Бі-бі-си: Ви приїхали до Ірану в 1977 році. Революція почала розвиватися саме в кінці 77-го. Багато говорять про те, що американці про?авили цю революцію. Ось Ви, знаходячись там, відчували ці тектонічні зрушення? Можна було передбачити, що станеться?

Єжов: Передбачити революцію, саме переворот, не можна було. Тобто, заворушення були. Але вони і раніше були і придушувалися. Але тут настільки йшло все по наростаючій, що, мабуть, не було вже змоги протистояти.

Я спостерігав, як проходять демонстрації: йде жіночий загін, потім чоловічий загін. Попереду йде мулла з хлопчиною. Парубок тримає динамік. А у мулли мікрофон. Мулла дає гасло. Всі гасла у формі двух- або четверостишья - все в риму.

Бі-бі-си: В основному, проти Америки і проти шаху?

Єжов: В основному, такі. Він говорить, всі повторюють за ним. Чоловіки - першу строчку, жінки - другу. І так 10 хвилин. Потім мулла викидає друге гасло. Я зрозумів, що є якийсь центр, який все це готує... Раніше вони носили дві палиці і шість метрів матеріалу. Вітер дутиме - завалили. Потім почали прорізати дірку. Спочатку все несли назад на собі. Потім почали возити на машинах.

Півтора мільйони ходили на демонстрацію. З ранку починали, в п’ять годин вечора закінчували.
Багаті люди привозили "кадилак" восьмиметровий, в якого був відкритий задник, і там була гора апельсинів. Стояв хлопчина років восьми і пропонував демонстрантам брати це. Кока-колу возили, бутерброди робили, причому купами. Брали все це жінки і діти. Чоловіки не брали ніколи. Вулицю поливали водою, бо не вистачало кисню. Вулиці ж вузькі.

Бі-бі-си: Можна сказати, що це був дійсно народний рух?

Єжов: Так, абсолютно.

Бі-бі-си: А чому шах і його оточення не змогли знайти способу
боротьби з цими заворушеннями?

Єжов: В шаха була гвардія - 9 тис. чоловік, з яких 3 тис., - безсмертні, як у Наполеона. Мужики були зростом метр вісімдесят і вище, в німецьких касках, обмундировані всі. На парадах це був блиск. В ті дні шахська гвардія навіть не вийшла з казарм, бо духовенство домовилося з генералом, що він їх не випустить. А генералові обіцяли життя. Потім, по-моєму, його розстріляли. Але, в усякому разі, він не випустив гвардійців. Вийшли лише танки гвардійські, які попрямували в Старе місто. А перед цим поширювалися листівки "Як готувати "коктейль Молотова". І по телебаченню показували: дитяча ванночка стара, сидить бабка і наливає в пляшки суміш і ганчірочками затикає. Ці пляшки кидали в танки. І танки горіли.

Бі-бі-си: І це було 10-11 лютого?

Єжов: Так. Коли Хомейні приїхав, попереду йшов фургон, нагорі сиділи оператори. В Хомейні був чорний джип, на крилах і на даху - автоматники.

Бі-бі-си: Ви самі були присутні при зустрічі Хомейні?

Єжов: Так. Я не біг за натовпом, а заліз на паркан. Боявся, що задавлять. Недалеко від мене його відсікли. Нічого не могли зробити. Довкола народ... Викликали військовий вертоліт, який забрав Хомейні і доставив його на кладовище Біхишті Зухра. На мітинг тоді зібралися півтора мільйони чоловік.

Бі-бі-си: Коли, на вашу думку, все вирішилося?

Єжов: Коли Хомейні приїхав, практично питання було вирішене, оскільки солдати вже ховалися, дівчата ходили і вставляли їм в стволи червоні гвоздики... Треба сказати, коли революція ще лише назрівала, там побили близько 60 тис. чоловік. Особливо, коли оголосили військовий стан. Вихід в місто був дозволений до 8-ої години, а намаз був о пів на дев’яту. І люди виходили з мечеті, потрапляли вже у військовий стан. Тобто "більше трьох не збиратися" і так далі. І вони йшли на північ до шахського палацу з гаслами "аллах акбар". Спочатку чути було одиночні постріли, потім черги. Потім все стихало. А вранці прийдеш - причому це завжди було - крейдою обкреслено місце, де убита людина, і лежить червона гвоздика. Причому гвоздики з Франції, Італії замовлялися літаками.

Організація революції була добра. Ви знаєте, навіть коли Хомейні був в Парижі, страйкували всі - телефоністи, телеграфісти. Ми з Москвою тоді не могли зв’язатися. У нас вісім місяців не було поштового зв’язку, а телеграф був обмежений - на організацію давали декілька рядків в день. Але паризька лінія працювала, оскільки Хомейні говорив. А говорив він багато. У мене є збірка його промов. За перші два тижні після приїзду до Парижа - це 600 сторінок інтерв’ю. Все це передавалося до Ірану. Всі музичні магазинчики, де раніше торгували касетами, пластинками, переписували все це і потім продавали. Вчора Хомейні сказав - сьогодні можете слухати. Всі мітинги записувалися на магнітофони.

Бі-бі-си: Який матеріал, показаний по іранському ТБ, Вам запам’ятався найбільше?

Єжов: У мене все було завжди включено - і на роботі, і вдома. Був телевізор, магнітофон і радіо. Ми записували всі передачі, щоб потім можна було прослухати. В ніч з 10 на 11 лютого телевізор згас. І раптом виникла картинка: худорлявий молодий чоловік років 25 в чорному светрі звернулася до публіки і сказав: "Революція перемогла". І всю ніч по ТБ передавали різні повідомлення - кому потрібна кров, кого куди викликають...

Прозвучало повідомлення, що контрреволюція отруїла воду у водопроводі. Через 20 хвилин прибіг міністр, що відповідає за водопостачання, і сказав, що "цього не може бути. У нас все під контролем". Потім при всіх він випив склянку води з-під крану і каже: "Через півгодини я виступлю і скажу, що я здоровий"... Тобто, страшно цікаво було...