У «справі Десятинної церкви», яка за наполяганням істориків повинна стати музеєм, а на думку священнослужителів - храмом, відбувся новий виток. Міністерство культури придумало, як розв’язати проблему одним махом, і в квітні створило музей історії Десятинної церкви, запросивши працювати в нього священнослужителів. Вибір припав, зрозуміло, на представників УПЦ МП, які звели на Святокиївській горі храм і навіть заснували Десятинний монастир Різдва Пресвятої Богородиці.

Інтрига в тому, що про створення і діяльність музею не було нічого відомо аж до 26 листопада, коли в пресі з´явився відкритий лист на ім´я Міністра культури Михайла Кулиняка від імені наукових співробітників музею.

У документі чітко вказана вимога позбавити установу від засилля церковників і православної цензури. Співробітники стверджують, що керівництво музею без оголошення конкурсу було доручено ієродиякону Десятинного монастиря УПЦ МП Ярославу (Дорошенку), який особисто займався набором співробітників. Так, у штат було прийнято понад 50 представників братії і громади згаданого монастиря, а також Київської духовної академії та синодальних відділів УПЦ МП. Як зазначають автори листа, говорити про якусь профільну освіту нових працівників музею не доводиться.

У той самий час заступником директора з наукової роботи Мінкульт призначив старшого наукового співробітника Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Рильського Ларису Ганзенко, яка залучила до співпраці низку кваліфікованих музейників. У результаті між «церковною» і «світською» частинами колективу виник конфлікт інтересів.

Так, на думку авторів листа, «в баченні представників церковної громади Десятинного монастиря на чолі з директором музею, його завдання зводиться до відтворення« історичної традиції богослужіння» на території церкви шляхом спорудження нового собору і пропаганди релігійної свідомості».

Керівництво музею навіть намагалося ввести цензуру при підготовці екскурсій - заборонялося вживання деяких наукових термінів («релігія», «культ» і т.п.), розповіді про дохристиянський період історії Києва, зате віталися антинаукові концепції і церковна пропаганда.

Конфлікт зайшов настільки далеко, що заступник директора з наукової роботи Лариса Ганзенко була звільнена - нібито за прогули. При цьому самі служителі церкви неодноразово заявляли вченим, що руїни Десятинної церкви належать громаді Десятинного монастиря і ніхто не завадить звести на них храм УПЦ МП.

За словами авторів листа, наразі музей обслуговує вузькі інтереси релігійної громади і є відвертою філією Десятинного монастиря, фінансованою за державний рахунок.

Директор Музею історії Десятинної церкви Павло Дорошенко (він же - ієродиякон Ярослав) в бесіді з «Коментарями» озвучені в листі претензії відкинув. За його словами, йому невідомі випадки відсутності взаєморозуміння в колективі, як і випадки цензури. Крім того, відкинув він і розробку проектів, які могли б знизити охоронний статус Старокиївської гори і дозволити там будь-яке будівництво.

«Ніяких ландшафтних інститутів не передбачається і не розглядається, оскільки у нас в Статуті значаться музеєфікація та консервація залишків Десятинної церкви. Ми є державним підприємством, й інших повноважень нам дано не було», - підкреслив Дорошенко. Що ж до Лариси Ганзенко, то вона, за словами директора музею, була звільнена за власним бажанням, про що є відповідні накази і записи.

Однак насторожує не тільки факт призначення священнослужителя директором, але і сама історія створення Музею історії Десятинної церкви. Створений він був 9 квітня 2012 року наказом Міністерства культури. Причому на сайті відомства якусь інформацію про нову установу знайти неможливо. Є лише цікавий факт: музей входить до 15 установ країни, які безпосередньо підпорядковуються Мінкульту. При цьому власної будівлі у нього немає, а зареєстрований він за тією самою адресою, що і Національний музей історії України - вул. Володимирська, 2.

Цікаво й те, що оголошення про набір співробітників чомусь з´являлися на православних сайтах. Як пояснив «Коментарям» директор установи, причина в убогому фінансуванні проекту, через що музей змушений використовувати як дошки оголошень будь-які безкоштовні майданчики.