Автор книги Fuel on Fire (Паливо у вогні) Грег Маттітт роздобув близько тисячі урядових документів, що підтверджують це твердження. Вони були йому надані за запитом відповідно до закону про свободу інформації.

Згідно з документами, наприкінці 2002 на початку 2003 року між британськими держслужбовцями, міністрами і представниками нафтових гігантів BP і Shell відбулося не менше п’яти зустрічей, на яких обговорювався розподіл нафтових родовищ Іраку.

Так, у листопаді 2002 відбулася зустріч між представниками BP і міністерства закордонних справ Великобританії, присвячена планованій діяльності нафтової компанії в Іраку "після зміни режиму". "Ірак має великі нафтові перспективи. BP відчайдушно намагається добратися туди і побоюється, що політичні питання можуть позбавити її цієї можливості", - сказано в протоколі зустрічі.

У березні 2003 року баронеса Елізабет Саймонс, яка обіймала на той момент посаду міністра торгівлі, повідомила представника BP, що уряд Великобританії вважає, що британські енергетичні компанії повинні отримати долю величезних нафтових і газових родовищ Іраку. Це повинно було послужити своєрідною винагородою за виконання Тоні Блером військових зобов’язань у операції США по зміні режиму в Іраку.

Баронеса Саймонс також погодилася пролобіювати в адміністрації Буша інтереси BP, яка побоювалася, що "залишиться в стороні від розподілу родовищ Іраку між компаніями США, Франції і Росії".

Таким чином, оприлюднені документи Маттіттом свідчать, що нафтові компанії і західні уряди були зацікавлені у вторгненні до Іраку, а це не відповідає позиції, про яку вони заявляли публічно.

"До війни (британський) уряд наполягав, що не зацікавлений в іракській нафті. Ці документи викривають брехливість цих заяв. Ми бачимо, що нафта фактично була стратегічним інтересом уряду, який вступив у таємну змову з нафтовими компаніями, аби надати їм доступ до такого величезного кушу", - цитує Independent автора книги.

Між тим, ці документи не розглядалися комітетом Джона Чілкота, який з літа 2009 року проводить розслідування участі Великобританії у військовій операції в Іраку. Комітет Чілкота у липні 2010 року завершив опитування свідків, серед яких був і Тоні Блер, і розпочав аналіз документів. Остаточна доповідь, яка має не вказати винних, а лише прояснити обставини військової кампанії, з’явиться, як очікується, у першій половині 2011 року.

Війна в Іраку почалася навесні 2003 року з вторгнення на територію країни військ США і їх союзників, зокрема, Великобританії, з метою повалення режиму Саддама Хусейна. Питання участі в операції британських військ розкололо кабінет прем’єр-міністра Тоні Блера. Кабінет прийняв рішення про відправку до Іраку військових контингентів лише після заяв Блера про те, що Хусейн має у своєму розпорядженні зброю масового ураження, яку в Іраку так і не знайшли.

Нагадаємо, у вересні минулого року Тоні Блер зізнався у своїх мемуарах, що не очікував, що після повалення Саддама Хусейна в Іраку виникне така "жахлива" ситуація.

В тему:

Буш підробив лист Хуссейна для виправдання вторгнення до Іраку

Що гірше – некомпетентність чи брехня?

Партизанська війна в Іраку: 10 тисяч поранених американців

Іраку загрожує розпад

Хроніка розпаду: Туреччина погрозила припинити співпрацю зі США щодо Іраку

Зовнішня релігійність + ринковий утилітаризм

Війна — це бізнес

Глухий кут міжнародної юриспруденції

Кофі Аннан: війна в Іраку є незаконною