Педагог Л.Павлишин (1907-1987рр.) став членом ОУН у 1938р. Був одним із провідників Радехівщини у 1939р. (псевдо «Вовк»), крайовим військовим референтом ОУН у Кракові на початку 1941р., заступником керівника Північної похідної групи у 1941-42рр. («Вовк», «Климчук», «Наборовський»), з якою дійшов до Києва, військовим референтом краю «Захід», обласним командиром загонів самооборони Дрогобиччини (1942-43рр.), а до травня 1944р. – одним з ініціаторів створення УПА, командиром групи УПА «Схід» (полковник «Ігор»), яка разом з УПА «Північ» здійснила прорив із оточення військ НКВС під Гурбами. Перейшовши у підпілля (псевдо «Регент»), у 1945-50 рр. працював у Львові директором школи і зав. райвно, у Проводі ОУН відповідав за зв’язки з закордоном (згодом КДБ про це так і не довідалось!) під керівництвом відомого Є.Березняка, який був на посаді зав. міськвно. Заарештований у 1950р. – після загибелі Р.Шухевича, коли було розконспіровано багато явочних квартир та підпільників ОУН. Перебував у ГУЛАГу до 1961р., був одним з організаторів Норильського повстання. Не знаючи про його підпільну діяльність, деякі оунівці, що вижили, вважали полковника «Ігоря» ледь не зрадником, тому спогади – це не тільки історичний, а й сповідально-оправдальний документ.

Спогади Л.Павлишина, який від студентських літ товаришував із С.Бандерою, Р.Шухевичем, О.Гасиним, В.Горбовим, знався з Д.Грицаєм, М.Лебедем, В.Куком, панорамно і правдиво висвітлюють історію нашого національно визвольного руху у 1914-1950рр. (у них згадано понад 350 прізвищ та псевдонімів).

Частково (за період з 1938 по 1961рр.) ці спогади були використані В.Щеглюком при написанні та виданні ним у 1992р. першого в Україні документального роману про ОУН-УПА «…Як роса на сонці», що розійшовся по світу 20-тисячним тиражем. Про свої стосунки з Л.Павлишиним і КДБ В.Щеглюк написав у есе-дослідженні «Таємниця полковника «Ігоря». Крім цього, цей автор видав 10 збірок поезій (найновіша – «Розсипані намиста»), готує до друку збірку політичної сатири та гумору.
Галина Капініс