- Гасла «Геть!» побудовані на всім зрозумілому негативі. Але який позитив ми можемо запропонувати суспільству?

- Гасла руху абсолютно позитивні, «ГЕТЬ УСІХ» - це не тільки люстрація і не тільки “геть” тисячу чоловік з вищих ешелонів влади. Мітла — символ національної революції. Очищення країни абсолютно від усього. Від зайвих людей, від зайвих ідеологій, дій.


- А які у нас зайві ідеології?

- Зайвих ідеологій маємо безліч. В економіці — від капіталізму й комунізму до лібералізму, парламентаризму, дешевого антилюдського гуманізму і тому подібних речей.


- А що має залишитися?

- Залишитись має здорова патріотична і гуманітарна ідеї.


- Геть усіх — це геть усіх старої формації? А хто тоді прийде на зміну? З кого формуватиметься нова влада?

- Безумовно фахівці є, і юристи і економісти і ін. Вони знайдуться в Україні у будь-якій кількості. Тут справа не в фахівцях, а в світогляді, здатності до роботи і боротьби. Або нездатності. Ті люди, які зараз при владі, позиціонують себе як фахівці. Всі ці Коломойскі, Пінчуки — є фахівцями-капіталістами. Вони ж заробили багато грошей, отже, вони знають як їх заробляти. Але на рівні країни це чомусь не спрацьовує. Ющенко - суперпрофесійний бухгалтер, чому його досвід не діє зараз, коли він став президентом? Чому в нас така катастрофа із гривнею, якщо нами править настільки талановитий і професійний бухгалтер та банкір? Насправді все вирішує в першу чергу політична воля, а наразі її відсутність, і професійна обмеженість.

В першу чергу має виникнути формація, яка хоче привести нових людей. Це мають бути люди, що прагнуть кардинальних змін в країні і, власне, їхнє “хочу” зіграє значно більшу роль, аніж усі фахові спеціалізації. Всі революції в економіці, світовій політиці проводилися геніальними дилетантами і ніколи в житті — фахівцями. Молоді і натхненні — ось що потрібно цій країні після того, як “Геть Усіх!”


- Чи можете ви навести приклади масштабних люстрацій зі світової історії? Чогось більш мирного аніж, скажімо, Жовтнева революція.

- Та скільки завгодно. Починаючи з античного світу. Це реформа Солона з усунення афінської аристократії. Це римське прирівнення плебса і патриція, яке вплинуло на суспільство надзвичайно оздоровлюючим чином. Стара, фактично прогнила, патриціанська каста, яка до того повністю домінувала в громадянському праві Риму, відійшла на другий план, зрівнявшися з плебеями, які були більш активними й більш здоровими і бажали змін, в першу чергу для себе. Але саме тоді Рим став світовою імперією.

З сучасних прикладів — ряд країн пострадянського простору також провели люстрацію. Часткова люстрація відбулася в Румунії, Польщі. В Прибалтиці вона була достатньо жорсткою.

Зараз Україна має можливість провести справді унікальну люстрацію. Викинути на сміття всіх убогих вчорашніх ідеологів, совковий комунізм у пострадянському варіанті, лібералізм, західний центризм, всі помаранчеві команди, русофільство... Зараз є можливість викинути все нездорове і залишити тільки чистий український патріотизм і волю до кращого життя.


- Добре, за короткий період часу ми змінюємо верхівку теперішньої влади. А яким чином має змінитися сама система? Щоб у «дракона не виросла нова голова»?

- Думаю в нашого протестного електорату будуть різні погляди на систему й на можливості її зміни. Ми говоримо про встановлення націократії, ця ідеологія кардинально відрізняється від сучасної системи парламентаризму. Основа це: антиколегіальність і авторитарність керівників, тобто конкретний керівник відповідає за конкретні дії. Що кому порадив парламент чи секретаріат — нікого не цікавить, ким готувався указ, який ти підписав, нікого не цікавить. Ти повною мірою відповідаєш у даній сфері.


- Тобто, має бути прописаний більш чіткий розподіл відповідальності?

