Віталій Борисполець є нащадком славетного козацького роду, який лишив по собі спогади ще з сивих давен. Бориспольців – хоробрих козаків війська Запоріжського знали й поважали за силу духа та розум. Кілька поколінь поспіль вони входили до числа козацької старшини, були сотенними та полковими писарями. Саме цей рід і подарував Україні двох непересічних митців.
Перший – художник Платон Борисполець. Учень Карла Брюллова та найщиріший друг Тараса Шевченка, разом з яким навчався у петербурзькій Академії мистецтв. Його полотна прикрашають галереї багатьох країн світу. У Києві у Андріївській церкві знаходиться його картина «Проповідь святого Андрія скіфам». Ще дві – «Пейзаж» та «Жандарм» виставлені у Державному музеї Т.Г. Шевченка.
Продовжив мистецьку естафету – поет Віталій Борисполець. Перше визнання прийшло до нього у 1989 році, коли став дипломантом І Міжнародного фестивалю вільного вірша “Європейський дім”, на якому був наймолодшим учасником. Німецький поет, драматург, учень Бертольда Брехта – Хайнц Калау називав його справжнім відкриттям цього форуму. Не дивина, що спочатку Віталія Бориспольця визнала Європа, а вже потім, власне, Україна. На час виходу його першої книжки “Страйк ілюзій” (1991 р.) його верлібри побачили світ у дев’ятьох країнах і були перекладені п’ятьма мовами. “Страйк ілюзій” став певною сенсацією у літературному просторі України. Весь тираж було розкуплено за кілька тижнів, а газети та журнали рясніли його новими поезіями. То був період насичений публічними виступами на радіо, телебаченні, зі сцени, творчими вечорами і гастролями як по Україні, так і закордонними. “Молодь України” від 8 грудня 1994 року згадуючи той час написала про одну студентку, яка придбала одразу 100 книжок Віталія Бориспольця і безкоштовно роздавала усім в університеті ім. Тараса Шевченка. Інша – з філологічного факультету – темою дипломної роботи обрала: “Творчість Віталія Бориспольця і нова українська література”. Цікава ситуація, творчість Бориспольця на той час нараховувала лише кілька десятків верлібрів. 1994 року – готова до друку нова збірка “Полювання на сонячних зайчиків”. Широко анонсована пресою, вона так і не побачила світ. Причина проста – інтерес до україномовної літератури зменшився, вітчизняні видавництва дійшли межі банкрутства.
Щоправда того ж таки 1994 року Віталій Борисполець отримав пропозицію з Нью-Йорку від Ванди Фиппс видати книгу у Сполучених Штатах у перекладах англійською. Та на подив оточуючих він категорично відмовляється. “Сподіваюсь, що шанований мною американський читач не багато втратить, якщо не почує український сум цього року. Спершу книга має з’явитися в Україні, а вже потім…” – пише він у листі-відповіді.
Починаючи з 1995 року про Бориспольця почали забувати, хоча за кордоном час від часу про нього згадують й друкують поезії, щоправда не нові. Загалом його верлібри побачили світ у 36 країнах світу. Літературний критик Фелікс Інгольд (Швейцарія) у тижневику “Цюріх” (1996 р.) називає Віталія Бориспольця одним із кращих пострадянських поетів-модерністів кінця ХХ ст. Іспанський поет, публіцист та перекладач Хосе Рейна визначає його, як одного з найяскравіших верлібристів Європи. Але усе це лише данина минулому.
Майже на десять років Борисполець зник з мистецького обрію. Та, як виявилось, не назавжди. 2005 року несподівано для літературних кіл виходить його нова книга “Платний пляж на Стіксі”, до якої увійшли сто кращих верлібрів автора, а сам він вважає своє повернення другим народженням поета.
Того ж таки 2005 року побачив світ подвійний CD з рок-оперою “Платний пляж на Стіксі”, створеною творчою формацією “S.T.i X. project”, фундатором якої був Віталій Борисполець. Це єдиний в Україні, рівно як і у Європі, значний музичний твір лібрето якого написано виключно верлібром. Варто додати, що сценічну постановку рок-опери узявся здійснити метр сучасної режисури, всесвітньовідомий король епатажу – Роман Віктюк.
У 2007 році з’являється, ще одна збірка “Платний пляж на Стіксі. Дощовий”. А цього року за сприяння Сергія Вовченка, чоловіка який щиро піклується про українську культуру без жодної на те власної вигоди, побачила світ книга «Тлумачення тиші», котра є найповнішим виданням поезій автора. В її оформленні використано роботи народного художника України Івана Марчука, за філософією та психодинамікою світосприйняття співзвучні його творам, як небагато чиї інші.

На численні прохання читачів буде повторна презентація презентація книги Віталія Бориспольця "Тлумачення тиші". Слідкуйте за анонсами НО.