З огляду на те, що суть програми, затвердженої 10 лютого 1900 року, залишається актуальною і донині, подаємо витяги з цього документу:

«1. Ми визнаємо, що наш нарід теж перебуває у становищі зрабованої нації.

Отже, коли справедливо, що кожна нація з огляду на міжнародні відносини хоче виливатись у форму незалежної, самостійної держави; коли справедливо, що тільки держава одноплемінного національного змісту може дати своїм членам нічим не обмежовану змогу всестороннього роз¬витку духового і осягнення найліпшого матеріяльного гаразду; коли справедливо, що пишний розцвіт індивідуальности можливий тільки в дер¬жаві, для якої плекання індивідуальности є ме¬тою, - тоді стане зовсім зрозумілим, що держав¬на самостійність є головна умова існування нації, а державна незалежність є національним ідеа¬лом у сфері міжнаціональних відносин.

2. Коли доводиться нам іти на свої збори під до¬питливими поглядами цілої фалянги правительственних шпіонів, коли українцеві не вільно при¬знаватись до своєї національности і коли люби¬ти Вітчизну рівнозначно, що бути державним зрадником, тоді зовсім до речі виникає повне обурення питання, яким правом російське царсь¬ке правительство поводиться з нами на нашій власній території, наче зі своїми рабами? Яким правом відносно нас, тубільців своєї країни, ви¬дано закон з 17 травня 1876 року, що засуджує нашу національність на смерть? На підставі яко¬го права на всіх урядах нашої країни урядовця¬ми призначено виключно росіян (москалів) або змоскалізуваних ренегатів? На грунті якого пра¬ва з наших дітей готують по школах заклятих ворогів і ненависників нашому народові? Через що навіть у церкві панує мова наших гнобителів? Яким правом правительство російське здерті з нас гроші витрачає на користь російської нації, плекаючи і підтримуючи її науку, літературу, промисловість і так далі. І, нарешті, найголовні¬ше: чи має право царське правительство взагалі видавати для нас закони, універсали та адміністраційні засади?

3. Над нами висить чорний стяг, а на йому на¬писано: "Смерть політична, смерть національна, смерть культурна для української нації?"

Це не є самі слова: зміст їм відповідає. Коли в Української держави відібрано право бути дер¬жавою, то поодинокі члени колишньої республі¬ки позбулися усіх елементарних політичних прав людини. Колишній український республіканець має менше прав, ніж нинішній найостатніший московський наймит. Правительство чужинців розпоряджається на території колишньої Української республіки наче в завойованій свіжо країні, висмоктує останні сили, висмикує ліпших борців, здирає останній гріш із бідного народу. Урядовці з чужинців обсіли Україну і зневажа¬ють той люд, на кошт якого годуються. Непокір¬ливі тубольці погорджуються невимовно, а не¬безпечні з них засилаються на Сибір.


>Читати повністю тут