- Не просто більш чіткий. У кожній сфері ми будемо мати людину, яка відповідатиме за даний напрямок державної політики. Зараз міністри кажуть, що винен парламент, парламент каже, що винен президент, крайнього ніколи не знайти. Але завжди знайдуться люди, які голосуватимуть за цих ідіотів. У нас так не буде. Впала гривня — голову Нацбанку в тюрму, і жодних відмовок на кшталт “мені так сказав президент”.


- Наразі влада працює за законами, які приймають 450 депутатів і жодної відповідальності, бо “ми ж в опозиції”. Щоб це змінити, міністр повинен мати вплив на законодавчу владу?

- А це вже друга частина системи націократії. Перша — це авторитарність влади.

Ми набираємо в парламент 450 людей, можливо шанованих, а можливо й повного зброду. І ці люди часто не є фахівцями в соціальній сфері, політиці, економиці, фінансах, обороні країни. Можливо, вони себе непогано проявили в департаменті забезпечення виконання покарань, але в інших сферах — повний нуль. Або наберемо фінансистів, але ж фінансист не розбирається в зовнішній політиці, і всі ці люди не на своїх посадах визначатимуть військову політику?!

А націократія каже, що потрібен професійний парламент. Тобто люди будуть обрані за певними професіями. І людина, обрана на військову посаду, не голосуватиме в сільськогосподарській або економічній сфері. Тільки такі промислові палати можуть повноцінно керувати економікою і внутрішнім життям країни.

Зараз у першу чергу стоїть питання про люстрацію вищих ешелонів влади. На низовому рівні націократія вважає за необхідне широку автономію місцевих влад, які зможуть вирішувати соціальні питання. Але вони будуть обмеженні тільки місцевою соціально-економічною сферою.


- Тож має бути хтось головний, хто відповідатиме за загальну ситуацію, і слідкуватиме за тим, щоб відповідальність розповсюджувалась на виконавців?

- Україна має стати ультрапрезидентською державою. Ми будуємо піраміду влади й чітку ієрархію. Наразі маємо вершину цієї піраміди добудувати. Має бути посада, на яку сходяться всі промені. Голова держави. Назва не грає ролі. Голова держави в кінці свого правління відповідає за результати своїм майном, життям та кров’ю.


- Це має бути голова держави, який обирається прямими виборами?

- Є багато варіантів, але швидше за все найбільш правильним є прямі вибори. Тому що це символ об’єднання класів, об’єднання нації. На ті роки, які голова керує, він — прапор держави.


- Ми кажемо “Геть політичну еліту, тобто сучасну владу”. Але часто за депутатом стоїть олігарх, який керує ним як маріонеткою. Де гарантії, що він не знайде собі ще одну маріонетку серед нової політичної еліти?

- Безумовно, потрібне повне оздоровлення суспільства. Одним кроком цього не зробити. Треба усунути всіх олігархів з політичного життя країни, і це реально. Сама станова система цьому сприяє.


- А яким чином будемо усувати олігархів? Через націоналізацію стратегічних підприємств?

- Наша програма передбачає націоналізацію промислових і стратегічних гігантів, стратегічних підприємств, там, де накопичуються надприбутки. Олігарх не стане олігархом маючи сітку ресторанів чи столярних майстерень. Забери надприбутки, і він уже не олігарх. При цьому - максимальна підтримка малого та середнього бізнесу. Це ані капіталізм, ані комунізм. Це — третій шлях. Є ще банківський лихварський капітал. У цій сфері порядок доведеться наводити більш суворими методами. Тому що це — звичайна спекуляція і шахрайство. Вся криза почалася з надзвичайних надприбутків банківських олігархів.


- З іншого боку після того, як банки припинили видавати кредити, почалися проблеми у вітчизняних підприємств. 80% будівництва зупинено і т. ін.

- Економіка була розбещена цими банками. Як казав Брежнєв: «Економіка повинна бути економною». Саме тому зараз маємо проблеми. Кредити брали мільярдами. Але ми як були газозалежною державою, так і залишилися. Ці мільярди пішли на розширення неефективних виробництв, замість того, щоб ці виробництва підтягнути до світового рівня. В результаті, у нас неконкурентноздатна економіка.

Україна розвивала свої найбільш убогі галузі: сталеварство, трубопрокат та ін. Замість того, аби розвивати новації, високі технології (в т.ч. в тій самій металургії). Тепер впав попит і ми у величезній скруті.

