Що відрізняє гранто-фондових громадянських активістів від трудящих? Наявність у перших симбіозу жлобства з наївністю. Там де виникає джерело фінансування, одразу з’являється натовп страждущих екс-хіппі. «Дайте нам гроші, ми хороші, ми не фашисти!», - хтиво ниють ліберасти, жалісно ковтаючи жертводавців очима спаніеля. Зрештою комусь з них перепадає копійчина, і починається шабаш словоблуддя.

«Маніфест української інтелігенції» викликає до цієї кошерно-портяночної інтелігенції співчуття. Бідолашну вже не виправиш, не вилікуєш. Корисні поради ці персонажі не сприймають. Вони ниють. Своїм ниттям ліберасти провокують лють трудящих. Ліберасти – агенти і провокатори, фінансовані з-за кордону. Їх утримують за те, що вони ниють і гадять. Трудящим це не подобається. Конфлікт інтересів.

Настирливість, з якою майданоподібні ліберальні шпигуни і провокатори намагаються влізти в «еліту», зворушує. Але це не є причиною брати бідолашних до уваги.