Долю Десятинної церкви вирішують священики, що працюють в музеї-примарі, про створення і діяльність якого не було нічого відомо аж до 26 листопада. Між «церковною» і «світською» частинами колективу музею виник конфлікт інтересів. Церковники забороняли в екскурсіях розповіді про дохристиянський період історії Києва.
У «справі Десятинної церкви», яка за наполяганням істориків повинна стати музеєм, а на думку священнослужителів - храмом, відбувся новий виток. Міністерство культури придумало, як розв’язати проблему одним махом, і в квітні створило музей історії Десятинної церкви, запросивши працювати в нього священнослужителів. Вибір припав, зрозуміло, на представників УПЦ МП, які звели на Святокиївській горі храм і навіть заснували Десятинний монастир Різдва Пресвятої Богородиці.
Інтрига в тому, що про створення і діяльність музею не було нічого відомо аж до 26 листопада, коли в пресі з´явився відкритий лист на ім´я Міністра культури Михайла Кулиняка від імені наукових співробітників музею.
У документі чітко вказана вимога позбавити установу від засилля церковників і православної цензури. Співробітники стверджують, що керівництво музею без оголошення конкурсу було доручено ієродиякону Десятинного монастиря УПЦ МП Ярославу (Дорошенку), який особисто займався набором співробітників. Так, у штат було прийнято понад 50 представників братії і громади згаданого монастиря, а також Київської духовної академії та синодальних відділів УПЦ МП. Як зазначають автори листа, говорити про якусь профільну освіту нових працівників музею не доводиться.
У той самий час заступником директора з наукової роботи Мінкульт призначив старшого наукового співробітника Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Рильського Ларису Ганзенко, яка залучила до співпраці низку кваліфікованих музейників. У результаті між «церковною» і «світською» частинами колективу виник конфлікт інтересів.
Так, на думку авторів листа, «в баченні представників церковної громади Десятинного монастиря на чолі з директором музею, його завдання зводиться до відтворення« історичної традиції богослужіння» на території церкви шляхом спорудження нового собору і пропаганди релігійної свідомості».
Керівництво музею навіть намагалося ввести цензуру при підготовці екскурсій - заборонялося вживання деяких наукових термінів («релігія», «культ» і т.п.), розповіді про дохристиянський період історії Києва, зате віталися антинаукові концепції і церковна пропаганда.
Конфлікт зайшов настільки далеко, що заступник директора з наукової роботи Лариса Ганзенко була звільнена - нібито за прогули. При цьому самі служителі церкви неодноразово заявляли вченим, що руїни Десятинної церкви належать громаді Десятинного монастиря і ніхто не завадить звести на них храм УПЦ МП.
За словами авторів листа, наразі музей обслуговує вузькі інтереси релігійної громади і є відвертою філією Десятинного монастиря, фінансованою за державний рахунок.
Директор Музею історії Десятинної церкви Павло Дорошенко (він же - ієродиякон Ярослав) в бесіді з «Коментарями» озвучені в листі претензії відкинув. За його словами, йому невідомі випадки відсутності взаєморозуміння в колективі, як і випадки цензури. Крім того, відкинув він і розробку проектів, які могли б знизити охоронний статус Старокиївської гори і дозволити там будь-яке будівництво.
«Ніяких ландшафтних інститутів не передбачається і не розглядається, оскільки у нас в Статуті значаться музеєфікація та консервація залишків Десятинної церкви. Ми є державним підприємством, й інших повноважень нам дано не було», - підкреслив Дорошенко. Що ж до Лариси Ганзенко, то вона, за словами директора музею, була звільнена за власним бажанням, про що є відповідні накази і записи.
Однак насторожує не тільки факт призначення священнослужителя директором, але і сама історія створення Музею історії Десятинної церкви. Створений він був 9 квітня 2012 року наказом Міністерства культури. Причому на сайті відомства якусь інформацію про нову установу знайти неможливо. Є лише цікавий факт: музей входить до 15 установ країни, які безпосередньо підпорядковуються Мінкульту. При цьому власної будівлі у нього немає, а зареєстрований він за тією самою адресою, що і Національний музей історії України - вул. Володимирська, 2.
Цікаво й те, що оголошення про набір співробітників чомусь з´являлися на православних сайтах. Як пояснив «Коментарям» директор установи, причина в убогому фінансуванні проекту, через що музей змушений використовувати як дошки оголошень будь-які безкоштовні майданчики.
Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...
