсності на обєкти комунальної власності уже зареєстровані на ТГ. Отже, питання реалізації прав власності постає лише в полщині - наявності чи відсутності сформованої ТГ. Може проблема в тому, що невідоме джерело статті російськомовне і стаття по суті є диверсією.