Банки мають двояке значення для країни. З одного боку, це фінансова підтримка, а з іншого, як це трапилося за останні часи, розбещення економіки та виробника. Тому що простіше брати кредит і йти екстенсивним шляхом, аніж інтенсивним. Просто розширюватися. Окрім того народ не звик до заощаджень, величезні витрати були за рахунок банківських коштів. Ніяких заощаджень, знову ж таки тому, що банки розбестили.

Україна — небідна країна. Якщо не витрачати раз на чотири роки мільярди і кожен рік сотні мільйонів на політичну стабільність, а вкладати їх в економіку, виявиться що в банках могли б грошей і не брати.


- Як націократія захищатиме титульну націю? Що робити з націями, які довгий час жили на нашій території?

- Це питання глибоко біологічне, питання виживання. Тому що ще жодного разу мультикультурні державні спільноти не довели своєї життєздатності.


- А американці?

- Американці — дуже молода нація. Зараз ми бачимо симптоми занепаду Америки. Окрім того, як мультикультурну націю Америку можна розглядати тільки з 60-х років 20 століття. В 1949 році 91% всього населення США складали білі європейці. Навіть східних європейців було небагато. Це була достатньо щільна етнічна германська група: англосакси, німці, датчани, шведи, голландці. Плюс єдина релігія, єдина мова. Саме тому до 60-х років про жодну мультикультурність Америки ми говорити не можемо. Зараз мультикультурна країна розвалюється. Безумовно, завдяки минулій величі вона проіснує ще довго. І довго помиратиме. Це як відлуння. Як Рим. На пам‘яті про минулу велич він проіснував ще 300 років, повільно загниваючи, деградуючи і розпадаючись. Так само і Америка не за день і навіть не за рік розвалюватиметься.

В Україні ми маємо мовно-етнічні спільноти, які існують тут тисячоліттями. Європа становилася в етнічному плані у IV-VIII ст. н. е. Японія - взагалі чудовий приклад моноетнічної спільноти. І там не ідеться про сепаратизм. Більше 2 тисяч років це моноетнічна спільнота. Безумовно, там мають значення й острівні умови. Але моноетнічні спільноти найбільш боєздатні, найбільш відпорні, найбільш інтенсивні. Й тому вони досягають успіхів у світі. Біла Європа отримала контроль над світом в 19 ст. Тому, що вона була моноетнічною.

Що стосується України – тут треба чітко відокремлювати европейця, що живе на території України, і неєвропейця. Справа в тому, що європейці можуть вільно і спокійно інтегруватися в українську спільноту, і стати її повноцінною, повністю прирівняною до українців частиною. Мова йде про те, що наносить шкоду моноетнічності. Це люди надто далеких від нас генетичних ліній, далеких від нас релігій, культур, цивілізацій. Рано чи пізно це виллється у жорсткий внутрішній конфлікт. Ми бачимо це на прикладі Росії. Вона вирішує проблеми мусульманських народів на Кавказі і на далекому Півночі постійними поступками. Вся лояльність до Татарстану, Якутії, чеченців, дагестанців заснована на величезних відкупах. Відкупах «національним окраїнам», як вона їх любить називати.

Ми бачимо у Франції - 12 % емігрантів арабського походження. Це офіційна статистика, неофіційна — вдвічі більша. Це всього лише п’ята частина населення, але ані поліція, ані французьке населення не змогли протистояти арабським бунтам Парижу, Леону, найбільших міст Франції. Окрім того — відбувається абсолютна магрибізація культури. Подивитися наприклад сучасні французькі фільми. Всі комічні і неоковирні персонажі — європейці, а позитивні герої — араби та негри. Тобто, вони потроху захоплюють культуру. При цьому вони не переробляють французів на свій лад, вони виховують в них французьку неповноцінність. В один прекрасний день там справді відкриють Мечеть Паризької Богоматері.


- Мова йде про обмеження міграції?

