Багато заходів та заяв цих людей носять відверто ксенофобський та націоналістично-імперіалістичний характер, який так не личить країні, що входить до ЄС. Уже нікого не дивує, що з усіх боків нашого кордону активізувалися різні антиукраїнські групи – результат ідеологічного ослаблення держави, однак відвертість деяких польських т. зв. «кресових» груп нагадує риторику російських чорносотенців. Хіба не дивно?

Ці люди не можуть змиритися з тим, що Україна є незалежною державою, що проводить вона самостійну зовнішню та внутрішню політику. Ще з часів династій П’ястів та Ягеллонів дивилися польські шовіністи на Галичину, як на свою вотчину і по нині іменують її істинно польським краєм. Різновекторна діяльність кресов’яків часто знаходить підтримку в сучасному польському політикумі та серед звичайних обивателів. В усіх – віра тверда і непохитна, хоч вона примарна і нездійснена. Інстинкт величі польських шовіністів не дає їм змоги усвідомити, що Галичина є прадавньою українською територією. Багато таких самих імперіалістично-агресивних сил за східним кордоном країни.

Не можуть змиритися польські кресов’яки з тезою, яка, до речі сповідується Євросоюзом, проте, що кожна нація має своїх героїв і заодно своїх негідників. Героїв не обирають. Ними стають особи за самовідданість, самопожертву во ім’я Вітчизни. Поляки пишаються своїми героями часів Грюнвальду, козацьких воєн, Північної війни, повстань 1830-1831 рр та 1863-1864 рр., галицько-польської війни 1918-1919 рр., радянсько-польської війни 1920 р., героїкою АК та інших польських збройних формувань в часі Другої світової війни. І ніхто їм не вказує на те, кого мають поважати і шанувати, хоч якщо дивитися з боку сусідів, то ці герої часто чинили далеко не героїчні вчинки.

Українці шанують своїх героїв і в часі Київської Русі, Галицько-Волинської держави, козацьких повстань кінця ХVI – початку ХVІІ ст., національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького, повстання С.Палія чи гайдамацький рух, як рівно ж шанують вони героїв УСС, УГА, Карпатської України та УПА.

На жаль, польські кресов’яки та інші імперіалістичні кола ніяк не можуть зрозуміти те, що для галицьких українців чи волинян вояки УПА завжди будуть героями.

29 квітня 2011 р. «Наш дзєннік» надрукував інтерв’ю з відомою польською дослідницею Євою Сємашко, яка разом із своїм батьком Владиславом написали книгу про «людобуйство» на Волині під назвою «Людобуйство виконане через націоналістів українських на людності польській на Волині 1939-1945». Як ми уже наголошували, ця книга стала настільною книгою польських кресов’яків та їх симпатиків. За цю книгу Сємашки стали лауреатами нагороди Кустоша Пам’яті Народової. Як і в попередніх статтях Єва Сємашко, гостро засуджує ОУН-УПА за нібито масові вбивства поляків і, як завжди, або замовчує, або зменшує кількість загиблих українців.

Критикує Єва Семашко і польського професора Єжі Томашевського, який відкрито писав про «людобуйство» українських дітей, жінок та старих з боку польських націоналістів. Авторка книги підкреслила в інтерв’ю з Мареком Зигмунтом, що нема забуття злочинам українських націоналістів, при тому свідомо опускає думку, що не може бути забуття і злочинам вчиненими АК та Батальйонами Хлопськими над українцями. Єва Сємашко підкреслює і те, що в Україні не висвітлюють злочини УПА, бо ще живуть люди, які брали участь у них. Зрештою, уряд Польщі нещодавно прирівняв до героїв всіх учасників збройних формувань, хоч чимало їх ще живе, особливо ті, що вбивали українців. Отже, про об’єктивність думок Єви Сємашко щодо подій 40-х років в Україні говорити не доводиться.

Читати повністю ТУТ