До пересічного громадянина ще не до кінця дійшло, що влада, по суті, оголосила йому війну. Але розуміння цього факту, певно, невдовзі прийде. Адже влада і зараз заявляє, що не збирається зупинятися «на досягнутому». Щойно впораються з малим бізнесом, тисячі протестувальників від якого президент Янукович вже назвав тими людьми, які не хочуть дотримуватися закону та платити податки, візьмуться і за звичайних громадян. Бо влада, не зважаючи на те, що наші співвітчизники живуть найгірше в усій Європі та вже починають заздрити не тільки росіянам, але й білорусам, і далі вважає, що народ забагато їсть. Що це, коли не відвертий геноцид та війна з власним народом?

Податковий кодекс – тільки початок. Прогнозувати, наскільки погіршиться життя країни, коли вона почне жити за запропонованими драконівськими правилами, щоправда, можуть переважно люди, які самостійно сплачують податки. Таких, звісно, мільйони, але в Україні це аж ніяк не більшість електорату і не та критична маса, яка самостійно спроможна, вийшовши на вулиці, змести цю владу. Підприємцям необхідна активна підтримка не тільки їх найманих працівників, але й студентів, пенсіонерів, тих, хто працює у бюджетній сфері. Але ці категорії громадян і далі отримують від влади ура-переможні реляції про те, що в результаті прийняття податкового кодексу їх життя поліпшиться. На жаль, багато хто у такі побрехеньки досі вірить. А тому залишається відкритим питання: чи так уже важко нинішній владі, маніпулюючи свідомістю мільйонів українців, не зважати на масові протести та далі продовжувати свою ганебну політику?

Якщо це й справді війна влади проти свого народу, і, при тому, війна, на яку влада пішла свідомо, то на війні – як на війні. І тут надзвичайно важливою є інформаційна політика. Так, більшість людей в податковому законодавстві не розбираються. Вони переважно орієнтуються лише на ті оцінки, які дають самі політики. Отже, підтримка чи не підтримка більшістю населення запровадженого податкового кодексу сьогодні напряму залежить лише від того, чи довіряють вони тим політикам, котрі говорять про податковий кодекс. Це завтра, коли наслідки отих «реформ» стануть очевидними, буде інакше. А сьогодні є так, як є. І сьогодні пересічний українець мав би собі поставити запитання: чи варто беззаперечно довіряти владі навіть коли він голосував за Януковича та Партію Регіонів? Варто керуватися принципом «довіряй, але перевіряй», чи все ж таки схаменутися й згадати інший вислів: «Затятим брехунам не можна вірити ніколи!»?

Зважаючи на інформаційне середовище останніх тижнів, в Україні просто неможливо не замислюватися над запитанням: добрий чи поганий отой податковий кодекс? Іноді люди і справді женуть від себе ці думки, виправдовуючись, що вони, мовляв, нічого не розуміють у податках, а відтак – нехай вирішують фахівці. Та ми пропонуємо зважити, передусім, ось на що: у світі українська податкова система справедливо вважається однією із найбільш заплутаних, сповнених протиріч і недоречностей, які породжують корупцію та заважають розвиткові економіки. Будь-яка демократична й економічно розвинута країна завжди має просту й зрозумілу податкову систему. Тоді чому у нас поспіхом приймають податковий кодекс, коли мільйони підприємців – прямих платників податків – навіть не уявляють, що саме на них очікує завтра? Хіба те, що податковий кодекс незрозумілий для більшості громадян (і навіть для депутатів, які за нього голосували!!!), які також є платниками податків та потенційно можуть стати підприємцями, не є достатньою підставою для того, щоб з повною впевненістю назвати цей документ антинародним?

У будь-якому розвинутому громадянському суспільстві, де люди дійсно відчувають, що саме вони є джерелом влади, цього було б уже достатньо. Але ми до таких суспільств, на жаль, поки що не належимо. Саме тому влада досі має шанс на перемогу, а відтак продовжує годувати народ побрехеньками. Більшість українців так і не зробила висновків із того, що обіцяне покращення життя «вже сьогодні», не тільки не відбулося упродовж значного часу перебування Януковича при владі, але, судячи з усього, невдовзі обернеться протилежним. Чи хтось думає, що гірше жити вже не можна? Можна! Згадаймо хоча б три голодомори в Україні упродовж якихось лише трьох десятиліть. Чи так уже випадково влада Януковича поступово спростовує, що голодомор 33-го був геноцидом? Чи таким уже неймовірним є припущення, що сумна історія може повторитися?

Читати далі