- Так, про обмеження міграції. Причому не просто обмеження нелегальної міграції, а взагалі міграції як явища. Міграція не може існувати в європейській країні. Якщо кажуть: у нас величезна демографічна криза, то кошти потрібно виділяти не на емігрантські спецприймальники, а на демографічну політику, щоб відновити нормальну народжуваність і чисельність дітей. Хто скаже, що це неможливо, просто не читав історії.


- Організація «Патріот України» відома своїми акціями проти нелегальної міграції. Але фактично - проти тих, хто приїздить сюди виконувати найбільш брудну роботу. Він, мігрант, не голосує, жодних прав не має, добровільно працює за похльобку і живе в конурі. Хіба це не є реалізацією «місії білої людини». Що тут поганого?

- Це тимчасове явище, що нелегал не має прав і живе в норі. Місія білої людини — керувати світом, встановлювати світовий порядок замість світового хаосу. Це правильно. Безумовно, непогано було б, якби всі сантехніки і асенізатори були неграми, але тоді українці потрапляють на емігрантську голку.

Всі ми пам’ятаємо, як Буш боровся з припливом мігрантів з Латинської Америки. Протягнути колючий дріт під напругою уздовж всього кордону, встановити охорону і т. ін. Суперпроект, мільйони доларів, але як тільки про нього заявили, вся Америка була паралізована. 30 мільйонів латиноамериканців вийшли на вулиці і паралізували країну. Все низове виробництво.

З одного боку, це добре: мати дешеву робочу силу, але з іншого — країна стає іграшкою в руках цієї маси мігрантів. Потоки мігрантів не є розпорошеними, вони чітко зорганізовані їхніми національними мафіями, які тут добре закріплені. Навіть кавказці, котрих тут не так уже й багато, потрапляють у систему. У в’єтнамців узагалі все чітко. Приїхав: три роки працюєш за те, що тебе привезли, три роки за свою кімнату в гуртожитку, іще п’ять за те, що перевезеш свою родину й таке інше. Все це відбувається під чітким керівництвом в’єтнамської мафії на чолі з п. Пінем, який є головою в’єтнамської громади України й власником заводу «Мівіна»... Це чітка ієрархія. Фактично — масове переселення народів.

Тому з одного боку, добре мати мігрантів на брудних роботах, а з іншого — за 30-50 років країна, яка не вела жорсткої емігрантської політики, потрапляє в жахливу ситуацію.

Половина тих магрибінців, які приїздили у Францію в 60-х роках, приймали християнство і просто мріяли бути хоч трохи схожими на французів. Вони не вчили дітей арабської, не виконували жодних мусульманських традицій і сумлінно працювали за копійки, але як тільки їх стало 500 тисяч, вони принципово перестали працювати. Ми не можемо контролювати негра, він може працювати, а може продавати наркотики, а може когось вбивати.


- В яких стосунках із владою перебуває сьогодні ця емігрантська мафія?

- Безумовно, національні мафії кришуються владою. Цих механізмів особливо і не приховують, вони на поверхні. Тих самих в’єтнамців кришує Тимошенко. Все це проводиться через асоціацію національних меншин і народного депутата Олександра Фельдмана. Чорний капітал, який має БЮТ, на половину складається з доходів від в’єтнамців. Ми маємо у владі безліч маріонеток нацменшин. Наша влада – друг мігрантів. Мігранти – друзі олігархів. Тому що українець не працюватиме по 16 годин. Мігранти живуть, як наші діди у 20 роки: одна фуфайка на рік, одні штани, примус і жодного телевізора. Наші вже не можуть без плазмового. А їм один примус на шістьох, і вони щасливі. І олігарху, і депутату і мігранту це вигідно.


- В чому ж полягає вирішення емігрантської політики?

- Це знову ж таки: “Геть усіх!” Зробимо нормальну владу і нормальну систему, і емігрантське питання, принаймні частково, буде вирішене саме собою.

Наразі молодь хвилюють проблеми міграції. Через відсутність у владних коридорах елементарного патріотизму і здорового націоналізму, молодь тягнеться до правого руху. В такий момент ми маємо показати молоді конкретного ворога. Що депутат і олігарх винні більше, ніж сам мігрант. І шлях вирішення нашої національної проблеми і проблеми міграції - це усунення спочатку цих людей з влади. А потім — витіснення подалі від влади т.з. «грошових мішків».