Мінкульт таємно здав Старокиївську гору УПЦ МП
Категорія:
Долю Десятинної церкви вирішують священики, що працюють в музеї-примарі, про створення і діяльність якого не було нічого відомо аж до 26 листопада. Між «церковною» і «світською» частинами колективу музею виник конфлікт інтересів. Церковники забороняли в екскурсіях розповіді про дохристиянський період історії Києва.
12112804r.jpg
У «справі Десятинної церкви», яка за наполяганням істориків повинна стати музеєм, а на думку священнослужителів - храмом, відбувся новий виток. Міністерство культури придумало, як розв’язати проблему одним махом, і в квітні створило музей історії Десятинної церкви, запросивши працювати в нього священнослужителів. Вибір припав, зрозуміло, на представників УПЦ МП, які звели на Святокиївській горі храм і навіть заснували Десятинний монастир Різдва Пресвятої Богородиці.
Інтрига в тому, що про створення і діяльність музею не було нічого відомо аж до 26 листопада, коли в пресі з´явився відкритий лист на ім´я Міністра культури Михайла Кулиняка від імені наукових співробітників музею.
У документі чітко вказана вимога позбавити установу від засилля церковників і православної цензури. Співробітники стверджують, що керівництво музею без оголошення конкурсу було доручено ієродиякону Десятинного монастиря УПЦ МП Ярославу (Дорошенку), який особисто займався набором співробітників. Так, у штат було прийнято понад 50 представників братії і громади згаданого монастиря, а також Київської духовної академії та синодальних відділів УПЦ МП. Як зазначають автори листа, говорити про якусь профільну освіту нових працівників музею не доводиться.
У той самий час заступником директора з наукової роботи Мінкульт призначив старшого наукового співробітника Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. Рильського Ларису Ганзенко, яка залучила до співпраці низку кваліфікованих музейників. У результаті між «церковною» і «світською» частинами колективу виник конфлікт інтересів.
Так, на думку авторів листа, «в баченні представників церковної громади Десятинного монастиря на чолі з директором музею, його завдання зводиться до відтворення« історичної традиції богослужіння» на території церкви шляхом спорудження нового собору і пропаганди релігійної свідомості».
Керівництво музею навіть намагалося ввести цензуру при підготовці екскурсій - заборонялося вживання деяких наукових термінів («релігія», «культ» і т.п.), розповіді про дохристиянський період історії Києва, зате віталися антинаукові концепції і церковна пропаганда.
Конфлікт зайшов настільки далеко, що заступник директора з наукової роботи Лариса Ганзенко була звільнена - нібито за прогули. При цьому самі служителі церкви неодноразово заявляли вченим, що руїни Десятинної церкви належать громаді Десятинного монастиря і ніхто не завадить звести на них храм УПЦ МП.
За словами авторів листа, наразі музей обслуговує вузькі інтереси релігійної громади і є відвертою філією Десятинного монастиря, фінансованою за державний рахунок.
Директор Музею історії Десятинної церкви Павло Дорошенко (він же - ієродиякон Ярослав) в бесіді з «Коментарями» озвучені в листі претензії відкинув. За його словами, йому невідомі випадки відсутності взаєморозуміння в колективі, як і випадки цензури. Крім того, відкинув він і розробку проектів, які могли б знизити охоронний статус Старокиївської гори і дозволити там будь-яке будівництво.
«Ніяких ландшафтних інститутів не передбачається і не розглядається, оскільки у нас в Статуті значаться музеєфікація та консервація залишків Десятинної церкви. Ми є державним підприємством, й інших повноважень нам дано не було», - підкреслив Дорошенко. Що ж до Лариси Ганзенко, то вона, за словами директора музею, була звільнена за власним бажанням, про що є відповідні накази і записи.
Однак насторожує не тільки факт призначення священнослужителя директором, але і сама історія створення Музею історії Десятинної церкви. Створений він був 9 квітня 2012 року наказом Міністерства культури. Причому на сайті відомства якусь інформацію про нову установу знайти неможливо. Є лише цікавий факт: музей входить до 15 установ країни, які безпосередньо підпорядковуються Мінкульту. При цьому власної будівлі у нього немає, а зареєстрований він за тією самою адресою, що і Національний музей історії України - вул. Володимирська, 2.
Цікаво й те, що оголошення про набір співробітників чомусь з´являлися на православних сайтах. Як пояснив «Коментарям» директор установи, причина в убогому фінансуванні проекту, через що музей змушений використовувати як дошки оголошень будь-які безкоштовні майданчики.
Зверніть увагу
Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта